Мати байк мріє кожен хлопець. Та тільки справжній не випрошуватиме на нього грошей у батьків - заробить їх сам.
– Нехай не на такий крутий, як хотілося б, але щоб був свій, - говорить Артем Росік із Нових Млинів. Для цього він готовий на будь - яку роботу. Зізнається: навіть в період між екзаменами ( щойно закінчив 9-й клас) їздив у ліс по чорницю.
– Вона недавно почала дозрівати, у тіні ще багато зеленої, тому треба шукати місця, де ягоди рясніші, більші і спіліші. У цьому найкращий спеціаліст – моя бабуся. Вона знає в лісі всі урожайні галявини.
Ліс майже впритул підходить до села і простягається на кілька кілометрів. Їдуть туди велосипедами. Потім тягають їх за собою – по чагарниках, кущах, хащах та буреломах: важко, зате додому діставатися швидше і не треба нести в руках відра з ягодами. Збирати чорниці теж нелегко, до того ж одночасно треба відбиватись від комарів та ґедзів і пильнувати, аби не налетіти на вужа чи гадюку.
У Щорс перебрану чорницю везуть теж велосипедами. Для себе заготовок поки не роблять – збирають на продаж, бо на початку сезону ціни вищі: можна оптом здати заготівельникам по 20 грн. за кілограм, а як не шкода часу, - продавати склянками по 5 гривень за кожну.
Тож грати в комп’ютерні догонялки-стрілялки Артему Росіку ніколи. Він власними силами наближає свою мрію.
Марія Ісаченко, фото автора
– Нехай не на такий крутий, як хотілося б, але щоб був свій, - говорить Артем Росік із Нових Млинів. Для цього він готовий на будь - яку роботу. Зізнається: навіть в період між екзаменами ( щойно закінчив 9-й клас) їздив у ліс по чорницю.
– Вона недавно почала дозрівати, у тіні ще багато зеленої, тому треба шукати місця, де ягоди рясніші, більші і спіліші. У цьому найкращий спеціаліст – моя бабуся. Вона знає в лісі всі урожайні галявини.
Ліс майже впритул підходить до села і простягається на кілька кілометрів. Їдуть туди велосипедами. Потім тягають їх за собою – по чагарниках, кущах, хащах та буреломах: важко, зате додому діставатися швидше і не треба нести в руках відра з ягодами. Збирати чорниці теж нелегко, до того ж одночасно треба відбиватись від комарів та ґедзів і пильнувати, аби не налетіти на вужа чи гадюку.
У Щорс перебрану чорницю везуть теж велосипедами. Для себе заготовок поки не роблять – збирають на продаж, бо на початку сезону ціни вищі: можна оптом здати заготівельникам по 20 грн. за кілограм, а як не шкода часу, - продавати склянками по 5 гривень за кожну.
Тож грати в комп’ютерні догонялки-стрілялки Артему Росіку ніколи. Він власними силами наближає свою мрію.
Марія Ісаченко, фото автора
Комментариев нет:
Отправить комментарий