Тема полювання в Грузії – своєрідна terra incognita для пересічного українського мисливця. Звичайно, хтось можливо читав тетралогію знаного письменника Константіне Гамсахурдіа «Давид Будівник», на сторінках якої дуже часто змальовувалися сцени полювань на ланей, турів, ведмедів, фазанів, соколині лови. Хорти, гончаки, гепарди, баскі коні й вільний гірський вітер… Але це було майже тисячу років тому. А як виглядають справи нині?
…У Тбілісі, на території колишнього виставкового комплексу досягнень народного господарства, що тепер носить назву «Експо-Джорджія», можна знайти «Сафарі-клуб». Саме там і відбулася наша розмова з Темурі Тхемаладзе, власником приватного мисливського господарства. Його угіддя розкинулися в Алазанській долині (східна Грузія) на площі п‘ять тисяч гектарів. Колись, у давнину, там полюбляла полювати місцева аристократія. Загалом у країні не один десяток таких господарств, але реально діючими є далеко не всі. Причини різні. Тут можна згадати й не до кінця продуману державну політику в цій сфері, й нестачу професійних кадрів й деякі інші фактори. Головне ж – ще не відлагоджена загальна система функціонування мисливського господарства. Хоча ця галузь має потужний потенціал, що підтверджено прикладом сусіднього Азербайджану, де полювання на копитних, зокрема – турів, приносить непогані прибутки.
Господарство Темурі Тхемаладзе останні чотири роки предметно працювало над відтворенням поголів‘я мисливської фауни. Також здійснювалися заходи з лісовідтворення (висаджено багато тисяч саджанців). Налагоджена співпраця з фондом охорони природи, адже на території угідь зустрічаються реліктові (тобто властиві лише цій місцевості) дерева і рослини.
Якщо вести мову про спеціалізацію, то господарство може запропонувати перш за все полювання на кабана і фазана. (Вепри мають шикарну кормову базу в дубових лісах). Фазаняче поголів‘я дозволяє затвердити ліміт відстрілу в кількості п‘яти птахів на день для одного мисливця. Є також куріпка, перепел, припутень, вальдшнеп, перелітна качка, турач, у горах зустрічається тетерук. Ексклюзивна пропозиція – султанська курка.
На господарювання впливає фактор наявності хижих тварин: вовків, шакалів і особливо – єнотовидних собак. Цього звіра за пропозицією біологів завезли ще у радянські часи і акліматизували на Закавказзі. Краще б вони цього не робили! «Єнотовидка» завдає чималої шкоди популяціям мисливських птахів, а боротися з нею доволі складно. Навіть премія мисливцю (по 35 гривень) за кожного відстріляного звіра мало допомагає. На запитання: «А як у вас з браконьєрством?» - Темурі Тхамаладзе відповів коротко: «Ловимо і б‘ємо морду…» На скільки ефективною буде така практика – покаже час.
Мисливське господарство в Алазанській долині в майбутньому має намір присвятити належну увагу розвитку собаківництва, активізувати міжнародні контакти. Принаймні, в Україні вже має партнерів. Співпраця між нашими мисливцями може виявитися не лише цікавою, а й корисною.
Олег МІРОШНИЧЕНКО
…У Тбілісі, на території колишнього виставкового комплексу досягнень народного господарства, що тепер носить назву «Експо-Джорджія», можна знайти «Сафарі-клуб». Саме там і відбулася наша розмова з Темурі Тхемаладзе, власником приватного мисливського господарства. Його угіддя розкинулися в Алазанській долині (східна Грузія) на площі п‘ять тисяч гектарів. Колись, у давнину, там полюбляла полювати місцева аристократія. Загалом у країні не один десяток таких господарств, але реально діючими є далеко не всі. Причини різні. Тут можна згадати й не до кінця продуману державну політику в цій сфері, й нестачу професійних кадрів й деякі інші фактори. Головне ж – ще не відлагоджена загальна система функціонування мисливського господарства. Хоча ця галузь має потужний потенціал, що підтверджено прикладом сусіднього Азербайджану, де полювання на копитних, зокрема – турів, приносить непогані прибутки.
Господарство Темурі Тхемаладзе останні чотири роки предметно працювало над відтворенням поголів‘я мисливської фауни. Також здійснювалися заходи з лісовідтворення (висаджено багато тисяч саджанців). Налагоджена співпраця з фондом охорони природи, адже на території угідь зустрічаються реліктові (тобто властиві лише цій місцевості) дерева і рослини.
Якщо вести мову про спеціалізацію, то господарство може запропонувати перш за все полювання на кабана і фазана. (Вепри мають шикарну кормову базу в дубових лісах). Фазаняче поголів‘я дозволяє затвердити ліміт відстрілу в кількості п‘яти птахів на день для одного мисливця. Є також куріпка, перепел, припутень, вальдшнеп, перелітна качка, турач, у горах зустрічається тетерук. Ексклюзивна пропозиція – султанська курка.
На господарювання впливає фактор наявності хижих тварин: вовків, шакалів і особливо – єнотовидних собак. Цього звіра за пропозицією біологів завезли ще у радянські часи і акліматизували на Закавказзі. Краще б вони цього не робили! «Єнотовидка» завдає чималої шкоди популяціям мисливських птахів, а боротися з нею доволі складно. Навіть премія мисливцю (по 35 гривень) за кожного відстріляного звіра мало допомагає. На запитання: «А як у вас з браконьєрством?» - Темурі Тхамаладзе відповів коротко: «Ловимо і б‘ємо морду…» На скільки ефективною буде така практика – покаже час.
Мисливське господарство в Алазанській долині в майбутньому має намір присвятити належну увагу розвитку собаківництва, активізувати міжнародні контакти. Принаймні, в Україні вже має партнерів. Співпраця між нашими мисливцями може виявитися не лише цікавою, а й корисною.
Олег МІРОШНИЧЕНКО
Комментариев нет:
Отправить комментарий