Миттєвості нашої історії
Завдяки прекрасним природним умовам (ліс, річка), перші поселення на території нашого району почали з’являтись 20 тисяч років до нашої ери. Про це свідчать 32 археологічні пам’ятки різних періодів, виявлені на території району.
Найінтенсивнішим заселенням земель Щорсівщини можна вважати час з 1618 до 1648 року та період козаччини (1648- 1764 рр.). Найбільш давніми населеними пунктами є Ст.Боровичі, Н.Боровичі, Гірськ, Тур’я, Клюси.
Заселення території м.Щорс (до 1935 р. – Сновськ) почалося у 60-ті роки XIX століття, коли (за легендою) на березі Снову, порослому лісом, на землях казенних селян Носівки і Гвоздиківки, оселився селянин Корж з сім’єю, заснувавши хутір Коржівка.
З будівництвом залізничної станції і депо Коржівка швидко збільшується на північ, від залізниці виникає селище Сновськ, в якому селяться перші робітники-будівельники.
Наприкінці 70-х років на хуторі сталася пожежа, яка знищила багато будівель. Відбудова здійснювалась уже за планом: у центрі – станція, навколо - селище. З кінця 90-х Сновськ і Коржівка об’єднались і стали називатися селищем Сновськ. За переписом 1897 року у Сновську - 222 двори, 2424 жителя.
На початку ХХ сторіччя Сновськ являє собою робітниче селище, що складалося з невеликих одноповерхових будиночків, розташованих колом, в центрі якого знаходилась базарна площа. Через все селище проходила вулиця Великощимельська (тепер Шевченка), яка з’єднувала Сновськ з волосним центром Великим Щимелем, адже в адміністративному відношенні Сновськ належав до Городнянського повіту Великощимельської волості. Інша велика вулиця називалась Велика Олексіївська (тепер Леніна), були вулиці Старопоштова (Свердлова), Новопісчана (Люксембург), Чернігівська (Калініна), Костьольна (Володарського). Однією з головних була вулиця Новобазарна (Щорса), яка вела від центру селища до базару, який перемістився на іншу частину селища, бо попереднє місце було не придатним для торгівлі через постійне накопичення сміття і калюжі, які не сходили. На новому місці торгівля розпочиналась з нинішніх «п’ятикутів», де в лісі торгували худобою, далі торгові ряди йшли вверх по нині вулиці Некрасова до Базарної площі, де щонеділі вирував базар. Двічі на рік відбувались ярмарки. Особливо пожвавлювалась торгівля влітку, коли селище наповнювали дачники. Отже, наявність залізниці сприяла не тільки розвитку торгівлі, а й розвитку Сновська як дачного містечка.
Недалеко від базару місцевий підприємець Заворотнов побудував двоповерховий будинок. Перший поверх займав винний магазин, а на другому дві квартири здавалися в найм. Зараз у цьому, уже пізніше добудованому, приміщенні знаходиться музична школа ім.Н.Рахліна.
Завдяки прекрасним природним умовам (ліс, річка), перші поселення на території нашого району почали з’являтись 20 тисяч років до нашої ери. Про це свідчать 32 археологічні пам’ятки різних періодів, виявлені на території району.
Найінтенсивнішим заселенням земель Щорсівщини можна вважати час з 1618 до 1648 року та період козаччини (1648- 1764 рр.). Найбільш давніми населеними пунктами є Ст.Боровичі, Н.Боровичі, Гірськ, Тур’я, Клюси.
Заселення території м.Щорс (до 1935 р. – Сновськ) почалося у 60-ті роки XIX століття, коли (за легендою) на березі Снову, порослому лісом, на землях казенних селян Носівки і Гвоздиківки, оселився селянин Корж з сім’єю, заснувавши хутір Коржівка.
З будівництвом залізничної станції і депо Коржівка швидко збільшується на північ, від залізниці виникає селище Сновськ, в якому селяться перші робітники-будівельники.
Наприкінці 70-х років на хуторі сталася пожежа, яка знищила багато будівель. Відбудова здійснювалась уже за планом: у центрі – станція, навколо - селище. З кінця 90-х Сновськ і Коржівка об’єднались і стали називатися селищем Сновськ. За переписом 1897 року у Сновську - 222 двори, 2424 жителя.
На початку ХХ сторіччя Сновськ являє собою робітниче селище, що складалося з невеликих одноповерхових будиночків, розташованих колом, в центрі якого знаходилась базарна площа. Через все селище проходила вулиця Великощимельська (тепер Шевченка), яка з’єднувала Сновськ з волосним центром Великим Щимелем, адже в адміністративному відношенні Сновськ належав до Городнянського повіту Великощимельської волості. Інша велика вулиця називалась Велика Олексіївська (тепер Леніна), були вулиці Старопоштова (Свердлова), Новопісчана (Люксембург), Чернігівська (Калініна), Костьольна (Володарського). Однією з головних була вулиця Новобазарна (Щорса), яка вела від центру селища до базару, який перемістився на іншу частину селища, бо попереднє місце було не придатним для торгівлі через постійне накопичення сміття і калюжі, які не сходили. На новому місці торгівля розпочиналась з нинішніх «п’ятикутів», де в лісі торгували худобою, далі торгові ряди йшли вверх по нині вулиці Некрасова до Базарної площі, де щонеділі вирував базар. Двічі на рік відбувались ярмарки. Особливо пожвавлювалась торгівля влітку, коли селище наповнювали дачники. Отже, наявність залізниці сприяла не тільки розвитку торгівлі, а й розвитку Сновська як дачного містечка.
Недалеко від базару місцевий підприємець Заворотнов побудував двоповерховий будинок. Перший поверх займав винний магазин, а на другому дві квартири здавалися в найм. Зараз у цьому, уже пізніше добудованому, приміщенні знаходиться музична школа ім.Н.Рахліна.
Комментариев нет:
Отправить комментарий