Ліси опустіли, зате на болотах поспіла журавлина. (Дехто знає цю ягоду за її російською назвою – клюква). Єлінці з вересня ходять збирати її на болото «Мох» (до всього це ще й гідрологічна пам’ятка).
- Тоді ягоди рвати легше. Вони твердіші. Не давляться в руках. Але напівстиглі, білобокі. Такій журавлині треба вилежатись, перед тим, як її споживати. Краще – в мішках із болотним мохом: у такому самому середовищі, як росте, - розказує Ніна Півень, котру порекомендувала нам секретар сільради як досвідченого лісівника (знає урожайні місця грибів і ягід).
За недоспілою журавлиною жінка практично не ходить. Чекає осені. А ще краще, коли ягоди прихопить легенький морозець. Тоді вони набагато смачніші.
- Але ягід небагато уже зараз, - відразу попереджає.
- Покажіть хоч як вони ростуть, - просимо Ніну Василівну.
До болота веде доволі вторована дорога. Поки можна, їдемо машиною. Далі вдягаємо гумові чоботи – і пішки. Петляємо між купинами по вузькій, захованій між травою, стежці. Вода на ній в деяких місцях доходить до середини гомілки. А обходити ризиковано: можеш провалитися в мох вище коліна.
Зупиняємось на галявині з чахлими сосонками та берізками. Тут на купинах і росте журавлина. Її вкриті восковими (на дотик) продовгуватими листочками стебла стеляться густо, але їх майже не видно – тільки листочки.
Зверху ягоди майже непомітні. Треба згинатися в три погибелі. Та ще й пильнувати, щоб не вскочити в заповнену водою яму між купинами. (Добре, що вже нема гадюк та вужів, а то й їх треба стерегтися). Зате коли розгребеш мох, відвернеш траву, потягнеш за ниточку з ягодами, можеш витягти їх ціле намисто. Усі темно-червоні, стиглі, соковиті. Не сказати, що дуже кислі. Але тут їх справді мало.
- За більшими трофеями треба ходити далі, вглиб болота, - розказує вчителька місцевої школи Любов Паньок. – Там за 3-4 години можна нарвати ціле відро. Але місця треба добре знати, бо можна заблудитися. (Справді, відійдеш кроків п’ять від стежки, і її уже не видно. А навкруги все однакове: купини, сосонки, берізки, а вдалині – ліс. Куди додому – відразу не второпаєш).
У селі можна купити журавлину по 30-35 грн. за кілограм. Продають і склянками. По 5 грн. Возять на базар у Щорс. Але це після того, як назапасять собі.
Найпопулярніший місцевий рецепт: перетерти ягоди з цукром (пропорція 1 : 1). Ця мішанка, як і сік журавлини з медом – перші ліки при ангіні та грипі. (Для підвищення імунітету можна приготувати таку суміш: 1 кг журавлини, 1 кг різаних яблук, 2 склянки подрібнених грецьких горіхів залити сиропом. Його готують з 1 склянки води і 2,5 кг цукру: півгодини проварюють на повільному вогні. Вживати рекомендується по 1 столовій ложці вранці. Запивати теплою водою).
Журавлина знижує також рівень холестерину, лікує гіпертонію, зберігає зуби від карієсу, а ясна – від запалень. З соку цієї ягоди роблять примочки при опіках, гнійних ранах, псоріазі. Допомагає навіть при облисінні.
До того ж вона смачна. Її кладуть у капусту, коли квасять. З неї виходить чудовий морс (кращий засіб, щоб втамувати спрагу), кисіль. Тому багато хто не поспішає переробляти зібрані ягоди на консерви, щоб завжди були під рукою свіжі. Тим паче, що вони добре зберігаються (через вміст органічних кислот, що виконують роль природних консервантів). Треба тільки, щоб журавлина «дихала»...
Марія ІСАЧЕНКО
Фото автора
Комментариев нет:
Отправить комментарий