Днями наше місто святкувало День партизанської слави. Наш історичний музей представляв виставку, де зібрав речі, фото та документи періоду Великої Вітчизняної війни на Щорсівщині. Для більш ретельного ознайомлення кожен бажаючий може завітати до музею, проникнути духом того героїчного та важкого часу.
Тематика Великої
Вітчизняної війни невичерпна, і не одне покоління музейних працівників із захопленням займаються нею. Особливе місце тут посідає історія партизанського руху. І це не випадково, що визнають німецькі дослідники. Багато років по війні колишній генерал-полковник вермахту Лотар Рендуліч свою працю «Партизанська війна» розпочав словами: «Історія воєн не знає жодного прикладу, коли б партизанський рух відіграв таку велику роль, як в останній війні. За своїм розмахом він являє щось нове у воєнному мистецтві. За тим величезним впливом, який він справив на фронтові війська і на проблеми забезпечення, роботу тилу й управління в окупованих районах в історії не було аналогів.» Як не було аналогів прикладу мужності простих людей. Коли партизани прийшли в Єлінський ліс (грудень 1941р.), то у них було 5 сокир, 7 лопат і один лом. Була люта зима. Земля промерзла більш, як на метр. Розкладали багаття, через 2 години одгортали вбік землю і копали, заглибившись на півметра, потрапляли на мерзлий шар, знову розпалювали багаття. У таких умовах за тиждень було збудовано 16 землянок.
У своїй книзі «Підпільний обком діє» О.Ф.Федоров згадує: «Вибрали ділянку, де перед цим стояв загін Ворожеєва… Там збереглася лиш одна землянка і то – це була велика траншея. Ні столів, ні ослонів тут не було. Виявляється, залишаючи ліс, партизани спалили все. Землянка була розрахована на 50 чоловік, а у нас лише поранених було 45.»
Партизани в перші дні заривалися в сніг, ховаючись від морозів, а один з партизанів вирив барлогу і заснув у ній. На другий день після сніжної ночі ледве його знайшли по храпу. Допікали не тільки морози, але й побутові справи, цвяхів не було зовсім. Двері продовбували по краю і навішувались на сиром‘ятні петлі. Було мало відер. Кухоль, ложки, каструля – про все це треба було пам‘ятати в гарячому бою з німцями і знімати з них не тільки автомат, чоботи, шинель, але ще й сірники, ніж, ложку і похідний ліхтарик. Одягатись доводилось в усе німецьке та мадярське. А коли захоплювали німецький обоз з продуктами, вважалося, що виграли бій. Тут, в Єлінських лісах, партизанам вперше довелось голодувати. Продовольчі бази, закладені влітку 1941р., були вичерпані. Становище було важке, катастрофічно не вистачало найнеобхіднішого: їжі, медикаментів, зброї, - але загін продовжував збільшуватись і громити ворога.
Проте 23 березня 1942 р., перекривши всі дороги і стежки, які виводили з Єлінського лісу, фашисти почали рішучий наступ на партизанський табір. Сім тисяч карателів було кинуто проти 900 партизанів. Партизанам довелось перебазуватися в Злин-ківські ліси Брянської області, потім у листопаді 1942 р. уже з‘єднання партизанських загонів перейшло в Клетнянські ліси Брянської області. В кінці січня 1943 р. з‘єднання партизанських загонів під командуванням О.Ф.Федорова з боями повертається в Єлінські ліси. Звідси основна частина в березні 1943 р. вирушила в рейд на Західну Україну, де продовжувала боротьбу до об‘єднання з частинами Червоної Армії в 1944 р. Тут залишається загін під командуванням М.М.Попудренка.
Всього за роки базування на окупованій території з‘єднання під командуванням О.Ф.Федорова знищило до 25 тис. гітлерівців та їх побічників, пустило під укіс 683 ешелони, 8 бронепоїздів, підірвало 47 залізничних мостів, 797 автомашин, 26 нафтобаз та складів з пальним, 39 складів з боєприпасами та обмундируванням.
Таким чином, з‘єднання О.Ф.Федорова пройшло шлях від Чернігівщини до Східної Європи – більше трьох тисяч партизан влилось до лав діючої армії. Зустріли перемогу, повернулись додому, відбудували країну. Більшість з них - це прості люди, життя яких є прикладом мужності для нащадків.
Ю.Донченко, науковий співробітник історичного музею
Фото з архіву музею
Тематика Великої
Вітчизняної війни невичерпна, і не одне покоління музейних працівників із захопленням займаються нею. Особливе місце тут посідає історія партизанського руху. І це не випадково, що визнають німецькі дослідники. Багато років по війні колишній генерал-полковник вермахту Лотар Рендуліч свою працю «Партизанська війна» розпочав словами: «Історія воєн не знає жодного прикладу, коли б партизанський рух відіграв таку велику роль, як в останній війні. За своїм розмахом він являє щось нове у воєнному мистецтві. За тим величезним впливом, який він справив на фронтові війська і на проблеми забезпечення, роботу тилу й управління в окупованих районах в історії не було аналогів.» Як не було аналогів прикладу мужності простих людей. Коли партизани прийшли в Єлінський ліс (грудень 1941р.), то у них було 5 сокир, 7 лопат і один лом. Була люта зима. Земля промерзла більш, як на метр. Розкладали багаття, через 2 години одгортали вбік землю і копали, заглибившись на півметра, потрапляли на мерзлий шар, знову розпалювали багаття. У таких умовах за тиждень було збудовано 16 землянок.
У своїй книзі «Підпільний обком діє» О.Ф.Федоров згадує: «Вибрали ділянку, де перед цим стояв загін Ворожеєва… Там збереглася лиш одна землянка і то – це була велика траншея. Ні столів, ні ослонів тут не було. Виявляється, залишаючи ліс, партизани спалили все. Землянка була розрахована на 50 чоловік, а у нас лише поранених було 45.»
Партизани в перші дні заривалися в сніг, ховаючись від морозів, а один з партизанів вирив барлогу і заснув у ній. На другий день після сніжної ночі ледве його знайшли по храпу. Допікали не тільки морози, але й побутові справи, цвяхів не було зовсім. Двері продовбували по краю і навішувались на сиром‘ятні петлі. Було мало відер. Кухоль, ложки, каструля – про все це треба було пам‘ятати в гарячому бою з німцями і знімати з них не тільки автомат, чоботи, шинель, але ще й сірники, ніж, ложку і похідний ліхтарик. Одягатись доводилось в усе німецьке та мадярське. А коли захоплювали німецький обоз з продуктами, вважалося, що виграли бій. Тут, в Єлінських лісах, партизанам вперше довелось голодувати. Продовольчі бази, закладені влітку 1941р., були вичерпані. Становище було важке, катастрофічно не вистачало найнеобхіднішого: їжі, медикаментів, зброї, - але загін продовжував збільшуватись і громити ворога.
Проте 23 березня 1942 р., перекривши всі дороги і стежки, які виводили з Єлінського лісу, фашисти почали рішучий наступ на партизанський табір. Сім тисяч карателів було кинуто проти 900 партизанів. Партизанам довелось перебазуватися в Злин-ківські ліси Брянської області, потім у листопаді 1942 р. уже з‘єднання партизанських загонів перейшло в Клетнянські ліси Брянської області. В кінці січня 1943 р. з‘єднання партизанських загонів під командуванням О.Ф.Федорова з боями повертається в Єлінські ліси. Звідси основна частина в березні 1943 р. вирушила в рейд на Західну Україну, де продовжувала боротьбу до об‘єднання з частинами Червоної Армії в 1944 р. Тут залишається загін під командуванням М.М.Попудренка.
Всього за роки базування на окупованій території з‘єднання під командуванням О.Ф.Федорова знищило до 25 тис. гітлерівців та їх побічників, пустило під укіс 683 ешелони, 8 бронепоїздів, підірвало 47 залізничних мостів, 797 автомашин, 26 нафтобаз та складів з пальним, 39 складів з боєприпасами та обмундируванням.
Таким чином, з‘єднання О.Ф.Федорова пройшло шлях від Чернігівщини до Східної Європи – більше трьох тисяч партизан влилось до лав діючої армії. Зустріли перемогу, повернулись додому, відбудували країну. Більшість з них - це прості люди, життя яких є прикладом мужності для нащадків.
Ю.Донченко, науковий співробітник історичного музею
Фото з архіву музею
Комментариев нет:
Отправить комментарий