Знайома баба Галя розповіла дивовижну історію. Одного разу була вона на городі (копала картоплю).
Повернулася додому, а біля під’їзду будинку №3, що по вул. Щорса - нікого. Зайшла в під’їзд, зняла плащ і раптом побачила під сходами портфель. Хотіла відкрити, подивитися, раптом він з грошима? Ось лише дивно: чому ж цей загадковий предмет з кодовим замочком напіввідкриті? Напевно, грошей там не має бути. І тут вона пригадала: якось у газеті «Промінь» друкувалося застереження про підозрілі пакети або валізи, в яких можуть знаходитися вибухові пристрої. Баба Галя почала думати про аксіому. «Перш ніж лізти всередину незнайомої і залишеної невідомо ким валізи, слід зателефонувати до міліції за номером «102». Так і зробила. Після її дзвінка приїхали три міліціонери – майор і два капітани. Почали розбиратися – чий же може бути знайдений портфель. На щастя, в одного мешканця під’їзду (Миколи Миколайовича) після глибокого похмілля надійшло прояснення в голові і він пригадав: «Цей портфель – Лепнюка!» О 9-й ранку автору цих рядків зателефонували правоохоронці. Відбулася розмова приблизно такого змісту:
- Алло! Тут живе громадянин Лепнюк? Вас турбує капітан (називає своє прізвище).
Я відповідаю:
- Ні! - а сам прокручую в голові: невже, коли вчора повертався з Чернігова, порушив правила дорожнього руху?
- А хто зі мною розмовляє? - спитав міліціонер.
- Це я, Лепнюк.
- А чому Ви кажете, що тут не живете? – здивувався правоохоронець.
-Щоб якось згладити цей незручний момент, я сказав:
- А хіба це можна назвати життям? Піднялися ціни на м’ясо – проковтнули, піднялися ціни на бензин – проїхали, піднялися ціни на горілку – запили.
- А Ви свій портфель з кодовим замочком поруч бачите?
- Ні.
- Так ось: приходьте до будинку №3, у Вашому портфелі виявлено вибуховий пристрій.
На місці події я побачив свій портфель, котрий учора подарував Петру Івановичу. А навколо стоять самі лише жінки. Чоловіків нема – вони дуже обережні. Напевно міркують: «Хай спочатку вони роздивляться, а потім - ми. Життя ж лише одне…» Після відкриття портфеля всередині виявили порожню пляшку і одноразову скляночку. Виявляється, учора Петро Іванович купив півлітра, щоб «обмити» мій подарунок. З друзями випив і на радощах забув портфель. Ось сміху було!
P.S. Товариші! Будьте пильними!
Георгій ЛЕПНЮК
Повернулася додому, а біля під’їзду будинку №3, що по вул. Щорса - нікого. Зайшла в під’їзд, зняла плащ і раптом побачила під сходами портфель. Хотіла відкрити, подивитися, раптом він з грошима? Ось лише дивно: чому ж цей загадковий предмет з кодовим замочком напіввідкриті? Напевно, грошей там не має бути. І тут вона пригадала: якось у газеті «Промінь» друкувалося застереження про підозрілі пакети або валізи, в яких можуть знаходитися вибухові пристрої. Баба Галя почала думати про аксіому. «Перш ніж лізти всередину незнайомої і залишеної невідомо ким валізи, слід зателефонувати до міліції за номером «102». Так і зробила. Після її дзвінка приїхали три міліціонери – майор і два капітани. Почали розбиратися – чий же може бути знайдений портфель. На щастя, в одного мешканця під’їзду (Миколи Миколайовича) після глибокого похмілля надійшло прояснення в голові і він пригадав: «Цей портфель – Лепнюка!» О 9-й ранку автору цих рядків зателефонували правоохоронці. Відбулася розмова приблизно такого змісту:
- Алло! Тут живе громадянин Лепнюк? Вас турбує капітан (називає своє прізвище).
Я відповідаю:
- Ні! - а сам прокручую в голові: невже, коли вчора повертався з Чернігова, порушив правила дорожнього руху?
- А хто зі мною розмовляє? - спитав міліціонер.
- Це я, Лепнюк.
- А чому Ви кажете, що тут не живете? – здивувався правоохоронець.
-Щоб якось згладити цей незручний момент, я сказав:
- А хіба це можна назвати життям? Піднялися ціни на м’ясо – проковтнули, піднялися ціни на бензин – проїхали, піднялися ціни на горілку – запили.
- А Ви свій портфель з кодовим замочком поруч бачите?
- Ні.
- Так ось: приходьте до будинку №3, у Вашому портфелі виявлено вибуховий пристрій.
На місці події я побачив свій портфель, котрий учора подарував Петру Івановичу. А навколо стоять самі лише жінки. Чоловіків нема – вони дуже обережні. Напевно міркують: «Хай спочатку вони роздивляться, а потім - ми. Життя ж лише одне…» Після відкриття портфеля всередині виявили порожню пляшку і одноразову скляночку. Виявляється, учора Петро Іванович купив півлітра, щоб «обмити» мій подарунок. З друзями випив і на радощах забув портфель. Ось сміху було!
P.S. Товариші! Будьте пильними!
Георгій ЛЕПНЮК
Комментариев нет:
Отправить комментарий