Мешканцю Глибокого Рогу Є.Л. Литвину у свої сімдесят вистачає снаги здійснювати регулярні поїздки до Щорса. І чим ви думаєте?
Велосипедом! Іншого виду транспорту колишній знаний механізатор не визнає. Каже: „Мій двоколісний залізний коник і надійний та зручний у пересуванні, і на зупинки реагує так, як хочеться. Приміром, можу зупинятися, де завгодно і скільки завгодно! Захочу – грибів позбираю, захочу до друга Миколи Колоска (живе нині у райцентрі) заскочу. І не страшно, коли чарочку перехилю!..”
Окрім Євгена Леонідовича, подібні мандрівки здійснюють й інші його знайомі, причому люди зовсім не юного віку!
Почуваються добре – і після здійснених покупок, вирішення нагальних питань, і після свіжого повітря, яким завжди наповнюються легені і серце.
Велосипедом! Іншого виду транспорту колишній знаний механізатор не визнає. Каже: „Мій двоколісний залізний коник і надійний та зручний у пересуванні, і на зупинки реагує так, як хочеться. Приміром, можу зупинятися, де завгодно і скільки завгодно! Захочу – грибів позбираю, захочу до друга Миколи Колоска (живе нині у райцентрі) заскочу. І не страшно, коли чарочку перехилю!..”
Окрім Євгена Леонідовича, подібні мандрівки здійснюють й інші його знайомі, причому люди зовсім не юного віку!
Почуваються добре – і після здійснених покупок, вирішення нагальних питань, і після свіжого повітря, яким завжди наповнюються легені і серце.
Комментариев нет:
Отправить комментарий