Днями італійська делегація вкотре побувала у Кучинівці. Її приїзд (координатором знову була Валентина Карась) став для села справжньою подією, на яку чекали і покладали великі надії.
Тепер, коли вже все позаду, можна констатувати: люди у своїх очікуваннях не помилялися. Адже побачили в очах і діях групи, очолюваної Базиліко Вінченсо (всього до села завітало семеро іноземців) готовність взяти на себе частинку відповідальності і за долю їхньої громади загалом, і за долю окремих людей. Власне, це доводили прості приклади. Перший – відвідини малозабезпеченої родини Улянчич, яка не один рік поспіль відчуває матеріальну допомогу зі сторони італійців. Окремих слів заслуговує і розповідь про те, скільки позитивних емоцій привозить з-за кордону донечка Улянчичів – Ліля, скільки гарних вражень і гостинців! Одного разу дівчинка, споглядаючи красу одного із тамтешніх помешкань, новинки сучасної побутової техніки по-дитячому наївно вимовила: «От якби і у нас вдома була тепла водичка, і сяюча ванна, і гарячий душ!» Італійці запам’ятали цю мрію маленької гості, більше того – встигли втілити її в життя. Тепер на власні очі переконалися, що дівчинці є де помитися. Пораділи за Лілю й знову перепитали, що потрібно її сім`ї з найнеобхіднішого. «Холодильник!» - випалила. У відповідь всі побачили лагідну усмішку Вінченсо, те, як дружно закивали головами і перекладач, і меценати.
А побувавши вдома у молодої мами Альони Герасименко, споглядаючи непривабливу картину умов її проживання, італійці замислилися над придбанням для неї нового будинку. Сільчани хочуть вірити: нарешті Альона стане дбати за чистоту. Її маленька донечка не голодуватиме, а піде в дитсадок. До речі, цей заклад знаходиться поруч, через дорогу. Наразі там виховуються 22 хлопчиків та дівчаток, хоча бажаючих значно більше. Можливо, вирішенням проблеми стало б відкриття пришкільної групи при Кучинівській ЗОШ?
Не обминули італійські друзі і приміщення сільради. Переймалися потребою його ремонту, дивувалися схожим на раритет меблям, обіцяли зробити свій внесок у поліпшення ситуації. До речі, вся делегація була дуже доброзичливою. Багато усміхалася, обнімалася, висловлювала свої оптимістичні прогнози щодо добрих змін у нашій державі. На фоні такого потоку мажорних думок і нам, українцям, на душі ставало світліше.
Олена КОМПАНЕЦЬ
Тепер, коли вже все позаду, можна констатувати: люди у своїх очікуваннях не помилялися. Адже побачили в очах і діях групи, очолюваної Базиліко Вінченсо (всього до села завітало семеро іноземців) готовність взяти на себе частинку відповідальності і за долю їхньої громади загалом, і за долю окремих людей. Власне, це доводили прості приклади. Перший – відвідини малозабезпеченої родини Улянчич, яка не один рік поспіль відчуває матеріальну допомогу зі сторони італійців. Окремих слів заслуговує і розповідь про те, скільки позитивних емоцій привозить з-за кордону донечка Улянчичів – Ліля, скільки гарних вражень і гостинців! Одного разу дівчинка, споглядаючи красу одного із тамтешніх помешкань, новинки сучасної побутової техніки по-дитячому наївно вимовила: «От якби і у нас вдома була тепла водичка, і сяюча ванна, і гарячий душ!» Італійці запам’ятали цю мрію маленької гості, більше того – встигли втілити її в життя. Тепер на власні очі переконалися, що дівчинці є де помитися. Пораділи за Лілю й знову перепитали, що потрібно її сім`ї з найнеобхіднішого. «Холодильник!» - випалила. У відповідь всі побачили лагідну усмішку Вінченсо, те, як дружно закивали головами і перекладач, і меценати.
А побувавши вдома у молодої мами Альони Герасименко, споглядаючи непривабливу картину умов її проживання, італійці замислилися над придбанням для неї нового будинку. Сільчани хочуть вірити: нарешті Альона стане дбати за чистоту. Її маленька донечка не голодуватиме, а піде в дитсадок. До речі, цей заклад знаходиться поруч, через дорогу. Наразі там виховуються 22 хлопчиків та дівчаток, хоча бажаючих значно більше. Можливо, вирішенням проблеми стало б відкриття пришкільної групи при Кучинівській ЗОШ?
Не обминули італійські друзі і приміщення сільради. Переймалися потребою його ремонту, дивувалися схожим на раритет меблям, обіцяли зробити свій внесок у поліпшення ситуації. До речі, вся делегація була дуже доброзичливою. Багато усміхалася, обнімалася, висловлювала свої оптимістичні прогнози щодо добрих змін у нашій державі. На фоні такого потоку мажорних думок і нам, українцям, на душі ставало світліше.
Олена КОМПАНЕЦЬ
Комментариев нет:
Отправить комментарий