ихоновицький сільський голова Анатолій Бондаренко започаткував традицію : на святкуванні дня села ( на Спаса) неодмінно має бути рибна юшка. Цьогорічного 19 серпня її варили на багатті перед клубом – у самому центрі села. Тоді пощастило тільки скуштувати цю смакоту, а рецепт приготування вдалося вивідати в одного з кухарів – Володимира Савченка ( іншим був Сергій Стрілець) лише кілька днів тому.
… Володимиру 42 роки. Рибалить – відколи й пам’ятає себе. Розказує: в дитинстві на ставку днював і ночував. Дарма, що вудилище саморобне – з ліщини, а замість поплавка – гусяча пір’їна, без улову ніколи додому не приходив. Сам чистив рибу, нерідко сам і готував – і смажив, і юшку варив. Перепробував різні рецепти, та найсмачніша, вважає, виходить, коли додаєш сушені білі гриби.
Тихе полювання – ще одне давнє захоплення Володі. Він з тих щасливчиків, за якими гриби самі бігають. Тож рідко коли ходить до лісу з кошиком – частіше їздить підводою. Збирає просто на воза.
- Ото має клопіт дружина, коли привозите їй здобич, - кажу чоловіку.
- Так це ж не цілий рік, - посміхається.
Олена працює санітаркою на ветеринарній дільниці.
- Ми одружилися, як тільки вона закінчила школу. Тож почав допомагати в усьому з самого першого дня. Нині нашому старшому сину уже 19, але домашніх обов’язків у мене не стало менше – у тому числі й на кухні.
Дочка Савченків ще школярка. У школі працює і Володимир.
- По господарчій частині, якщо коротко, - пояснює.
Усього, чим доводиться займатись, перерахувати не так просто. Приміщення старе (збудоване ще в 1894 році), потребує постійного ремонту. До того ж опалюється дровами. У забезпеченні ними проблем нема – лісничий місцевого лісництва Олександр Сидоренко ніколи не відмовляв школі у допомозі. Але привезені складометри стають паливними дровами не за порухом чарівної палички… Словом, без чоловічих рук Володимира Савченка в школі не обійтись.
- Закінчимо про юшку, - нагадую йому, бо трохи відійшли від теми.
- Крім білих грибів, додаю трохи пшона. Ну, звісно, ще картопля. Моркву та цибулю кладу цілими. Вони потім виймаються. М’яса не додаю. Юшка рибна – значить, тільки з риби.
Насамкінець на секунду занурюю в казан край обгорілого полінця з багаття. Шкоди чи антисанітарії воно не створює, зате запах дає той, що треба. Юшка ж – не з тих страв, що готуються в кухонних стінах. Їй потрібен простір, свіже повітря, дим від вогню…
І, звичайно, треба готувати її з хорошим настроєм – як і все, коли хочеш, щоб воно вийшло добре…
Марія Ісаченко
… Володимиру 42 роки. Рибалить – відколи й пам’ятає себе. Розказує: в дитинстві на ставку днював і ночував. Дарма, що вудилище саморобне – з ліщини, а замість поплавка – гусяча пір’їна, без улову ніколи додому не приходив. Сам чистив рибу, нерідко сам і готував – і смажив, і юшку варив. Перепробував різні рецепти, та найсмачніша, вважає, виходить, коли додаєш сушені білі гриби.
Тихе полювання – ще одне давнє захоплення Володі. Він з тих щасливчиків, за якими гриби самі бігають. Тож рідко коли ходить до лісу з кошиком – частіше їздить підводою. Збирає просто на воза.
- Ото має клопіт дружина, коли привозите їй здобич, - кажу чоловіку.
- Так це ж не цілий рік, - посміхається.
Олена працює санітаркою на ветеринарній дільниці.
- Ми одружилися, як тільки вона закінчила школу. Тож почав допомагати в усьому з самого першого дня. Нині нашому старшому сину уже 19, але домашніх обов’язків у мене не стало менше – у тому числі й на кухні.
Дочка Савченків ще школярка. У школі працює і Володимир.
- По господарчій частині, якщо коротко, - пояснює.
Усього, чим доводиться займатись, перерахувати не так просто. Приміщення старе (збудоване ще в 1894 році), потребує постійного ремонту. До того ж опалюється дровами. У забезпеченні ними проблем нема – лісничий місцевого лісництва Олександр Сидоренко ніколи не відмовляв школі у допомозі. Але привезені складометри стають паливними дровами не за порухом чарівної палички… Словом, без чоловічих рук Володимира Савченка в школі не обійтись.
- Закінчимо про юшку, - нагадую йому, бо трохи відійшли від теми.
- Крім білих грибів, додаю трохи пшона. Ну, звісно, ще картопля. Моркву та цибулю кладу цілими. Вони потім виймаються. М’яса не додаю. Юшка рибна – значить, тільки з риби.
Насамкінець на секунду занурюю в казан край обгорілого полінця з багаття. Шкоди чи антисанітарії воно не створює, зате запах дає той, що треба. Юшка ж – не з тих страв, що готуються в кухонних стінах. Їй потрібен простір, свіже повітря, дим від вогню…
І, звичайно, треба готувати її з хорошим настроєм – як і все, коли хочеш, щоб воно вийшло добре…
Марія Ісаченко
Комментариев нет:
Отправить комментарий