Герої живуть серед нас

Нещодавно звільнився з лав Збройних Сил України і повернувся додому наш земляк – Олександр Станіславович Ушатий. Він – людина непересічної долі, тернистого життєвого
шляху. Народився він 30 квітня 1974 року в Михайлівці Щорського району, закінчив міську школу №1, а потім – автошколу. Перший раз Батьківщина покликала Олександра в юності – на строкову військову службу, яку він проходив в Мукачівському прикордонному загоні. Після служби вирішив обрати цивільну професію монтажника, для чого вирушив у далеке місто Кіровоград. І повела Олександра доля трудовими шляхами по всій Україні.
Останнє місце його роботи – Чорнобильська атомна електростанція. На його рахунку - будівництво саркофагу ЧАЕС, в 2006 році – будівництво об’єкта «Укриття» на ЧАЕС, у 2011-2012 рр. - створення та обслуговування нового об’єкта «Укриття».
Влітку 2014 року Олександр Станіславович отримав повістку від військового комісаріату – Батьківщина вдруге закликала свого сина виконати військовий обов’язок. І він пішов, залишивши вдома дружину і двох дітей. Пішов, хоча міг би залишитись (як працівник ЧАЕС), не ховаючись і не шукаючи різних причин для відстрочок.
Наш земляк має довгий послужний список. Це і участь в АТО, і вихід зі сумнозвісного міста Дебальцево взимку 2015 року, де отримав поранення в голову осколком 120- міліметрової міни, потім тривале лікування в Україні і за кордоном (м. Бухарест), перенесені три операції (четверта ще попереду), і звичайно ж – бойові нагороди.
На цьому свіжому знімку Олександр - бадьорий і усміхнений. Новенькі медалі поблискують на бойовому однострої. Дивлячись на нього, справжнього героя праці та військової служби, слід замислитись: «А що кожен з нас зробив для Батьківщини?»