Не спить її душа, а вічно любить!..

  У свої поважні роки колишня знана доярка і трудівниця рільничої бригади, а нині проста пенсіонерка з села Іванівка К.В. Хлопенюк не перестає жити повнокровно і насичено.
Вона – на постійній домінуючій висоті у своїх односельців, своїй родині. Двоє синів і дві доньки вже давно виросли в самостійних, самодостатніх людей. Радують онуки – красиві, талановиті, надихають маленькі правнуки.
Маючи багатющий енергетичний запас, Катерина Василівна мріє здійснити найголовніше – погойдати на руках праправнуків. Гадаю, ця мрія, ці плани на майбутнє додадуть їй наснаги, сил і здоров’я. І, незважаючи на наступи хвороби, безкінечну роботу на городі і по хазяйству (корову збувати не збирається!), вона ще вдарить лихом об землю та й пригадає молодість! Бо ж не спить її душа, а вічно любить.

Олена КОМПАНЕЦЬ
Фото автора