Яка вона – сусідка Польща?

Перше враження про країну

У вересні у рамках освітнього візиту до Польщі, організованого Чернігівським центром гуманітарних технологій АХАЛАР, я разом з групою учасників стажування мала змогу побачити Польшу зблизька. Прекрасним гідом і організатором зустрічей з цікавими людьми у Варшаві стала Вікторія Солоніцина.

Опинившись вперше на вулиці столиці Польщі, здалося, що потрапила в Білорусь: всюди чисто і багато квітів, гарні дороги. Цікава деталь Варшави: центральний залізничний вокзал знаходиться… під землею. Що дуже зручно! Центр міста, а рейок з потягами ніде нема, лише будівля, де знаходяться каси. Нині великими темпами іде реконструкція самого вокзалу (розширення) у рамках підготовки до Євро-2012.

Громадський транспорт

Вагони метро, як і нові трамваї, із зручними поручнями, просторі. У Польщі нема маршруток на кшталт нашим київським чи чернігівським, де в години пік в 16-містну «Газель» набивається втричі більше народу. Як розповіли нам, приватні перевізники працюють тільки на міжміських рейсах на комфортабельних автобусах.  А міста повністю забезпечені громадським транспортом. На зупинках і в самому транспорті є таблички з зазначенням назв всіх зупинок - від початкової до кінцевої. Це особливо зручно для тих, хто в  місті вперше - не заблудишся і доїдеш до місце призначення.  Незручність для гостей і туристів виникає тільки в тому, що двері в транспорті відкриваються на вимогу пасажирів - натисненням кнопки як в салоні, так із зовні. Тож якщо ніхто на кнопку не натиснув, автобус поїде далі, і можна так проґавити свою зупинку. На весь міський громадський транспорт діє один проїзний квиток, який купуєш на одну, три, сім діб  чи на місяць.  Квиток на три доби коштує 24 злотих (приблизно 60 грн.), проте їздити «зайцем» буде ще дорожче.

Штраф

Польща – країна Євросоюзу і закони тут виконуються чітко. Наприклад, за перехід на червоне світло пішохід заплатить як мінімум 100 злотих. Польща славиться своєю гостинністю, однак те, що ви іноземець, не звільняє вас від відповідальності, як не звільняє від відповідальності і самих поляків.  За невиконання вимог паркування, безоплатний проїзд у громадському транспорті, порушення громадського порядку (у Польщі також заборонено вживання алкоголю в громадських місцях – в парках, скверах, на зупинках, на вулицях, у транспорті) накладається грошовий штраф. Категорично заборонено керувати транспортним засобом у нетверезому стані. Перевищення норми в 0,5 проміле в крові є злочином, що карається позбавленням волі строком до двох років!

Ціни

Мінімальна зарплата в Польщі нині  - 1400 злотих (3500 грн.), що становить 40% від середньої. З 1 січня її планують підняти до 1500 злотих. А от цифри на цінниках у магазинах дуже схожі на наші: булочка – 3, вода мінеральна – 2,5, морозиво 3-6, сорочка – 90-120, шампунь – 15-20 злотих. Та, враховуючи, що наша середня зарплата 340 у.о.,  а у поляків -  1,3 тисячі тих же умовних одиниць, то ціни для них високими не здаються. Одяг і взуття поляки купують переважно в сезон знижок, тоді можна зекономити втричі.  Дуже здивувала поведінка покупців у: якщо з вішалки впав одяг в магазині з вини покупця, його не прийнято піднімати і знову вішати. Він так і валяється на підлозі. Потім його піднімуть продавці…

Менталітет

За весь час подорожі по Польщі ми не бачили жодної людини з золотими ланцюжками чи каблучками. Переважно жінки носять прикраси зі срібла чи біжутерію. Одягаються всі стильно не залежно від віку і статі, але не носять яскравих кольорів. Також не часто, як для столиці, ми бачили дорогі круті авто на вулицях. «Чому так?» -  спитали ми у поляків.  «Дорогі прикраси носити щоденно і їздити на дорогих авто – це непристойно!» - відповіли нам. Українці такої відповіді,  мабуть, не зрозуміють… Не той менталітет. Рівно як і те, що вулицю треба переходити тільки на зелене світло.

 Їжа і напої

У Варшаві можна знайти кафе чи ресторани на будь-який смак. Тут представлені практично майже всі кухні світу, працює і  McDonalds. Можна замовити вишукане меню мексиканської чи японської кухні, або просто за 15 злотих (38 грн.) купити комплексний обід. Порції тут величенькі! Поляки, як переконалися, їдять дуже багато. Але повних людей ми зустрічали мало. На сніданок подають сир, копченості, чай і аж ніяк не суп чи вівсянку. Дуже популярні в Польщі страви з додаванням грибів. Всюди, навіть пізно ввечері, можна побачити поряд із столиками вуличних чи звичайних кафе дитячі візочки. Дітей батьки беруть з собою від самого народження. Для молодих матерів створені всі умови: навіть у туалеті пивного бару встановлено столик для сповивання дитини!

Населення

У Польщі проживає близько 38 мільйонів людей, 98 відсотків з них - поляки,  а решта – німці, білоруси, українці… Розмовляють всі польською. Сама мова дуже схожа на суміш української з білоруською з додаванням шиплячих звуків. Одного разу ми на зупинці довго сперечалися між собою, яким трамваєм краще їхати в напрямок нашого готелю. Колега вирішила звернутися англійською до молодої жіночки, щоб вирішити спірне питання. Яким же було наше здивування, коли у відповідь ми почули: «Та я можу і українською вам відповісти, що їхати треба 16-им трамваєм!» Просто в Польщі дуже багато наших туристів і заробітчан…

Євреї

Під час нашого візиту до Польщі у Варшаві проходив VIII Фестиваль єврейської культури «Варшава Зінгера», на заключному концерті якого ми мали змогу побувати. Проходив він ввечері на ринковій площі Гжибовській, у театрі просто неба. Запальні єврейські пісні не залишили байдужими нікого, багато хто танцював поряд зі сценою.

Біля театру стоять  два вцілілі будинки кінця позаминулого століття, які помітно виділяються своїм застарілим виглядом на тлі сучасних споруд, надаючи  єврейському кварталу ефект достовірності. Зараз на фасадах цих будинків  розвішані фотографії колишніх їхніх мешканців. Тут колись жив багатий купець Залман Ножик, який разом зі своєю дружиною побудував поруч із будинком синагогу. Заповідаючи громаді синагогу і кошти на її утримання, Залман написав: «Синагога повинна перебувати на цьому місці на вічні часи і завжди носити імена подружжя Залмана і Рифки Ножик». І синагога збереглася, і тепер вона - єдина діюча синагога у Варшаві (за різними джерелами в всій країні проживає від 1000 до 5000 євреїв). А навпроти синагоги височіє величезний костьол Всіх Святих. Тож на цій площі ми бачимо поєднання двох світів - єврейського і християнського, тісне сусідство двох конфесій. Взагалі поляки у своїй більшості сповідують католицизм. У багатьох костьолах Польщі встановлені старовинні органи, звуки яких зачаровують.

Парки

Вулиці Варшави в основному повністю заасфальтовані і забетоновані. Мало зустрічається газонів, лише квітники. Зате більше 20-ти відсотків територіїї  міста займають парки, сади, ліси.  Найкрасивішим парком вважають парк Лазенки (у перекладі на укр. -  Купальні. Авт.). Тут розташовано дуже багато  пам`яток культури і архітектури, зокрема,  одноіменний палац  Лазенки – «Палац на воді». Тут вільно гуляють павичі, бігають ручні качки,  плавають у ставках великі карпи.

Ми мали нагоду побачити, як в оранжереї  саме цього зеленого куточка Варшави проходили заходи з нагоди 20-річчя Незалежності України. З урочистою промовою до присутніх звернувся Посол України в РП Маркіян Мальський. Відзначити ювілейний день нашої країни в Польщі прийшло багато представників державної влади, науки, історії та культури Польщі, українська громада, дипломати інших держав.

А ще, вдвічі приємно нам було за те, що не тільки влада Польщі цінує і підтримує Україну, а й прості перехожі на вулицях, дізнаючись, звідки ми приїхали, говорили нам: «О, ми любимо Україну!» Цікаво, а скільки українців змогло б сказати те саме про Польщу?

Старе місто

Цікаве і багате на історії Старе місто Варшава. Після війни тут залишились хіба що підвали та перші поверхи, його відбудували заново. По дорозі до Старого міста знаходиться резиденція президента Польщі, пам’ятник Копернику. Шопен – одна із візитних карток країни. Тому, на честь відомого композитора  у 2010 році  у Варшаві, у місцях, що пов‘язані з видатним польським композитором Ф.Шопеном, встановлені гранітні музичні лавочки для відпочинку. На них розташована кнопка, після натиснення якої 40 секунд звучить музика Фредеріка Шопена.

У вихідні дні вулиця Новий світ до пізньої ночі перетворюються у пішохідну зону з виставками рукотворного мистецтва, музиками, танцями… Будинки тут покриті черепицею. На дорозі – бруківка. Таке враження – ніби потрапила в прибалтійський Калінінград.

Що здивувало найбільше

А от що найбільше всього вразило в Польщі  - це чисте повітря! У їхньому метро нема специфічного запаху я к в українському. На центральній вулиці серед потоку машин у 6 рядів  стоїш і дихаєш,  ніби десь у рекреаційній зеленій зоні! Ніякого запаху диму від згоряння бензину чи солярки! А все тому, що поляки дуже контролюють якість палива, слідкують, щоб воно було добре очищене. У нас би так!

Віза

Керівництвом обох наших країні планується зробити спрощену систему перетину кордону під час проведення чемпіонату з футболу у 2012 році. Польща має намір оформляти шенгенські візи громадянам України на підставі квитків на футбольні матчі. Про це домовляються у Міністерствах закордонних справ. А нині для поїздки в Польщу потрібна звичайна шенгенська чи національна віза. Також обговорюються питання запровадження спільних консульських пунктів для надання допомоги громадянам, які відвідуватимуть матчі за кордоном.

Євро-2012

Варшава готується до Євро-2012. Проте, як і в Україні, не все так гладко. Ще в стадії будівництва Національний стадіон столиці, ведеться реконструкція головного готелю «Варшава». Багато будинків мають сірі замурзані стіни, проте вже добра половина мають пристойний вигляд. Їхні стіни  не просто пофарбували, а ще й утеплили за рахунок державних коштів. (Варшава – місто контрастної архітектури: поряд з сучасними хмарочосами з бетону і скла можна побачити старовинну будівлю з орлами.)

Є, на жаль, як і в нас на вулицях безпритульні, в під’їздах будинків фарбою з балончиків розмальовані стіни… Як і в Україні, населення в своїй більшості не розуміє англійську, як мову універсальну для спілкування з майбутніми футбольними вболівальниками.

Україна активно веде тренінги з підготовки волонтерів Євро-2012. До речі, термін подання анкет для того, щоб стати волонтером під час чемпіонату, продовжено до 16 жовтня.

Можливо, чемпіонату з футболу стане для нас можливістю довести те, що ми теж Європа, бо за кордоном нас називають  - країна Сходу…

Єврозоюз

Що таке права людини, їх суть, як і чому їх треба захищати – докладно розповідав і доводив на прикладах керівник проектів Гельсінського Фонду Ленур Керімов. Гельсінський Фонд з прав людини з офісом у Варшаві, був заснований в 1989 році. Сьогодні Фонд є одним з найбільших неурядових організацій в області прав людини в Європі, зокрема і в Україні. «ВСІ ЛЮДИ НАРОДЖУЮТЬСЯ ВІЛЬНИМИ І РІВНИМИ У СВОЇЙ ГІДНОСТІ ТА ПРАВАХ», – намагається донести він до нас. В Україні з цим не дуже,  адже по кількості звернень до Європейського суду з прав людини ми  займаємо одне з перших місць.

Нам розповідали про Єросоюз і переконали, що в ЄС жити добре, адже вороття назад в СРСР вже нема. Але для цього треба багато що усвідомити. І, зокрема, що за порушення законів настає відповідальність. Не все так просто було і в Польщі на початку 90-х. Цікавим прикладом польського досвіду вирішення місцевих проблем став телецикл "Можливо все".  Це спільний проект Гельсінського Фонду з Чорноморською  телерадіокампанією - для тих, хто хочет жить по-людськи. Короткі відеоролики розповідають, чому наші сусіди з Єврозоюзу живуть краще,  і чого ми повинні прагнути і що треба змінити. Дискусії, яскраві приклади з життя поляків,  свідчення очевидців, анліз експертів різних країн. Не полінуйтеся їх перглянути (http://www.blacksea.tv/projects/molivo-vse).

«Україна  - країна пільг. Так тривати далі не може! Вона обов’язково збанкрутує, якщо не міняти законодавство», - говорив Ленур Керімов, який 10 років тому перїхав сюди з Криму. (До речі, пенсійний вік у Польщі 65 для чоловіків і 60 для жінок.)

Громадські організації

В Польщі велику увагу приділяють недержавним громадським об’єднанням, які безпосередньо працюють з людьми, допомагають вирішувати їхні проблеми. А ЗМІ інформують широкий загал про діяльність НГО. У громадських організаціях працює дуже багато волонтерів (людина, що працює без зарплати. Авт.). Серед них є успішні менеджери солідних компаній, студенти, працівники  установ, люди різного віку.

1% від свої податків поляки перераховують на НГО за власним вибором, яких у країні зареєстровано 150 тисяч. Це розпочалося ще 6 років тому. Організації виконують різну функцію: від захисту прав бездомних тварин до захисту прав людини. Вони залучають волонтерів, захищають свої проекти і отримують гранти на свою діяльність. Ми мали нагоду поспілкуватися з керівником фундації «Нічиї діти». Вони переймаються дітьми. Які зазнають насильства в сімї. Це не лише фізичне знущання над дитиною, а й моральний тиск – приниження. «З тебе нічого не вийде! Ти дурна і не здатна вирішувати щось самостійно! Я зайнята і не перебивай, коли говорять дорослі! Я більше не люблю тебе!» - все це трактується як насильство над дитиною, яке робить її замкнутою, невпевненою в собі. Працівники організації намагаються допомогти і батькам, і дітям вирішувати такі непрості життєві ситуації. Для цього працюють телефони довіри. Є і соціальна реклама на телебаченні, радіо та  бігбордах про захист дитячих прав. Особливо вразила соцреклама на тему «Дитина в  Інтернеті». Батьки повинні контролювати, що дитина дивиться у віртуальній мережі. Дитячий мозок не здатний сортувати погане і хороше, він сприймає все. Вбивства, наркотики, знущання, порно тощо. Все це не для дитячої свідомості. А особливо небезпечні для дітей соціальні мережі: невідомо хто по той бік екрану, з ким вони знайомляться і листуються. Розповідайте дітям, щоб вони не писали особисту інформацію про себе, адресу і телефони на сторінках соцмереж.

Також ГО домоглася, щоб допит дітей по судовій справі проходив не в муніципальних кабінетах, бо дитина і так отримує стрес, а в звичайній для дитини обстановці. НГО обладнала декілька яскравих гарних дитячих кімнат спеціально для допитів з дзеркальними стінами і відеокамерами. Цікавою була зустріч з Доротою Франчак -  координатором проектів Відділу Громадських Акцій, який  створена при газеті «Виборча».  «Народжувати по-людськи»,  «Лікувати по-людськи», «Вмирати по-людськи» - ці проекти самі говорять самі за себе. З їх допомогою домоглися  того, щоб пологові будинки Польщі, лікарні та хоспіси стали кращими. На державному рівні домоглися зміни законодавства у бік захисту прав людини. Контроль громади за діяльністю зазначених установ став основним важелем у тому, що від  акцій Відділу був отриманий позитивний  результат для персічних поляків.

Запам’яталася цікавв зустріч з членом громадської організації «Інститут репортерства» Катажіною Кквятковською. Вона – майстер репортажу, пише часто про Україну, Росію і Білорусь, брала інтерв’ю у Л.Кучми, В.Януковича. Сама неурядова громадська організація «Інститут репортерства» була створена за ініціативи трьох журналістів. Фундація нині чисельна, проводить зустрічі, фестивалі і школи репортажу. Хоч і є конкурентом державним вузам, та це тільки на користь. Нині фундація «ІР» розташована у кафе-книгарні, де проходило і наше спілкування з Катажіною. Це приватний заклад, де можна вмоститися з чашкою кави на широкому підвіконні чи в зручному кріслі, накритися пледом і довго просидіти читаючи книгу чи блукаючи у всесвітній павутині.  Кафе-книгарня – універсальне місце як для спілкування з друзями, так і для того, щоб усамітнитися.

Підсумком стажування стала зустріч з Агнєшкою Комаровською, яка розповіла про важливість співпраці НГО та ЗМІ заради покращення життя кожного громадянина країни. «Ми маємо демократію, але не маємо громадян, які користуються нею. Освічених, свідомих, а не тих, що живуть за принципом «моя хата з краю», – говорить вона. Ось чому ми йдемо у пошуках правди до Європи, а не захищаємо себе в своїй країні. Тому газети і телебачення повинні вчити людей культурі, інформувати про їхні права і в той же час про відповідальності перед законом. Тільки так можна побудувати європейське суспільство.

 Адже зараз з нашим менталітетом нам краще дати хабар, ніж заплатити податок. Бо всі ми родом з СРСР. На жаль.  

І насамкінець. 

Візит у Польщу залишив багато позитивних ємоцій.  Ми мали нагоду завдяки організаторам стажування побувати також на найбільшому телеканалі Polsat, де нам розповіли і показали як працює  їхня команда, яку найсучаснішу техніку і інформаційнф технології вони використовують, щоб новини були своєчасними і якісними. Незабутнє враження залишилось від перебування у студії телекомпанії під час дебатів кандидатів у Президенти Польщі у прямому ефірі.

Пізнавальною, особливо для мене, і захоплюючою була екскурсія до медіа-групи  АГОРА. Нині вона включає в себе друкарський комплекс,

щоденну газету «Газету Виборчу» та безкоштовну «Метро», радіо, портал блогів, оператора зовнішньої реклами. Діяльність компанії – це впершу чергу повага до читача, висококваліфіковані відповідальні працівники і дружня атмосфера у багаточисельном уколективі.

Цікаву думку висловила одна з учасниць поїздки до Варшави: «Я вважаю, що кожен студент, який прагне отримати вищу освіту, повинен побувати за кордоном для розширення світогляду, щоб побачити далеке зблизька і мати  можливість порівнювати з Україною. Інакше вища освіта не буде повноцінною».

Можливість поїхати нині за межі України  є в кожного, було б бажання. В цьому ще раз переконує АХАЛАР.

Лариса МАРТИНЕНКО