Вже декілька років плідно працює на теренах нашої країни, в тому числі і Щорсівщини, Всеукраїнська громадська організація «Русская книга», заснована у свій час з ініціативи світлої пам’яті колишнього посла Росії в Україні В.С. Чорномирдіна. Мета – підтримати українських росіян у їх прагненні зберегти кращі традиції своєї національної культури, рідної мови.
На пам’яті чимало благодійних акцій цієї організації, які проводились в нашому районі. Чудові подарунки неодноразово одержували щорські бібліотеки – барвисто оформлені книги художньої літератури, особливо дитячої. Це було у той час, коли культосвітні заклади протягом ряду років не поповнювали свої фонди через брак коштів.
Пригадується проведення в районному Будинку культури свята на честь слов’янського письменства. Це саме «Русская книга» започаткувала відзначення подвигу партизан Росії, України та Білорусі в роки війни, свята, яке зараз стало традиційним. Певно, надовго запам’ятався відпочинок на морі під час канікул щорським учням, він став можливим завдяки вищезгаданій громадській організації.
Виходячи з реалій нашого життя, впевнена, що дехто з ревнителів української мови, читаючи ці рядки, готовий навішати ярлики на кшталт: «експансія росіян», «підступна русифікація» тощо. Між тим, саме такі особи зробили питання української і російської мови найхворобливішою гуманітарною проблемою, якої в дійсності ніколи не існувало і не існує. Витягли і спекулюють на ній горе-політики, які піаряться і одержують дивіденди. Наш народ від природи толерантний, але його зараз ламають через коліно, нав’язуючи одну державну мову. Шкода, що наша країна, обравши європейський шлях розвитку, проводить насильницьку українізацію, не спитавши дозволу у народу.
Треба бути не при собі чи дикуном, аби витісняти російську мову чи оголошувати її іноземною. Як не нагадати про її високий статус: одна з п’яти мов ООН. До того ж, це мова братнього народу, хоч як би нас не хотіли посварити націоналісти. Нарешті, це рідна мова більшої половини громадян України.
Наших русофобів чомусь зовсім не обурює, що на різних телеканалах говорять виключно російською мовою. До того ж, які цінності вони несуть глядачам, якими знаннями озброюють, окрім націоналістичної чи антирадянської отрути? Наші «демократи» сором’язливо замовчують засилля численних вивісок бутиків і крамничок англійською мовою. А як вони звеличують скромні, якщо сказати чесно, недолугі творіння зарубіжної діаспори і на їх зразках хочуть «відновити» національну літературу, перекреслюючи таланти таких митців слова, як Тичина, Рильський, Сосюра, Олійник, Гончар та інші. Їм більше до смаку порнографічна маячня Марії Матіас і їй подібних. Краще б ентузіасти чистоти української мови повели боротьбу з матерщиною, якою засмічено наше спілкування – від малих до старих.
«Невід’ємною частиною загальної національно-мовної політики держави є забезпечення такого рівня української мови, яке відповідає її статусу державної… Російська культура України – це своєрідний феномен, частина української культури, і вона повинна знайти свій відбиток у свідомості українських росіян…» Це – цитата з передовиці першого номера журналу «Русская школа». Навіть побіжне ознайомлення з його розділами свідчить про багатий інформаційний і методичний заряд для читачів, особливо педагогів. Нове видання закликає не до протидії, а до взаємного збагачення.
… Цими днями керівник фонду, він же редактор «Русской книги» О.М. Кондряков, відвідав Щорсівщину. Разом із директором територіального центру райуправління праці і соціального захисту населення М.І. Яковцем, з яким їх пов’язує давнє тісне співробітництво, відвідали Новоборовицький будинок для людей похилого віку. Там його мешканцям було вручено суттєву грошову допомогу від посольства Росії. Його представник Л.В. Савицька, пояснюючи цей гуманітарний жест, щиро зізналася: «Хочеться хоч трохи підтримати людей, які свою працю, здоров’я, сили віддали колись гордій країні, ім’я якої СРСР».
М.ЛУКАШОВА,
м.Щорс
На пам’яті чимало благодійних акцій цієї організації, які проводились в нашому районі. Чудові подарунки неодноразово одержували щорські бібліотеки – барвисто оформлені книги художньої літератури, особливо дитячої. Це було у той час, коли культосвітні заклади протягом ряду років не поповнювали свої фонди через брак коштів.
Пригадується проведення в районному Будинку культури свята на честь слов’янського письменства. Це саме «Русская книга» започаткувала відзначення подвигу партизан Росії, України та Білорусі в роки війни, свята, яке зараз стало традиційним. Певно, надовго запам’ятався відпочинок на морі під час канікул щорським учням, він став можливим завдяки вищезгаданій громадській організації.
Виходячи з реалій нашого життя, впевнена, що дехто з ревнителів української мови, читаючи ці рядки, готовий навішати ярлики на кшталт: «експансія росіян», «підступна русифікація» тощо. Між тим, саме такі особи зробили питання української і російської мови найхворобливішою гуманітарною проблемою, якої в дійсності ніколи не існувало і не існує. Витягли і спекулюють на ній горе-політики, які піаряться і одержують дивіденди. Наш народ від природи толерантний, але його зараз ламають через коліно, нав’язуючи одну державну мову. Шкода, що наша країна, обравши європейський шлях розвитку, проводить насильницьку українізацію, не спитавши дозволу у народу.
Треба бути не при собі чи дикуном, аби витісняти російську мову чи оголошувати її іноземною. Як не нагадати про її високий статус: одна з п’яти мов ООН. До того ж, це мова братнього народу, хоч як би нас не хотіли посварити націоналісти. Нарешті, це рідна мова більшої половини громадян України.
Наших русофобів чомусь зовсім не обурює, що на різних телеканалах говорять виключно російською мовою. До того ж, які цінності вони несуть глядачам, якими знаннями озброюють, окрім націоналістичної чи антирадянської отрути? Наші «демократи» сором’язливо замовчують засилля численних вивісок бутиків і крамничок англійською мовою. А як вони звеличують скромні, якщо сказати чесно, недолугі творіння зарубіжної діаспори і на їх зразках хочуть «відновити» національну літературу, перекреслюючи таланти таких митців слова, як Тичина, Рильський, Сосюра, Олійник, Гончар та інші. Їм більше до смаку порнографічна маячня Марії Матіас і їй подібних. Краще б ентузіасти чистоти української мови повели боротьбу з матерщиною, якою засмічено наше спілкування – від малих до старих.
«Невід’ємною частиною загальної національно-мовної політики держави є забезпечення такого рівня української мови, яке відповідає її статусу державної… Російська культура України – це своєрідний феномен, частина української культури, і вона повинна знайти свій відбиток у свідомості українських росіян…» Це – цитата з передовиці першого номера журналу «Русская школа». Навіть побіжне ознайомлення з його розділами свідчить про багатий інформаційний і методичний заряд для читачів, особливо педагогів. Нове видання закликає не до протидії, а до взаємного збагачення.
… Цими днями керівник фонду, він же редактор «Русской книги» О.М. Кондряков, відвідав Щорсівщину. Разом із директором територіального центру райуправління праці і соціального захисту населення М.І. Яковцем, з яким їх пов’язує давнє тісне співробітництво, відвідали Новоборовицький будинок для людей похилого віку. Там його мешканцям було вручено суттєву грошову допомогу від посольства Росії. Його представник Л.В. Савицька, пояснюючи цей гуманітарний жест, щиро зізналася: «Хочеться хоч трохи підтримати людей, які свою працю, здоров’я, сили віддали колись гордій країні, ім’я якої СРСР».
М.ЛУКАШОВА,
м.Щорс
Комментариев нет:
Отправить комментарий