Останнім часом деякі політики місцевого рівня раптом вирішили освоїти для себе нову сферу діяльності, взявшись за історичні дослідження. І тему підшукали злободенну: роль уродженця нашого краю Миколи Щорса в буремних подіях, які розгорнулися на території України в 1917-1919 роках. Причому дехто взявся розповідати, ніби «Щорс був за Україну».
Історична ситуація на той момент склалася наступна: після падіння царської влади російська імперія почала розвалюватися, Фінляндія, Польща, Литва, Латвія, Естонія, Україна і Грузія оголосили про свою незалежність. Російським комуністам, яких очолював В.Ленін, це не сподобалося, й вони розпочали війну проти молодих країн, в тому числі й проти Української Народної Республіки. (Все відбувалося тоді, як і в наш час. Згадаймо: Росія напала на Грузію в 2008 році, понад 20 років тримає свої війська у Молдавії, захопила торік Крим і продовжує військову агресію на українському Донбасі).
Для окупації України комуністам у 1917 році були потрібні підручні з числа місцевого населення. Одним із них і став М.Щорс. Він з`їздив у Москву на зустріч з В.Леніним, отримав від нього «мандат» на подальшу діяльність та гроші – для комплектації бойового підрозділу. (До речі, в його складі були і китайці). Очолювана Щорсом військова частина брала активну участь у боях проти Збройних сил Української Народної Республіки. (У місцевому музеї навіть є діаграма, на якій зображено момент одного такого бою, коли очолювані Щорсом бійці вбивають українських солдатів). Пізніше М.Щорс став непотрібний своїм московським господарям і вони наказали його вбити. Кулею в потилицю. (Дуже схожий випадок стався нещодавно на Луганщині. Мешканець цієї області на прізвище Мозговий торік створив банду терористів, на рахунку якої – чимало смертей українських військових і цивільних громадян, які підтримували Україну. Мозговий теж ніби був українцем, навіть колись давно співав у народному хорі, але вся його діяльність спрямовувалася на приєднання української землі до Росії. Він неодноразово їздив до Москви, встановив хороші відносини з Жиріновським, в якийсь момент перебрав на себе надто багато повноважень і грошей, тож його разом з ескортом «хтось» розстріляв на дорозі. Логічний кінець для зрадника Батьківщини…)
Свого часу комуністична історіографія докладно обґрунтувала роль М.Щорса у війні проти Української Народної Республіки, тож стверджувати, що М.Щорс «був за Україну» немає жодних підстав. М.Щорс дійсно герой лише для тих, хто вважає правильним захоплення України Росією. Але чи може у теперішній українській державі вихвалятися той, хто вбивав бійців української армії? У листах і документах, написаних Щорсом, немає ані слова на кшталт «Я – українець», «Я – за українську незалежну державу». Так само він не вважав українську мову рідною. У зв`язку з цим постає логічне запитання: а за який саме народ воював М.Щорс? Справді, про його національне походження преважна більшість дослідників завжди чомусь скромно замовчувала. Єдине, що вони зазначали – батьки М.Щорса приїхали у Сновськ із Білорусії. Але що означає власне прізвище – Щорс? Дійсно, у Гродненській області є населений пункт, який називається Щорси. І якщо припустити, що в Україну ці люди прибули звідти, то з походженням такого прізвища все стає зрозумілим. Однак треба згадати, що тоді у ХІХ сторіччі, тривав процес навернання на християнство іудеїв, які мешкали в російській імперії. Хто з ізраїльтян вихрещувався – отримував нове прізвище, причому доволі часто – похідне від міста або села, де жив. Скажімо, мешкав у Вільнюсі – то став Віленським, у Бродах – Бродським і т.д. Тож зв`язок між прізвищем «Щорс» і населеним пунктом «Щорси» може виявитися набагато змістовнішим, ніж може здатися на перший погляд. Ще один важливий момент – коло близьких, якими оточив себе М.Щорс. По-перше, його коханкою була Фрума Хайкіна, яка навіщось переробила в документах своє прізвище і стала називати себе «Ростова». Її іудейське походження – очевидне. По-друге, у 1944 році в газеті «Щорська правда» місцевий мешканець Д.Бідулін опублікував спогади про те, як М.Щорс після того, як здобув перемогу над українською армією в Городні, приїхав до Сновська створювати ревком (революційний комітет). Для цього він провів приватну нараду з мешканцем містечка на прізвище Шитце. А ким був цей, судячи з усього, іудей? Видавцем тутешньої газети «Бюллетень Сновского совета робочих депутатов», на сторінках якого друкувалася реклама місцевої сіоністської організації. (Іудеї складали вагому частину поміж тогочасного населення Сновська, тут навіть діяли три синагоги). Тобто видно, що у такому важливому питанні, як створення органів влади, М.Щорс свідомо взаємодіяв з представниками саме єврейської громади.
Відразу хочу зауважити, що не вбачаю негативу в тому, що іудеї намагаються брати участь в історичних процесах, які відбуваються в Україні. Зрештою, Україна – це спільний дім для громадян різних національностей. Більше того, у сучасну епоху чимало іудеїв зробили чимало корисного для захисту нашої держави від російсько-путінської агресії. Особисто я знайомий з одним із них. Його ім`я Ашер. Людина дуже релігійна – він завжди знаходив час на молитву, навіть у траншеях. Чоловік з посивілим волоссям на голові й бороді, абсолютно не військовий, але добровільно пішов воювати на схід у складі батальйону «Дніпро». Брав участь у боях під Пісками, неподалік Донецького аеропорту. Ашер до минулого року жив у Криму, але після російської окупації півострова перебрався в Дніпропетровськ. Хоча постійно перебував у російськомовному середовищі, але якщо співрозмовник був україномовним, то переходив на українську. Головне ж – він своїм вчинком довів: Україна є для нього рідною землею, за яку він готовий проливати кров. Саме тому правильним буде сказати, що наші іудеї – найкращі іудеї в світі. Ми, українці, маємо пишатися своїми іудеями, знаходячи застосування їхнім талантам у різних сферах державного життя. Ці люди не лише словом, а й ділом показали, що вони на боці українського народу, а путінська Росія для них – ворог. Так саме, як і для нас…
А стосовно М.Щорса, то він воював проти української держави. Це абсолютний факт. А життя влаштоване просто: хто за Україну – воює за Україну, хто проти України – стріляє в українських солдатів. Тим більше, що ці прості істини підкріплені кривавими подіями, які вже другий рік розгортаються на сході нашої країни. Історія повинна вчити.
Олег
МІРОШНИЧЕНКО
Історична ситуація на той момент склалася наступна: після падіння царської влади російська імперія почала розвалюватися, Фінляндія, Польща, Литва, Латвія, Естонія, Україна і Грузія оголосили про свою незалежність. Російським комуністам, яких очолював В.Ленін, це не сподобалося, й вони розпочали війну проти молодих країн, в тому числі й проти Української Народної Республіки. (Все відбувалося тоді, як і в наш час. Згадаймо: Росія напала на Грузію в 2008 році, понад 20 років тримає свої війська у Молдавії, захопила торік Крим і продовжує військову агресію на українському Донбасі).
Для окупації України комуністам у 1917 році були потрібні підручні з числа місцевого населення. Одним із них і став М.Щорс. Він з`їздив у Москву на зустріч з В.Леніним, отримав від нього «мандат» на подальшу діяльність та гроші – для комплектації бойового підрозділу. (До речі, в його складі були і китайці). Очолювана Щорсом військова частина брала активну участь у боях проти Збройних сил Української Народної Республіки. (У місцевому музеї навіть є діаграма, на якій зображено момент одного такого бою, коли очолювані Щорсом бійці вбивають українських солдатів). Пізніше М.Щорс став непотрібний своїм московським господарям і вони наказали його вбити. Кулею в потилицю. (Дуже схожий випадок стався нещодавно на Луганщині. Мешканець цієї області на прізвище Мозговий торік створив банду терористів, на рахунку якої – чимало смертей українських військових і цивільних громадян, які підтримували Україну. Мозговий теж ніби був українцем, навіть колись давно співав у народному хорі, але вся його діяльність спрямовувалася на приєднання української землі до Росії. Він неодноразово їздив до Москви, встановив хороші відносини з Жиріновським, в якийсь момент перебрав на себе надто багато повноважень і грошей, тож його разом з ескортом «хтось» розстріляв на дорозі. Логічний кінець для зрадника Батьківщини…)
Свого часу комуністична історіографія докладно обґрунтувала роль М.Щорса у війні проти Української Народної Республіки, тож стверджувати, що М.Щорс «був за Україну» немає жодних підстав. М.Щорс дійсно герой лише для тих, хто вважає правильним захоплення України Росією. Але чи може у теперішній українській державі вихвалятися той, хто вбивав бійців української армії? У листах і документах, написаних Щорсом, немає ані слова на кшталт «Я – українець», «Я – за українську незалежну державу». Так само він не вважав українську мову рідною. У зв`язку з цим постає логічне запитання: а за який саме народ воював М.Щорс? Справді, про його національне походження преважна більшість дослідників завжди чомусь скромно замовчувала. Єдине, що вони зазначали – батьки М.Щорса приїхали у Сновськ із Білорусії. Але що означає власне прізвище – Щорс? Дійсно, у Гродненській області є населений пункт, який називається Щорси. І якщо припустити, що в Україну ці люди прибули звідти, то з походженням такого прізвища все стає зрозумілим. Однак треба згадати, що тоді у ХІХ сторіччі, тривав процес навернання на християнство іудеїв, які мешкали в російській імперії. Хто з ізраїльтян вихрещувався – отримував нове прізвище, причому доволі часто – похідне від міста або села, де жив. Скажімо, мешкав у Вільнюсі – то став Віленським, у Бродах – Бродським і т.д. Тож зв`язок між прізвищем «Щорс» і населеним пунктом «Щорси» може виявитися набагато змістовнішим, ніж може здатися на перший погляд. Ще один важливий момент – коло близьких, якими оточив себе М.Щорс. По-перше, його коханкою була Фрума Хайкіна, яка навіщось переробила в документах своє прізвище і стала називати себе «Ростова». Її іудейське походження – очевидне. По-друге, у 1944 році в газеті «Щорська правда» місцевий мешканець Д.Бідулін опублікував спогади про те, як М.Щорс після того, як здобув перемогу над українською армією в Городні, приїхав до Сновська створювати ревком (революційний комітет). Для цього він провів приватну нараду з мешканцем містечка на прізвище Шитце. А ким був цей, судячи з усього, іудей? Видавцем тутешньої газети «Бюллетень Сновского совета робочих депутатов», на сторінках якого друкувалася реклама місцевої сіоністської організації. (Іудеї складали вагому частину поміж тогочасного населення Сновська, тут навіть діяли три синагоги). Тобто видно, що у такому важливому питанні, як створення органів влади, М.Щорс свідомо взаємодіяв з представниками саме єврейської громади.
Відразу хочу зауважити, що не вбачаю негативу в тому, що іудеї намагаються брати участь в історичних процесах, які відбуваються в Україні. Зрештою, Україна – це спільний дім для громадян різних національностей. Більше того, у сучасну епоху чимало іудеїв зробили чимало корисного для захисту нашої держави від російсько-путінської агресії. Особисто я знайомий з одним із них. Його ім`я Ашер. Людина дуже релігійна – він завжди знаходив час на молитву, навіть у траншеях. Чоловік з посивілим волоссям на голові й бороді, абсолютно не військовий, але добровільно пішов воювати на схід у складі батальйону «Дніпро». Брав участь у боях під Пісками, неподалік Донецького аеропорту. Ашер до минулого року жив у Криму, але після російської окупації півострова перебрався в Дніпропетровськ. Хоча постійно перебував у російськомовному середовищі, але якщо співрозмовник був україномовним, то переходив на українську. Головне ж – він своїм вчинком довів: Україна є для нього рідною землею, за яку він готовий проливати кров. Саме тому правильним буде сказати, що наші іудеї – найкращі іудеї в світі. Ми, українці, маємо пишатися своїми іудеями, знаходячи застосування їхнім талантам у різних сферах державного життя. Ці люди не лише словом, а й ділом показали, що вони на боці українського народу, а путінська Росія для них – ворог. Так саме, як і для нас…
А стосовно М.Щорса, то він воював проти української держави. Це абсолютний факт. А життя влаштоване просто: хто за Україну – воює за Україну, хто проти України – стріляє в українських солдатів. Тим більше, що ці прості істини підкріплені кривавими подіями, які вже другий рік розгортаються на сході нашої країни. Історія повинна вчити.
Олег
МІРОШНИЧЕНКО
Комментариев нет:
Отправить комментарий