Мої земляки завжди любили (і люблять!) районку. Зараз – навіть більше, бо інтерес до новин став глибшим. Грошей, щоб передплатити багато пе-ріодики, вистачає в одиниць. Навіть мій добрий знайомий І.В. Рибальченко, котрий раніше отримував не менше десяти газет, зараз має втричі менше.
Тому в районці, яку передплачує більшість, хочеться прочитати про все. Радіємо, коли є багато різної інформації, роздумів, точок зору, розповідей про цікавих людей.
Багато кого, правда, дратує громіздка реклама. Буває – на півсторінки і більше. Хоча люди розуміють: газеті треба виживати. Якось ми обговорювали це, і один займищанин сказав:
- Люблю продивлюватися в «Промені» приватні оголошення: місцеві і міжрайонні. Це просто прекрасно. Є можливість порівняти ціни, більше дізнатися про те, де є потрібний товар. Завжди читаю і вітання, і поминання, шукаю прізвища знайомих. А великих реклам терпіти не можу. Вони і без того дістають у кожній телепередачі.
Гадаю, що не один він так думає.
Мені особисто наша газета дає багато інформації для роздумів. З нею, як кажуть, і сміюсь, і плачу. А ще – непокоюсь.
Ось хоча б взяти останні публікації, де мова йшла, зокрема, про аварію на повороті – між вулицями Шевченка та Енгельса в Щорсі. Скільки там відбулося ДТП, мабуть, ніхто і не полічить. Але нічого не змінилося! Ніхто не хоче думати про те, щоб у подальшому зберегти людські життя. А треба всього-навсього обладнати на дорозі перед небезпечним поворотом спеціальне узвишшя (у народі його називають лежачим полі-цейським). Тоді водій – хочеш – не хочеш змушений буде пригальмувати, і цим, можливо, попередить трагедію.
Думаю, що для того, аби «Промінь» приходив у кожний дім, повинні належним чином працювати листоноші: комусь нагадати, когось загітувати.
Від себе хочу додати ще й таке: газета набуде ще більшої популярності серед читачів, якщо писатиме більше правди і якщо на її сторінках буде менше фотографій місцевого начальства.
Г.ЛЕПНЮК
Тому в районці, яку передплачує більшість, хочеться прочитати про все. Радіємо, коли є багато різної інформації, роздумів, точок зору, розповідей про цікавих людей.
Багато кого, правда, дратує громіздка реклама. Буває – на півсторінки і більше. Хоча люди розуміють: газеті треба виживати. Якось ми обговорювали це, і один займищанин сказав:
- Люблю продивлюватися в «Промені» приватні оголошення: місцеві і міжрайонні. Це просто прекрасно. Є можливість порівняти ціни, більше дізнатися про те, де є потрібний товар. Завжди читаю і вітання, і поминання, шукаю прізвища знайомих. А великих реклам терпіти не можу. Вони і без того дістають у кожній телепередачі.
Гадаю, що не один він так думає.
Мені особисто наша газета дає багато інформації для роздумів. З нею, як кажуть, і сміюсь, і плачу. А ще – непокоюсь.
Ось хоча б взяти останні публікації, де мова йшла, зокрема, про аварію на повороті – між вулицями Шевченка та Енгельса в Щорсі. Скільки там відбулося ДТП, мабуть, ніхто і не полічить. Але нічого не змінилося! Ніхто не хоче думати про те, щоб у подальшому зберегти людські життя. А треба всього-навсього обладнати на дорозі перед небезпечним поворотом спеціальне узвишшя (у народі його називають лежачим полі-цейським). Тоді водій – хочеш – не хочеш змушений буде пригальмувати, і цим, можливо, попередить трагедію.
Думаю, що для того, аби «Промінь» приходив у кожний дім, повинні належним чином працювати листоноші: комусь нагадати, когось загітувати.
Від себе хочу додати ще й таке: газета набуде ще більшої популярності серед читачів, якщо писатиме більше правди і якщо на її сторінках буде менше фотографій місцевого начальства.
Г.ЛЕПНЮК
Комментариев нет:
Отправить комментарий