Про застарілі проблеми школи в Тур’ї наша газета раніше писала неодноразово. Мабуть, найчастіше доводилося згадувати про комплекс питань, пов’язаних з опаленням. Добре відомий факт: необхідний температурний режим вдавалося підтримувати не завжди і не в усіх класних приміщеннях. Щоб виправити ситуацію на краще, фахівці радили вжити комплексні заходи: подбати про енергозбереження (тобто замінити старі віконні й дверні системи на сучасні металопластикові) і реконструювати систему опалення та котельню. Щоправда, коли мова заходила про вартість цих робіт, то будь-кому ставало зрозумілим, що самотужки село таких грошей ніколи не знайде, та й навіть з допомогою району – теж. Але торік з’явився шанс отримати бюджетне фінансування вищого рівня й у Тур’ї ним скористалися без зволікань.
Першим етапом стала заміна вікон і дверей. За підсумком проведеного тендеру виконавцем замовлення стала фірма з Прилук і вже у липні почалися роботи. Клопоту це потягло за собою, звісна річ, чимало, нервів довелося покласти у справу – теж, але результат, напевно, був того вартий. Металопластикові конструкції з’явилися в класах, вестибюлі, а у спортзалі їх вставили вже у листопаді, під перші морози. Ефект від зробленого відчувається – по коридорах перестали гуляти протяги, в приміщеннях стало тепліше. Наразі ще треба відрегулювати мікроклімат у деяких класах, визначити оптимальний режим провітрювання, бо подекуди спостерігається підвищена вологість. Воно й зрозуміло: повітрообмін через новітні віконні системи відрізняється від того, який був раніше. Загалом же школа як ззовні, так і зсередини ніби змінила обличчя, помолодшала.
До того ж це ще не фінал. Коли прийде тепла пора року – своєї черги на монтаж дочекаються ще кілька дверей та відливи. Наступним етапом може стати робота з удосконалення опалювальної системи – її треба промити під високим тиском, де треба – додати секції радіаторів. А ще є ідея побудувати нову модульну котельню за прикладом Кучинівської школи. Коли до цих справ надійде черга – покаже час. (До речі, як і до ґрунтовної реконструкції внутрішньошкільних санвузлів).
Про сьогоднішній день школи І.Т. Попко розповів, що учнів зараз нараховується 77 (з них тур’янців – 71). Зрозуміло, це мало. Тривогу і смуток викликає очікування наступного навчального року, коли, за прогнозами, до 1 класу підуть лише двоє діток. А цьогоріч випускаються шестеро дев’ятикласників й чи вирішить хтось із них продовжити навчання у 10 класі – велике запитання… В окремому крилі шкільної будівлі функціонує дитячий садок. За списком там 11 дітей, але, скажімо, цього понеділка було лише п’ятеро. Причини такої відвідуваності різні. Можуть бути і хвороби, але основна – узимку батьки малюків зазвичай менше зайняті на госпроботах, тож і лишаються з дітьми удома. Та й не кожна мати, мешкаючи на далекому кутку села, звідки до центра - 40 хвилин пішки, погодиться водити по холоду дитину до садка. Але прийде весна – і можна з упевненістю сказати: група буде повна дітлахів.
Коли в розмові торкнулися теми роботи шкільної котельної, то І.Т. Попко зауважив, що хоча котлу вже понад двадцять років і його неодноразово ремонтували – він ще працює. Ось лише з паливом питання дискусійне. Раніше завозили дрова та вугілля – й нарікань не було. Але коли нещодавно доставили 20 тонн торфобрикету…Словом, краще б використовували старе паливо, бо брикет навіть з повітрепіддувом горить «не дуже», розпалювати спочатку все одно доводиться дровами та вугіллям. Та й «брикетна» сажа докучає...
Тур’янська школа у перспективі має всі шанси стати базовою. Лишилося вивести її будівлю на оптимальний режим функціонування, завершити ремонт й оновити засоби навчання. Саме такою і повинна бути сільська школа на сучасному етапі.
Олег МІРОШНИЧЕНКО
Комментариев нет:
Отправить комментарий