Інсулін. Цей препарат дає змогу продовжити життя людям, що хворіють на цукровий діабет. Без щоденних ін’єкцій фатальний кінець може їх спіткати доволі швидко. Вже давно держава взяла на себе забезпечення ліками інсулінозалежних громадян. Але інколи в цьому питанні виникають певні проблеми. Наприкінці літа до редакції „Променя” було декілька звернень хворих на діабет, які привернули увагу до такого факту: їм перестали видавати безкоштовний інсулін, тож вони вимушені купувати його за власні гроші.
Чому виникла така ситуація – „Промінь” попрохав прокоментувати головного лікаря центральної районної лікарні Миколу Куценка. Він пояснив, що за встановленою процедурою пацієнт, хворий на діабет, спочатку проходить спеціальне обстеження в Чернігові. Там фахівці визначають характер лікування і дози регулярного введення інсуліну. (Адже у різних людей – різний перебіг хвороби, тож вони відчувають різну потребу в препараті). Центральна районна лікарня узагальнює інформацію про кількість інсулінозалежних мешканців нашого краю, оцінює необхідний обсяг закупівлі препарату і раз на рік подає відповідну заявку в Чернігів. Кошти на інсулін (майже вся сума) виділяються з обласного бюджету, а певна частина – з районного. Виконавець замовлення – аптека „Ліки України”. На 2015 рік було передбачено 300 тисяч гривень „обласних” і 10 тисяч – „районних”. За існуючим порядком ці гроші перераховуються постачальнику рівними частинами щомісячно – по 25 тис. 500 грн. Однак через подорожчання медикаментів вже у серпні виникла проблема: отих 25 тис. 500 грн. не вистачає, щоб придбати потрібний обсяг інсуліну. Райлікарня у межах своїх повноважень проінформувала відповідні обласні структури про виниклу ситуацію. Є надія, що обласна рада перегляне бюджет і спрямує додаткові кошти на таку статтю видатків як забезпечення інсуліном хворих на діабет. Нашому району потрібно до кінця року ще 40 тисяч гривень. Також райлікарня спрямувала звернення до райдержадміністрації з проханням - як альтернативу розглянути можливість виділення грошей з районної скарбниці.
Щоб скласти уявлення про реальну картину цієї проблеми, довелося нанести візит до аптеки „Ліків України”, яка розташована надворі лікарні. Її працівнику було поставлене звичайне запитання: скільки коштує інсулін? Він сказав, що від 50 гривень за упаковку і вище. Українського виробництва - дешевший, імпортного – дорожчий. Однак прохання вточнити розцінки чомусь змусило його насторожитися. А коли автор цих рядків сказав, що представляє газету і готує статтю на тему вартості інсуліну – взагалі заявив, що про це краще поговорити із завідуючою, яка наразі відсутня і прийде пізніше. Дивно. Відколи це ціна на медикаменти стала таємницею, яку може відкрити лише керівник аптеки? Бо зазвичай реалізатору, стоячи за касовим комп’ютером, достатньо лише набрати на клавіатурі назву препарату, щоб озвучити його вартість... Хоча – можливо, це просто такий стиль роботи. Нещодавно довелося почути розповідь однієї відвідувачки аптеки. Вона, погано почуваючись, придбала ліки й хотіла випити таблетку відразу біля каси. Але чим запити? Попрохала тут же склянку води. У відповідь же почула гарну пораду: „У нас продається мінералка. Можете придбати пляшку...”
Але провернемося до теми інсуліну. Доречним буде навести історію мешканки одного з сіл Щорсівщини на ім’я Тетяна. Вона – 1963 р.н., вже два роки як інсулінозалежна. Ще у першому півріччі 2015 р. проблем із забезпеченням препаратом у неї не було. Раз на місяць приходила до аптеки, пред’являла рецепт, де вказувалася марка інсуліну та його кількість – і все. Змінилася ситуація в серпні. Першої декади місяця в аптеці сказали – безкоштовного немає, бо в бюджеті бракує грошей. Ходіння по кабінетах дало результат через тиждень – видали половину від необхідного. Довелося почути рекомендацію: купуйте решту за свої гроші. Один флакончик коштує понад 200 гривень, а їх на місяць треба три. Пенсія пацієнтки – 949 гривень... Аптечна система аж ніяк не проти постачати інсулін за державною програмою, але якщо з обласного бюджету надходить недостатньо коштів – собі у збиток ніхто працювати не схоче.
Певні роз’яснення стосовно ситуації в сфері лікування хворих на цукровий діабет вдалося отримати у медсестри кабінету ендокринолога ЦРЛ Катерини Васько. (Лікаря зараз немає – мобілізований до армії). Отже, на Щорсівщині хворіють на цукровий діабет 653 людини, з них 108 – інсулінозалежні й забезпечуються препаратами безкоштовно згідно з відповідною програмою. (Решта вживає таблетки або проходить курс лікування травами). У цьому році додалося ще два пацієнти, яким треба робити ін’єкції, і 18 тих, хто вимушений купувати таблетки. Повністю вилікувати цукровий діабет неможливо, медицина здатна лише зменшити гостроту перебігу цієї хвороби. Якщо людина переходить на ін’єкції інсуліну – то це вже до кінця життя. Якщо не дотримуватися прописаного лікарем курсу – можливе настання ускладнень захворювання і навіть фатальний наслідок.
Якщо вести мову про препарати, то вони є українського і закордонного виробництва (скажімо – датського). Так вже склалося, що більшість пацієнтів віддають перевагу імпортним лікам, які набагато дорожчі. Також іноземні виробники пропонують більш зручну форму застосування. (Це коли хворий не повинен набирати препарат з флакона у шприц і вколювати потім собі, а використовує предмет, зовні схожий на великий фломастер – так званий пен – і просто робить вже дозовану ін’єкцію). Інсулін поділяється на звичайний (термін дії – кілька годин) і пролонгований, який здатний підтримувати здоров’я людини протягом майже доби.
Окремий момент – ставлення хворих до діабету. На жаль, не всі дотримуються лікарських рекомендацій стосовно дієти, способу життя тощо. Це призводить до певного негативу для їхнього здоров’я. Також декому може зашкодити неконтрольоване вживання таблеток, коли пацієнт чомусь на власний розсуд вирішує - скільки їх йому треба. Важливим є і регулярність аналізів на вміст цукру в організмі. А оскільки власні глюкометри є не у кожного хворого, та й до лікарської лабораторії часто приходити здатний далеко не кожен, то подібні реалії потенційно здатні спричинити погані наслідки для здоров’я пацієнтів. І найголовніше: самолікуванням зарадити цукровому діабету неможливо. Кожною справою повинен займатися професіонал.
Чому виникла така ситуація – „Промінь” попрохав прокоментувати головного лікаря центральної районної лікарні Миколу Куценка. Він пояснив, що за встановленою процедурою пацієнт, хворий на діабет, спочатку проходить спеціальне обстеження в Чернігові. Там фахівці визначають характер лікування і дози регулярного введення інсуліну. (Адже у різних людей – різний перебіг хвороби, тож вони відчувають різну потребу в препараті). Центральна районна лікарня узагальнює інформацію про кількість інсулінозалежних мешканців нашого краю, оцінює необхідний обсяг закупівлі препарату і раз на рік подає відповідну заявку в Чернігів. Кошти на інсулін (майже вся сума) виділяються з обласного бюджету, а певна частина – з районного. Виконавець замовлення – аптека „Ліки України”. На 2015 рік було передбачено 300 тисяч гривень „обласних” і 10 тисяч – „районних”. За існуючим порядком ці гроші перераховуються постачальнику рівними частинами щомісячно – по 25 тис. 500 грн. Однак через подорожчання медикаментів вже у серпні виникла проблема: отих 25 тис. 500 грн. не вистачає, щоб придбати потрібний обсяг інсуліну. Райлікарня у межах своїх повноважень проінформувала відповідні обласні структури про виниклу ситуацію. Є надія, що обласна рада перегляне бюджет і спрямує додаткові кошти на таку статтю видатків як забезпечення інсуліном хворих на діабет. Нашому району потрібно до кінця року ще 40 тисяч гривень. Також райлікарня спрямувала звернення до райдержадміністрації з проханням - як альтернативу розглянути можливість виділення грошей з районної скарбниці.
Щоб скласти уявлення про реальну картину цієї проблеми, довелося нанести візит до аптеки „Ліків України”, яка розташована надворі лікарні. Її працівнику було поставлене звичайне запитання: скільки коштує інсулін? Він сказав, що від 50 гривень за упаковку і вище. Українського виробництва - дешевший, імпортного – дорожчий. Однак прохання вточнити розцінки чомусь змусило його насторожитися. А коли автор цих рядків сказав, що представляє газету і готує статтю на тему вартості інсуліну – взагалі заявив, що про це краще поговорити із завідуючою, яка наразі відсутня і прийде пізніше. Дивно. Відколи це ціна на медикаменти стала таємницею, яку може відкрити лише керівник аптеки? Бо зазвичай реалізатору, стоячи за касовим комп’ютером, достатньо лише набрати на клавіатурі назву препарату, щоб озвучити його вартість... Хоча – можливо, це просто такий стиль роботи. Нещодавно довелося почути розповідь однієї відвідувачки аптеки. Вона, погано почуваючись, придбала ліки й хотіла випити таблетку відразу біля каси. Але чим запити? Попрохала тут же склянку води. У відповідь же почула гарну пораду: „У нас продається мінералка. Можете придбати пляшку...”
Але провернемося до теми інсуліну. Доречним буде навести історію мешканки одного з сіл Щорсівщини на ім’я Тетяна. Вона – 1963 р.н., вже два роки як інсулінозалежна. Ще у першому півріччі 2015 р. проблем із забезпеченням препаратом у неї не було. Раз на місяць приходила до аптеки, пред’являла рецепт, де вказувалася марка інсуліну та його кількість – і все. Змінилася ситуація в серпні. Першої декади місяця в аптеці сказали – безкоштовного немає, бо в бюджеті бракує грошей. Ходіння по кабінетах дало результат через тиждень – видали половину від необхідного. Довелося почути рекомендацію: купуйте решту за свої гроші. Один флакончик коштує понад 200 гривень, а їх на місяць треба три. Пенсія пацієнтки – 949 гривень... Аптечна система аж ніяк не проти постачати інсулін за державною програмою, але якщо з обласного бюджету надходить недостатньо коштів – собі у збиток ніхто працювати не схоче.
Певні роз’яснення стосовно ситуації в сфері лікування хворих на цукровий діабет вдалося отримати у медсестри кабінету ендокринолога ЦРЛ Катерини Васько. (Лікаря зараз немає – мобілізований до армії). Отже, на Щорсівщині хворіють на цукровий діабет 653 людини, з них 108 – інсулінозалежні й забезпечуються препаратами безкоштовно згідно з відповідною програмою. (Решта вживає таблетки або проходить курс лікування травами). У цьому році додалося ще два пацієнти, яким треба робити ін’єкції, і 18 тих, хто вимушений купувати таблетки. Повністю вилікувати цукровий діабет неможливо, медицина здатна лише зменшити гостроту перебігу цієї хвороби. Якщо людина переходить на ін’єкції інсуліну – то це вже до кінця життя. Якщо не дотримуватися прописаного лікарем курсу – можливе настання ускладнень захворювання і навіть фатальний наслідок.
Якщо вести мову про препарати, то вони є українського і закордонного виробництва (скажімо – датського). Так вже склалося, що більшість пацієнтів віддають перевагу імпортним лікам, які набагато дорожчі. Також іноземні виробники пропонують більш зручну форму застосування. (Це коли хворий не повинен набирати препарат з флакона у шприц і вколювати потім собі, а використовує предмет, зовні схожий на великий фломастер – так званий пен – і просто робить вже дозовану ін’єкцію). Інсулін поділяється на звичайний (термін дії – кілька годин) і пролонгований, який здатний підтримувати здоров’я людини протягом майже доби.
Окремий момент – ставлення хворих до діабету. На жаль, не всі дотримуються лікарських рекомендацій стосовно дієти, способу життя тощо. Це призводить до певного негативу для їхнього здоров’я. Також декому може зашкодити неконтрольоване вживання таблеток, коли пацієнт чомусь на власний розсуд вирішує - скільки їх йому треба. Важливим є і регулярність аналізів на вміст цукру в організмі. А оскільки власні глюкометри є не у кожного хворого, та й до лікарської лабораторії часто приходити здатний далеко не кожен, то подібні реалії потенційно здатні спричинити погані наслідки для здоров’я пацієнтів. І найголовніше: самолікуванням зарадити цукровому діабету неможливо. Кожною справою повинен займатися професіонал.
Комментариев нет:
Отправить комментарий