Читачам «Променя» добре відомий Ф.С.Романенко зі Смячі. Він – ветеран педагогічної ниви, натураліст, історик-краєзнавець. А ще – рибалка з багатолітнім стажем. Зрештою, його село зручно розташувалося біля річки Снов, тож чом би й не провести кілька годин на човні з вудкою в руках? Все правильно.
Сьогодні ми публікуємо його рецепт приготування тарані, сушеної риби. Страва ця, здавалося б, проста, невибаглива, але чимало наших земляків не уявляють без неї тихого вечора і неквапної розмови з другом. (Особливо, коли під рукою є цеберко з пивом). А в давнину з таранею варили суп і борщ, терли на риб`яче борошно й додавали у холодець… Словом, зналися наші предки на смачній і корисній їжі й нам заповіли не забувати старовинних звичаїв. Отже, на думку Ф.С.Романенка, слід чітко розрізняти – що таке сушена риба, а що – тарань. Можна наловити плотвиці, червоноперки, окуня, почистити (від нутрощів та луски), добре посолити, викласти на металевий лист або деко й відправити до попередньо витопленої печі. Мала риба буде готовою за день, більша – за два. Треба лише її по ходу сушіння декілька разів перевернути з боку на бік.
Натомість тарань після чищення спочатку замочується в розсолі, який готують з води, щедрої порції солі, лаврового листа й дрібки меленого чорного перцю. Оптимальним «рибним матеріалом» є лини, соми (вони найсмачніші), щучки, в`язі та лящі грамів по 200-300 вагою. При цьому більшим екземплярам треба зробити розріз уздовж спини. У розсолі вони проводять близько семи днів. Потім їх витягають, дають стекти рідині й роблять ще одну процедуру – коротко занурюють в оцет. (Це для того, аби на рибу не сідали мухи). Потім справа рухається швидше: «продукт» нанизують на дріт, пропускаючи його через очні западини або зябра, й вивішують за традицією на горищі. Там зазвичай сухо, а влітку – ще й жарко, тож тарань доходить до необхідної кондиції через тиждень-другий. І тоді вже їжте на здоров`я! До речі, не слід забувати про особливість засушених в`юнів. Іхня готовність до споживання визначається легко: якщо смачно хрумтять у роті – значить готові. Хоча все це справа особистого смаку. Скажімо, Ф.С.Романенко вважає, що немає нічого смачнішого за смажену свіжу плотвицю.
Сьогодні ми публікуємо його рецепт приготування тарані, сушеної риби. Страва ця, здавалося б, проста, невибаглива, але чимало наших земляків не уявляють без неї тихого вечора і неквапної розмови з другом. (Особливо, коли під рукою є цеберко з пивом). А в давнину з таранею варили суп і борщ, терли на риб`яче борошно й додавали у холодець… Словом, зналися наші предки на смачній і корисній їжі й нам заповіли не забувати старовинних звичаїв. Отже, на думку Ф.С.Романенка, слід чітко розрізняти – що таке сушена риба, а що – тарань. Можна наловити плотвиці, червоноперки, окуня, почистити (від нутрощів та луски), добре посолити, викласти на металевий лист або деко й відправити до попередньо витопленої печі. Мала риба буде готовою за день, більша – за два. Треба лише її по ходу сушіння декілька разів перевернути з боку на бік.
Натомість тарань після чищення спочатку замочується в розсолі, який готують з води, щедрої порції солі, лаврового листа й дрібки меленого чорного перцю. Оптимальним «рибним матеріалом» є лини, соми (вони найсмачніші), щучки, в`язі та лящі грамів по 200-300 вагою. При цьому більшим екземплярам треба зробити розріз уздовж спини. У розсолі вони проводять близько семи днів. Потім їх витягають, дають стекти рідині й роблять ще одну процедуру – коротко занурюють в оцет. (Це для того, аби на рибу не сідали мухи). Потім справа рухається швидше: «продукт» нанизують на дріт, пропускаючи його через очні западини або зябра, й вивішують за традицією на горищі. Там зазвичай сухо, а влітку – ще й жарко, тож тарань доходить до необхідної кондиції через тиждень-другий. І тоді вже їжте на здоров`я! До речі, не слід забувати про особливість засушених в`юнів. Іхня готовність до споживання визначається легко: якщо смачно хрумтять у роті – значить готові. Хоча все це справа особистого смаку. Скажімо, Ф.С.Романенко вважає, що немає нічого смачнішого за смажену свіжу плотвицю.
Комментариев нет:
Отправить комментарий