Здавалося б, звичайна подія – установча сесія міської ради – минулого тижня цілком прогнозовано перетворилася на справжній клубок протиріч. Розплутувати його довелося протягом кількох годин. Воно й зрозуміло: коли справа доходить до розподілу посад, то
пристрасті палахкотять з особливою силою. Присутні на зібранні отримали чудову нагоду побачити класичний набір людських якостей, продемонстрований деякими дійовими особами. З одного боку – лицемірство, інтриганство, крутійство і демагогія, а з іншого – послідовність, розважливість і почуття відповідальності перед громадою.
Почалося все традиційно – представники міської виборчої комісії оголосили результати народного волевиявлення у нашому місті й запропонували депутатам та міському голові О.Медведьову підтвердити повноваження новообраного органу самоврядування. І тут – почалося... Секретар міськради В.Москаленко (від партії „Наш край”), яка займала посаду протягом останніх п’яти років, підняла руку і запитала: чи усі 26 народних обранців завершили процедуру набуття депутатського статусу? Від комісії надійшла відповідь: 25 вже оформили все документально, й лише В.Москаленко – ні. На це виступаюча заявила – мовляв, згідно із законодавством вона має право ще деякий час думати – чи погоджуватися стати депутатом. У повітрі ніби зависло логічне запитання: а навіщо тягнути час? І невже хтось думає, що без нього (чи то б пак – без неї) сесія не має права проводитися? Цілком аргументована відповідь знайшлася у секретаря міської виборчої комісії О.Науменко. Вона процитувала норму закону, згідно з якою міськрада є правомочною при наявності 2/3 від загального кількісного складу депутатського корпусу. Тобто достатньо навіть 18 депутатів, а є – 25...
Надалі слово взяв міський голова О.Медведьов. Він чесно розповів, що зранку дехто вирішив поставити першу сесію на грань зриву. Йому надійшли попередження, що деякі люди ставлять під сумнів юридичну легітимність роботи новообраної міськради, і якщо дійде до голосування за нових секретаря і заступників мера – то незабаром знайдуться бажаючі оскаржити ці рішення в суді. Однак у такій ситуації О.Медведьов виявив дійсно чоловічий характер і оголосив: «Сесія продовжується, відповідальність беру на себе».
Важливим моментом стало подальше внесення для розгляду депутатами кандидатури на посаду секретаря міськради. (Щоб було зрозуміліше читачам – це фактично ще один заступник мера). Новий міський голова формує команду однодумців – і це нормально. Виходячи зі свого бачення подальшої роботи міськради, О.Медведьов запропонував підтримати Н.Самойлову (директора міської школи №2). Розпочалося таємне голосування. Згодом лічильна комісія оголосила результат: за Н.Самойлову – 13 голосів, проти – 12. Для перемоги їй не вистачило одного „за”...
Атмосфера зібрання помітно пожвавилася, із залу почулася пропозиція – якщо кандидатка від мера не пройшла, то тепер уже депутати запропонують когось іншого. Довго чекати не довелося – від партії „Батьківщина” захотіли бачити секретарем Л.Молчанову. (Доньку лідера районної організації „Батьківщини” Г.Скидана). Однак у цей час в залі пролунало запитання: на підставі якої статті Закону „Про місцеве самоврядування” ініціатори висувають такі свої пропозиції? Швидко з’ясувалося, що законодавством передбачена інша процедура. І тоді постало ще одне запитання: а чому ніхто з апаратних працівників міськвиконкому не попередив О.Медведьова, що він теж має взяти участь у голосуванні за секретаря? Реакцією на такі слова стала емоційна дискусія поміж деякими присутніми. Щоб отримати час для юридичної консультації, було оголошено перерву на 10 хвилин. Незабаром довелося констатувати: мер повинен голосувати разом з депутатами. Щоб повернути роботу сесії у правове поле, довелося виготовити ще один комплект бюлетенів і знову провести голосування. Підсумок виявився інакшим, ніж попереднього разу: 17 – за Н.Самойлову. Тепер вона секретар міськради, а В.Москаленко може повернутися на свою попередню роботу – в історичний музей, директором...
На сесії депутати підтримали претендента на посаду заступника міського голови М.Якименка. Повноваження О.Ясенчука та В.Харченка фактично добігли свого кінця. А на другому етапі сесії (25 листопада) ще одним заступником затвердили С.Силенка. Загалом сесія міськради залишила по собі суперечливі враження. Це як боротьба нового зі старим. Висновок простий: не треба заради посад „мутити воду”. Інтриганство ще ніколи не призводило до чогось хорошого. Мабуть, втрачати „крісло” дійсно неприємно, але в усього є як свій початок, так і свій кінець. Такої кількості скандалів, пов’язаних з посадовцями старої мерії, у Щорсі давно не було. Тож прийшов час перегорнути цю сторінку й просто жити далі. І не треба вставляти палиці в колеса новообраному керівництву міськради. Сумнівна справа навряд чи спричинить позитивні наслідки. Добре відомо, що люди чекають від кожної посадової особи не так вже й багато: наведення порядку, покращення благоустрою, розв’язання низки застарілих проблем. Тож час треба витрачати на корисні справи для громади, а не на задоволення особистих амбіцій. І думати слід про майбутнє, дорогу подолає той, хто йде вперед. Лише тоді можна досягти повноцінного результату.
Олег МІРОШНИЧЕНКО, фото автора
P.S. У форматі газетної статті неможливо передати всі деталі подій, які відбулися на сесії міськради та довкола неї. Тому в „Промені” наразі обговорюється варіант викласти в мережі Інтернет усі наявні аудіо та відеоматеріали. Щоб наші земляки самі могли зробити висновок: хто й що робив, і кому це було вигідно.
пристрасті палахкотять з особливою силою. Присутні на зібранні отримали чудову нагоду побачити класичний набір людських якостей, продемонстрований деякими дійовими особами. З одного боку – лицемірство, інтриганство, крутійство і демагогія, а з іншого – послідовність, розважливість і почуття відповідальності перед громадою.
Почалося все традиційно – представники міської виборчої комісії оголосили результати народного волевиявлення у нашому місті й запропонували депутатам та міському голові О.Медведьову підтвердити повноваження новообраного органу самоврядування. І тут – почалося... Секретар міськради В.Москаленко (від партії „Наш край”), яка займала посаду протягом останніх п’яти років, підняла руку і запитала: чи усі 26 народних обранців завершили процедуру набуття депутатського статусу? Від комісії надійшла відповідь: 25 вже оформили все документально, й лише В.Москаленко – ні. На це виступаюча заявила – мовляв, згідно із законодавством вона має право ще деякий час думати – чи погоджуватися стати депутатом. У повітрі ніби зависло логічне запитання: а навіщо тягнути час? І невже хтось думає, що без нього (чи то б пак – без неї) сесія не має права проводитися? Цілком аргументована відповідь знайшлася у секретаря міської виборчої комісії О.Науменко. Вона процитувала норму закону, згідно з якою міськрада є правомочною при наявності 2/3 від загального кількісного складу депутатського корпусу. Тобто достатньо навіть 18 депутатів, а є – 25...
Надалі слово взяв міський голова О.Медведьов. Він чесно розповів, що зранку дехто вирішив поставити першу сесію на грань зриву. Йому надійшли попередження, що деякі люди ставлять під сумнів юридичну легітимність роботи новообраної міськради, і якщо дійде до голосування за нових секретаря і заступників мера – то незабаром знайдуться бажаючі оскаржити ці рішення в суді. Однак у такій ситуації О.Медведьов виявив дійсно чоловічий характер і оголосив: «Сесія продовжується, відповідальність беру на себе».
Важливим моментом стало подальше внесення для розгляду депутатами кандидатури на посаду секретаря міськради. (Щоб було зрозуміліше читачам – це фактично ще один заступник мера). Новий міський голова формує команду однодумців – і це нормально. Виходячи зі свого бачення подальшої роботи міськради, О.Медведьов запропонував підтримати Н.Самойлову (директора міської школи №2). Розпочалося таємне голосування. Згодом лічильна комісія оголосила результат: за Н.Самойлову – 13 голосів, проти – 12. Для перемоги їй не вистачило одного „за”...
Атмосфера зібрання помітно пожвавилася, із залу почулася пропозиція – якщо кандидатка від мера не пройшла, то тепер уже депутати запропонують когось іншого. Довго чекати не довелося – від партії „Батьківщина” захотіли бачити секретарем Л.Молчанову. (Доньку лідера районної організації „Батьківщини” Г.Скидана). Однак у цей час в залі пролунало запитання: на підставі якої статті Закону „Про місцеве самоврядування” ініціатори висувають такі свої пропозиції? Швидко з’ясувалося, що законодавством передбачена інша процедура. І тоді постало ще одне запитання: а чому ніхто з апаратних працівників міськвиконкому не попередив О.Медведьова, що він теж має взяти участь у голосуванні за секретаря? Реакцією на такі слова стала емоційна дискусія поміж деякими присутніми. Щоб отримати час для юридичної консультації, було оголошено перерву на 10 хвилин. Незабаром довелося констатувати: мер повинен голосувати разом з депутатами. Щоб повернути роботу сесії у правове поле, довелося виготовити ще один комплект бюлетенів і знову провести голосування. Підсумок виявився інакшим, ніж попереднього разу: 17 – за Н.Самойлову. Тепер вона секретар міськради, а В.Москаленко може повернутися на свою попередню роботу – в історичний музей, директором...
На сесії депутати підтримали претендента на посаду заступника міського голови М.Якименка. Повноваження О.Ясенчука та В.Харченка фактично добігли свого кінця. А на другому етапі сесії (25 листопада) ще одним заступником затвердили С.Силенка. Загалом сесія міськради залишила по собі суперечливі враження. Це як боротьба нового зі старим. Висновок простий: не треба заради посад „мутити воду”. Інтриганство ще ніколи не призводило до чогось хорошого. Мабуть, втрачати „крісло” дійсно неприємно, але в усього є як свій початок, так і свій кінець. Такої кількості скандалів, пов’язаних з посадовцями старої мерії, у Щорсі давно не було. Тож прийшов час перегорнути цю сторінку й просто жити далі. І не треба вставляти палиці в колеса новообраному керівництву міськради. Сумнівна справа навряд чи спричинить позитивні наслідки. Добре відомо, що люди чекають від кожної посадової особи не так вже й багато: наведення порядку, покращення благоустрою, розв’язання низки застарілих проблем. Тож час треба витрачати на корисні справи для громади, а не на задоволення особистих амбіцій. І думати слід про майбутнє, дорогу подолає той, хто йде вперед. Лише тоді можна досягти повноцінного результату.
Олег МІРОШНИЧЕНКО, фото автора
P.S. У форматі газетної статті неможливо передати всі деталі подій, які відбулися на сесії міськради та довкола неї. Тому в „Промені” наразі обговорюється варіант викласти в мережі Інтернет усі наявні аудіо та відеоматеріали. Щоб наші земляки самі могли зробити висновок: хто й що робив, і кому це було вигідно.
Комментариев нет:
Отправить комментарий