Неабияка рідкість у наш час зустріти подружжя, що вміє нести чистоту й теплоту стосунків крізь не одне десятиліття спільного життя.
Щорсівчанам Неллі й Володимиру Перегудам це вдалося. Вдалося, - попри різні складнощі, - стати хорошими батьками трьом прийомним діткам. До речі, мамою й татком Яна, Діана й Артем Неллі Євгеніївну й Володимира Лаврентійовича назвали відразу, швидко зрозумівши: то їхня родина, їхній оберіг, гніздечко, куди легко і бігти, і летіти…
Кажуть, що чоловік має бути головою, а жінка шиєю. У Перегуд ніякого поділу, хто значиміший – нема. Як нема різних поглядів на великі й малі людські проблеми.
Переселенку з Донбасу Ольгу Камеристу вони випадково зустріли біля редакції нашої газети. Розговорилися. Вислухали сумну сповідь про тернистий шлях пошуку житла і засобів для існування, про те, як важко одній виховувати п`ятирічного синочка, як важко іншим біженцям.
Почуте вразило Неллі Євгеніївну й Володимира Лаврентійовича до глибини душі. Вони відразу почали діяти. Спочатку побували на зйомній квартирі по вул. Антошина, 26, де, крім Ольги та її сина, поруч мешкає ще одна молода сім`я з трьома малюками на руках, а потім завантажили свою білу іномарку картоплею, помідорами, солодкими гостинцями, одягом, іграшками та взуттям – й усе їм відвезли. Пообіцяли, що приїдуть ще.
Щоправда, складати черевички й светрики біженцям нікуди. Весь нехитрий крам зберігається у поліетиленових пакетах, якими заставлений коридор. От би шафу хто подарував! І, як проговорилася Ольга, вона минулу зиму проходила у гумових чоботях (39 розміру). От би теплі мати.
Олена КОМПАНЕЦЬ
Фото автора
Щорсівчанам Неллі й Володимиру Перегудам це вдалося. Вдалося, - попри різні складнощі, - стати хорошими батьками трьом прийомним діткам. До речі, мамою й татком Яна, Діана й Артем Неллі Євгеніївну й Володимира Лаврентійовича назвали відразу, швидко зрозумівши: то їхня родина, їхній оберіг, гніздечко, куди легко і бігти, і летіти…
Кажуть, що чоловік має бути головою, а жінка шиєю. У Перегуд ніякого поділу, хто значиміший – нема. Як нема різних поглядів на великі й малі людські проблеми.
Переселенку з Донбасу Ольгу Камеристу вони випадково зустріли біля редакції нашої газети. Розговорилися. Вислухали сумну сповідь про тернистий шлях пошуку житла і засобів для існування, про те, як важко одній виховувати п`ятирічного синочка, як важко іншим біженцям.
Почуте вразило Неллі Євгеніївну й Володимира Лаврентійовича до глибини душі. Вони відразу почали діяти. Спочатку побували на зйомній квартирі по вул. Антошина, 26, де, крім Ольги та її сина, поруч мешкає ще одна молода сім`я з трьома малюками на руках, а потім завантажили свою білу іномарку картоплею, помідорами, солодкими гостинцями, одягом, іграшками та взуттям – й усе їм відвезли. Пообіцяли, що приїдуть ще.
Щоправда, складати черевички й светрики біженцям нікуди. Весь нехитрий крам зберігається у поліетиленових пакетах, якими заставлений коридор. От би шафу хто подарував! І, як проговорилася Ольга, вона минулу зиму проходила у гумових чоботях (39 розміру). От би теплі мати.
Олена КОМПАНЕЦЬ
Фото автора
Комментариев нет:
Отправить комментарий