21 січня був Всесвітній день обіймів

Згідно з традицією свята, у цей день обнімати по-дружньому (без інтимного підгрунтя) слід навіть незнайомих людей – щоб поділитися з ними хорошим настроєм і налаштувати на позитивне світосприйняття. Свято (вважається, що його ініціаторами є студенти) було започатковане в США в 1986 році під назвою Національного дня обіймів. Згодом воно стрімко розповсюдилося по всьому світу і досі є свідченням того, як просто можна зробити людей щасливішими. З’ясовуємо у мешканців Щорсівщини, чи часто вони обнімаються і чому це роблять.

Дмитро та Раїса Апецьки (с. Кучинівка):

- Ну, і питаннячко у вас! А скільки нам років, знаєте? Одному – 76, іншому – 68. Нещодавно золоте весілля справили. От на ньому точно обнімались. А в житті - нечасто. Не заведено було таке раніше в селах. Особливо – на людях.
Виростили 4 дітей. Маємо 5 онуків. Заради них і живемо. Років з десять ще треба протриматися, щоб усіх повивчати. Підтримуємо одне одного: коли – жартом, коли – словом.

Олена Шуляк  з донькою Катрусею (м. Щорс):

- Ми дуже любимо одна одну, тому й обнімаємось. Чи часто? Та на кожному кроці! Коли відчуваємо радість: таку, що бракує слів. Або щоб висловити вдячність.
Коли на серці – тривога, і треба заспокоїтись, аби подивитися на проблему з іншого боку. Обнімаючись, ми ділимося одна з одною душевним теплом.

Валентина Романенко, Таїсія Олійник (м. Щорс):

- Ми живемо по сусідству і дружимо вже більше 15 років. За цей час стали ніби рідні. Ділимось усім. Радимось. Розуміємо одна одну без слів.
Іноді досить обійняти подругу, зазирнути їй в очі, і вже ясно, що в неї на душі…

Кирило та Катя Трифонови ( м. Щорс):
- Брату і сестричці сваритись не можна. Але іноді ми не миримо. Через якусь іграшку чи який дивитися мультик. Коли сердимось, іноді трохи не розмовляємо. Хоч мовчати насправді нудно.
Коли хочеш помиритися, а сказати про це не можеш, треба просто підійти і обійнятися.

Раїса Невшупа,  Ярослав Надділ (м. Щорс):

- За документами ми – онук та бабуся. А по суті – син та мама. Рідна Ярославова покинула хлопчика, коли йому було 5 місяців. Нічого, і без неї он якого козака виростили. Ні турботою, ні любов’ю він не обділений. Обнімаємось усе життя. А 21-го січня - сам Бог велів: у Ярослава – день народження…

Олексій Трифонов (м. Щорс),
Оксана Клименко (с. Тур’я):
- Зустрічаємось близько року. Всього траплялось. Сварились – мирились. Але завжди сумували, коли не бачились. Навіть якщо розлучалися зовсім не надовго. Обнімаємось при кожній зустрічі. Щоб висловити ніжність, показати, як скучили. І ще - через безліч причин. Про них, звісно, ніхто не думає. Обнімаємось, бо нам так хочеться, от і все.

   Марія Ісаченко, фото автора