Учні школи-інтернату дарували їх у величезній кількості
Усі ми родом із дитинства, а тому незалежно від віку свято останнього дзвоника сприймається особливо щемно. Не випадково цьогоріч члени президії районної організації ветеранів спільно з червонохрестівцями вирішили взяти участь в урочистостях, що відбувалися в школі-інтернаті. Старшому поколінню хотілося зігріти теплом своїх сердець дітей-сиріт та із неблагополучних сімей, порадувати їх гостинцями, а заодно й самим поринути у світ призабутих відчуттів.
Сама школа-інтернат (у народі її називають ще «Казкою») справила на ветеранів неабияке враження: простора, світла, затишна, оснащена сучасною оргтехнікою і телевізорами, оздоблена умілими руками талановитих педагогів і учнів, вона ніби світиться любов’ю до дітей. І на доглянутому подвір’ї також по-домашньому буяють квіти й зелень.
Для 19 випускників дев’ятого класу це не просто розставання зі школою. Прощанням із домівкою можна сміливо назвати останній дзвоник. Адже в стінах інтернату хлопчики й дівчатка проводять багато часу. Тут їм дають не лише основи наук, а й знання життя, побутові навички. А вчителі й вихователі часто заміняють найрідніших людей.
…Їх на урочисту лінійку виводить класний керівник Н.О. Моцар, а всі присутні зустрічають стоячи. Особливим називає цей день директор закладу О.І.Коваленко, адже дев’ятикласники стоять на лінійці востаннє. Зичить, щоб шляхи були рівними, життя склалося вдало на радість і гордість Вітчизни. Із привітаннями і подарунками до школярів приїхали голови РДА П.Л.Мірошниченко та райради І.Г.Орда, райвійськком І.В.Батюк, голови: районної організації ветеранів Л.Р.Кравець, товариства Червоного Хреста В.О.Кравець, райорганізації Українського фонду допомоги інвалідам Чорнобиля М.Д. Волокушин. Як довгожданих гостей зустрічали киян, давніх друзів школи-інтернату, подружжя Ігнатенків з синочком Валерчиком. Вони приїхали з пишними короваями, щедрими дарунками й щирими побажаннями.
«Завжди будемо вас пам’ятати», - запевняють своїх наставників випускники. У свою чергу вчителі О.В. Логоша і Н.О. Моцар захоплюються дівчатами-красунями й мужніми юнаками, зичать сміливо крокувати життєвими дорогами. Дев’ятикласниця Марина Кравченко з першачком Микиткою Шестопалом дають останній дзвоник, який відкриває випускникам шлях у дорослий світ.
Тим часом в актовому залі ще довго стояв п’янкий запах півоній – символу щемного свята останнього дзвоника, а його гості та вчителі школи-інтернату забрали з собою пишні квіти, як нагадування про власне шкільне дитинство.
Валентина ВОЛОКУШИНА
Фото Леоніда ШЛОМИ
Усі ми родом із дитинства, а тому незалежно від віку свято останнього дзвоника сприймається особливо щемно. Не випадково цьогоріч члени президії районної організації ветеранів спільно з червонохрестівцями вирішили взяти участь в урочистостях, що відбувалися в школі-інтернаті. Старшому поколінню хотілося зігріти теплом своїх сердець дітей-сиріт та із неблагополучних сімей, порадувати їх гостинцями, а заодно й самим поринути у світ призабутих відчуттів.
Сама школа-інтернат (у народі її називають ще «Казкою») справила на ветеранів неабияке враження: простора, світла, затишна, оснащена сучасною оргтехнікою і телевізорами, оздоблена умілими руками талановитих педагогів і учнів, вона ніби світиться любов’ю до дітей. І на доглянутому подвір’ї також по-домашньому буяють квіти й зелень.
Для 19 випускників дев’ятого класу це не просто розставання зі школою. Прощанням із домівкою можна сміливо назвати останній дзвоник. Адже в стінах інтернату хлопчики й дівчатка проводять багато часу. Тут їм дають не лише основи наук, а й знання життя, побутові навички. А вчителі й вихователі часто заміняють найрідніших людей.
…Їх на урочисту лінійку виводить класний керівник Н.О. Моцар, а всі присутні зустрічають стоячи. Особливим називає цей день директор закладу О.І.Коваленко, адже дев’ятикласники стоять на лінійці востаннє. Зичить, щоб шляхи були рівними, життя склалося вдало на радість і гордість Вітчизни. Із привітаннями і подарунками до школярів приїхали голови РДА П.Л.Мірошниченко та райради І.Г.Орда, райвійськком І.В.Батюк, голови: районної організації ветеранів Л.Р.Кравець, товариства Червоного Хреста В.О.Кравець, райорганізації Українського фонду допомоги інвалідам Чорнобиля М.Д. Волокушин. Як довгожданих гостей зустрічали киян, давніх друзів школи-інтернату, подружжя Ігнатенків з синочком Валерчиком. Вони приїхали з пишними короваями, щедрими дарунками й щирими побажаннями.
«Завжди будемо вас пам’ятати», - запевняють своїх наставників випускники. У свою чергу вчителі О.В. Логоша і Н.О. Моцар захоплюються дівчатами-красунями й мужніми юнаками, зичать сміливо крокувати життєвими дорогами. Дев’ятикласниця Марина Кравченко з першачком Микиткою Шестопалом дають останній дзвоник, який відкриває випускникам шлях у дорослий світ.
Тим часом в актовому залі ще довго стояв п’янкий запах півоній – символу щемного свята останнього дзвоника, а його гості та вчителі школи-інтернату забрали з собою пишні квіти, як нагадування про власне шкільне дитинство.
Валентина ВОЛОКУШИНА
Фото Леоніда ШЛОМИ
Комментариев нет:
Отправить комментарий