Спонукав написати цього листа випадок з головною ялинкою. Звісно, прикро розуміти недоробки в роботі певних осіб, відповідальних за порядок в райцентрі, але ще сумніше констатувати інше: сама міська громада стає все пасивнішою й інертнішою.
Більшості з нас однаково, де кинути сигарету, упаковку з-під морозива чи порожню пляшку з-під пива, однаково, що хтось п’яний лежить посеред вулиці, хтось когось сварить чи б’є. Ми просто стаємо байдужими до всього і до себе, все чекаємо, що за нас хтось прийде і щось зробить.
Схаменіться, люди добрі! Станьте добрішими, почніть із себе творити хороші справи, врешті – подайте комусь руку своєї допомоги.
Впевнена: розкурочувати щорську ялинку не приїхали ніжинці і прилучани, це зробив хтось з нас…
І спиртові точки в місті та селах відкриті нами, і ллються там рікою гроші, і ллються через скалічене життя сльози матерів і дітей. Власне, і матері деякі починають спиватися, не гребують горілчаною отрутою навіть вагітні. (Була свідком картини, як днями до лікарні привозили майбутню породіллю, п’яну, побиту в живіт). Господи, як можна так жити?
Я тут чимало порозмірковувала про погане, але насправді схильна вірити, що зміни на краще все-таки будуть, що зміниться сама наша ментальність.
Тоді вирішиться багато проблем, які самотужки ні голова райдержадміністрації, ні міський голова вирішити не зможуть.
А почати можна із наведення порядку біля власних садиб, на наших вулицях, на берегах красуні-Снові.
Спробуймо!
Ірина ФІЛОН,
м.Щорс
Більшості з нас однаково, де кинути сигарету, упаковку з-під морозива чи порожню пляшку з-під пива, однаково, що хтось п’яний лежить посеред вулиці, хтось когось сварить чи б’є. Ми просто стаємо байдужими до всього і до себе, все чекаємо, що за нас хтось прийде і щось зробить.
Схаменіться, люди добрі! Станьте добрішими, почніть із себе творити хороші справи, врешті – подайте комусь руку своєї допомоги.
Впевнена: розкурочувати щорську ялинку не приїхали ніжинці і прилучани, це зробив хтось з нас…
І спиртові точки в місті та селах відкриті нами, і ллються там рікою гроші, і ллються через скалічене життя сльози матерів і дітей. Власне, і матері деякі починають спиватися, не гребують горілчаною отрутою навіть вагітні. (Була свідком картини, як днями до лікарні привозили майбутню породіллю, п’яну, побиту в живіт). Господи, як можна так жити?
Я тут чимало порозмірковувала про погане, але насправді схильна вірити, що зміни на краще все-таки будуть, що зміниться сама наша ментальність.
Тоді вирішиться багато проблем, які самотужки ні голова райдержадміністрації, ні міський голова вирішити не зможуть.
А почати можна із наведення порядку біля власних садиб, на наших вулицях, на берегах красуні-Снові.
Спробуймо!
Ірина ФІЛОН,
м.Щорс
Комментариев нет:
Отправить комментарий