Сушарка зерна потужністю в 500 тонн за добу була споруджена в псп «Прогрес» у рекордні строки – за два місяці. Директор підприємства В.В. Сорокін і головний інженер А.М. Лютий тримали будівництво та монтаж обладнання під контролем.
А почали з введення у сільськогосподарське виробництво цілини. У Хотуничах розорали урочище В’юнище та не затребувані землі в Камці – усього 300 гектарів. Щодо Тур’ї (до псп «Прогрес» увійшли тур’янські, софіївські, іванівські землі), то тут освоєно 2300 гектарів. Роботу цю розпочали з весни – готували площі, словом, вводили в сівообіг. У 3,5 мільйона сільгосппідприємству обійшлося нове сушильне господарство. Крім того, на озброєнні у хліборобів тепер високопродуктивна техніка: комбайни, трактори марки «Джон Дір», сучасна ґрунтообробна техніка.
Звичайно, вкладаючи кошти, інвестори сподіваються на віддачу. Цьогоріч очікуваний валовий збір зернових по господарству сягне 30 тисяч тонн. Ранні зернові дали загалом 2 тисячі тонн, середня урожайність склала 33 цн з гектара, а пшениці – 48 цн на круг. Проте на 1700 тонн жита, яке зараз лежить у коморі, немає достойної ціни, що ставить під сумнів доцільність вирощування цієї традиційно поліської культури у великих обсягах.
Першими у районі в псп «Прогрес» розпочали вирощування неспецифічних для нашого краю культур. Можна сказати, що поточного року хлібороби вивчали можливість займатися ними. Соя, рапс і льон-кудряш виправдали покладені на них надії. Попри те, що землі не були розроблені, роками не витримувалася технологія, грунти спромоглися на непоганий урожай. Приміром, 1400 гектарів сої дали по 10 цн на круг, а це означає, що нова для нас культура виявилася високорентабельною. Дбаючи про урожай наступного року, Л.М. Пилкіна та С.М. Охріменко готують насіння рапсу до сівби.
Непогано спрацювала й тваринницька галузь. Середньодобові надої на корову у псп «Прогрес» одні з найвищих у районі. За переконанням директора сільгосппідприємства В.В. Сорокіна це стало можливим завдяки наполегливій праці спеціалістів і тваринників, які працюють на фермі. Незабаром (із грудня по березень) розпочнеться найвідповідальніший період у роботі тваринників – масові розтелення корів. До речі, до професійного свята сільських трударів кращим працівником по виробництву молока 2013 року названо доярку псп «Прогрес» Світлану Кожановську.
Сільгосппідприємство придбало виробничу базу ЩЕМЗу, чим допомогло ліквідувати району заборгованість по зарплаті. Зараз триває ремонт даху приміщення, яке планують використати під первинну переробку зерна. У перспективі тут буде налагоджено виробництво борошна.
Основною гордістю підприємства залишаються люди. Адже без них машини - лише холодний метал, і поля – забур’янена територія. У господарстві великий машинно-тракторний парк. Забезпечити нормальну й чітку роботу цього складного організму: обслуговувати, ремонтувати, тобто, аби машини не підводили, усе вирішувати оперативно – це все лежить на плечах головного інженера Анатолія Лютого. Виправдовує покладені на нього надії головний агроном Олександр Павлов. Три місяці поспіль цілодобово без вихідних працює зернотік на чолі із завідуючою Наталією Пилипенко. Турботою про урожай живуть механізатори Василь Авраменко, Микола й Віктор Вовчки (батько і син),Микола Фориш, комбайнер Юрій Іванчик, водії КамАЗу Олександр Світличний та Андрій Деркач, зяб піднімає зараз Олександр Видра.
- Кістяк колективу сформувався, - говорить В.В. Сорокін. - Люди зрозуміли, що якщо хочеш мати добрий заробіток, потрібно трудитися. Якщо настали жнива, не можна марнувати час – аби врятувати урожай, слід про все забути й працювати цілодобово.
Про наміри інвесторів серйозно працювати, про те, що це надовго, свідчить підхід до роботи, значні капіталовкладення. Приміром, 22 серпня з нульового циклу розпочали будівництво сушарки потужністю 500 тонн на добу. А вже 22 жовтня її запустили. Мине зовсім небагато часу, й зерно почнуть возити на ЩЕМЗ. Усе, що зараз робиться у господарстві, - ґрунтовно, по-хазяйськи. Ось до завершення наближається спорудження бетонного паркану навколо майже п’ятигектарного господарського двору, де непомітно виросли дві великі споруди складів – нині вони до стелі наповнені зерном урожаю-2013. Тут же картоплесховище, згодом збудують також ангар для техніки тощо.
До Дня працівників сільського господарства підприємство завершує збирання сої, продовжує обмолот кукурудзи, підняття зябу. У планах керівництва - розширювати посівні площі в інших селах району. Тобто на цьому не збираються зупинятися, навпаки – ефективно використовувати наші землі, що вселяє оптимізм і надію.
Звичайно, вкладаючи кошти, інвестори сподіваються на віддачу. Цьогоріч очікуваний валовий збір зернових по господарству сягне 30 тисяч тонн. Ранні зернові дали загалом 2 тисячі тонн, середня урожайність склала 33 цн з гектара, а пшениці – 48 цн на круг. Проте на 1700 тонн жита, яке зараз лежить у коморі, немає достойної ціни, що ставить під сумнів доцільність вирощування цієї традиційно поліської культури у великих обсягах.
Першими у районі в псп «Прогрес» розпочали вирощування неспецифічних для нашого краю культур. Можна сказати, що поточного року хлібороби вивчали можливість займатися ними. Соя, рапс і льон-кудряш виправдали покладені на них надії. Попри те, що землі не були розроблені, роками не витримувалася технологія, грунти спромоглися на непоганий урожай. Приміром, 1400 гектарів сої дали по 10 цн на круг, а це означає, що нова для нас культура виявилася високорентабельною. Дбаючи про урожай наступного року, Л.М. Пилкіна та С.М. Охріменко готують насіння рапсу до сівби.
Непогано спрацювала й тваринницька галузь. Середньодобові надої на корову у псп «Прогрес» одні з найвищих у районі. За переконанням директора сільгосппідприємства В.В. Сорокіна це стало можливим завдяки наполегливій праці спеціалістів і тваринників, які працюють на фермі. Незабаром (із грудня по березень) розпочнеться найвідповідальніший період у роботі тваринників – масові розтелення корів. До речі, до професійного свята сільських трударів кращим працівником по виробництву молока 2013 року названо доярку псп «Прогрес» Світлану Кожановську.
Сільгосппідприємство придбало виробничу базу ЩЕМЗу, чим допомогло ліквідувати району заборгованість по зарплаті. Зараз триває ремонт даху приміщення, яке планують використати під первинну переробку зерна. У перспективі тут буде налагоджено виробництво борошна.
Основною гордістю підприємства залишаються люди. Адже без них машини - лише холодний метал, і поля – забур’янена територія. У господарстві великий машинно-тракторний парк. Забезпечити нормальну й чітку роботу цього складного організму: обслуговувати, ремонтувати, тобто, аби машини не підводили, усе вирішувати оперативно – це все лежить на плечах головного інженера Анатолія Лютого. Виправдовує покладені на нього надії головний агроном Олександр Павлов. Три місяці поспіль цілодобово без вихідних працює зернотік на чолі із завідуючою Наталією Пилипенко. Турботою про урожай живуть механізатори Василь Авраменко, Микола й Віктор Вовчки (батько і син),Микола Фориш, комбайнер Юрій Іванчик, водії КамАЗу Олександр Світличний та Андрій Деркач, зяб піднімає зараз Олександр Видра.
- Кістяк колективу сформувався, - говорить В.В. Сорокін. - Люди зрозуміли, що якщо хочеш мати добрий заробіток, потрібно трудитися. Якщо настали жнива, не можна марнувати час – аби врятувати урожай, слід про все забути й працювати цілодобово.
Про наміри інвесторів серйозно працювати, про те, що це надовго, свідчить підхід до роботи, значні капіталовкладення. Приміром, 22 серпня з нульового циклу розпочали будівництво сушарки потужністю 500 тонн на добу. А вже 22 жовтня її запустили. Мине зовсім небагато часу, й зерно почнуть возити на ЩЕМЗ. Усе, що зараз робиться у господарстві, - ґрунтовно, по-хазяйськи. Ось до завершення наближається спорудження бетонного паркану навколо майже п’ятигектарного господарського двору, де непомітно виросли дві великі споруди складів – нині вони до стелі наповнені зерном урожаю-2013. Тут же картоплесховище, згодом збудують також ангар для техніки тощо.
До Дня працівників сільського господарства підприємство завершує збирання сої, продовжує обмолот кукурудзи, підняття зябу. У планах керівництва - розширювати посівні площі в інших селах району. Тобто на цьому не збираються зупинятися, навпаки – ефективно використовувати наші землі, що вселяє оптимізм і надію.
Комментариев нет:
Отправить комментарий