– Вітаємо Вас, добродію.
– Га? Що? Це Ви до мене?
– Так, до Вас, діду. Це телекомпанія „Громадянське суспільство”. У нас декілька запитань. Скажіть, будь ласка, чим допомогли Вам нинішні політики?
– Ой, допомогли, ще й як! У нас зі старенькою ще й досі від виборів збереглася ціла купа поліетиленових пакетів з фотографією однієї жінки-політика. Ми з ними на базар ходимо по картоплю, буряк – дуже зручно. А ще є купа усіляких календариків. Взагалі, хороша ця справа – вибори...
– А ще, крім цього, була якась допомога від партій?
– Звісна річ, що була. Новенька ручка у нас на полиці з’явилася, гарна така, зручна. Клацнув – з’явився кінчик пасти, клацнув – зник. Буде тепер чим заповнювати рахунки комунальних служб. Зараз там писати треба чимало – Ви ж розумієте... А стара ручка вже списалася.
– А Ви задоволені реформами, які зараз тривають?
– Так, хай Бог їм, депутатам, здоров’я дає! Знаєте, ось деякі їхні портрети на такому гарному папері друкувалися – просто знахідка. Тепер немає проблем: стелю їх у лоточок з піском для нашої кішки. А листівки-портрети депутатські такі міцні, щільні, не промокають довгий час. Я вважаю, якість цих реформ є. Депутати все ж таки думають про нас і постачають нам деякі хороші речі.
– А, ще згадав – плакати! Ми з жінкою усі дірки на балконі позаклеювали, аби „свистіло” менше. Та й у кімнаті, де шпалери подерлися, тепер висять фізіономії президентів, прем’єрів, депутатів і тих, кому мандат попри неймовірні старання так і не дістався. Нам з бабою веселіше сидіти в оселі, зрештою – рідні обличчя довкола, не чужі. І на днях забіг до нас онук, вдягнений у подаровану футболку. Уявляєте – безкоштовно дали від однієї партії. На грудях написано: „Підтримайте нас – не підведемо!” Чом би й ні? Дали б ще якесь взуття (хай навіть з написом), бо взутися зараз - задоволення не з дешевих. Ось у мене є свої черевики, дружина на випадок смерті відклала, і костюм є, в котрому колись на наше весілля йшов. І думаю я: невже чекати, доки помру. Краще вдягнуся й піду на вибори. За політиків, які дарують хоча б футболку, не гріх і проголосувати.
Георгій ЛЕПНЮК
– Га? Що? Це Ви до мене?
– Так, до Вас, діду. Це телекомпанія „Громадянське суспільство”. У нас декілька запитань. Скажіть, будь ласка, чим допомогли Вам нинішні політики?
– Ой, допомогли, ще й як! У нас зі старенькою ще й досі від виборів збереглася ціла купа поліетиленових пакетів з фотографією однієї жінки-політика. Ми з ними на базар ходимо по картоплю, буряк – дуже зручно. А ще є купа усіляких календариків. Взагалі, хороша ця справа – вибори...
– А ще, крім цього, була якась допомога від партій?
– Звісна річ, що була. Новенька ручка у нас на полиці з’явилася, гарна така, зручна. Клацнув – з’явився кінчик пасти, клацнув – зник. Буде тепер чим заповнювати рахунки комунальних служб. Зараз там писати треба чимало – Ви ж розумієте... А стара ручка вже списалася.
– А Ви задоволені реформами, які зараз тривають?
– Так, хай Бог їм, депутатам, здоров’я дає! Знаєте, ось деякі їхні портрети на такому гарному папері друкувалися – просто знахідка. Тепер немає проблем: стелю їх у лоточок з піском для нашої кішки. А листівки-портрети депутатські такі міцні, щільні, не промокають довгий час. Я вважаю, якість цих реформ є. Депутати все ж таки думають про нас і постачають нам деякі хороші речі.
– А, ще згадав – плакати! Ми з жінкою усі дірки на балконі позаклеювали, аби „свистіло” менше. Та й у кімнаті, де шпалери подерлися, тепер висять фізіономії президентів, прем’єрів, депутатів і тих, кому мандат попри неймовірні старання так і не дістався. Нам з бабою веселіше сидіти в оселі, зрештою – рідні обличчя довкола, не чужі. І на днях забіг до нас онук, вдягнений у подаровану футболку. Уявляєте – безкоштовно дали від однієї партії. На грудях написано: „Підтримайте нас – не підведемо!” Чом би й ні? Дали б ще якесь взуття (хай навіть з написом), бо взутися зараз - задоволення не з дешевих. Ось у мене є свої черевики, дружина на випадок смерті відклала, і костюм є, в котрому колись на наше весілля йшов. І думаю я: невже чекати, доки помру. Краще вдягнуся й піду на вибори. За політиків, які дарують хоча б футболку, не гріх і проголосувати.
Георгій ЛЕПНЮК
Комментариев нет:
Отправить комментарий