На хлібозаводі

На даний час харчова галузь Щорсівщини представляла лише двома підприємствами. Одне з них – хлібокомбінат – перебуває в оренді у приватного підприємця В.В. Єрмоленка. З нагоди професійного свята ми поцікавилися, чи просто нині зберегти вірність традиціям харчопереробної промисловості – старим, перевіреним рецептам, технологіям виробництва, вимогам якості продукції. 



Якщо кинути оком на вітчизняний ринок хлібобулочних виробів, то очевидною є тенденція до змін. Сучасні технології й новітні рецептури потроху витісняють традиційні підходи в роботі. Хоча далеко не все нове несе з собою безумовний позитив, принаймні, це може бути як мінімум темою для дискусії. Натомість у Щорсі пекарі працюють як і раніше. Тісто замішують не на сухих, а на рідких дріжджах, самі вирощують дріжджові культури, варять закваску. Наразі в технології приготування немає місця різноманітним поліпшувачам (вони підвищують клейковину й, скажімо, булка стає надзвичайно пухкою), стабілізаторам, які можуть продовжити строк зберігання товару. Такий підхід до певної міри виправдовує себе – у щорського хліба та булок місцевого виробництва є свій покупець і своя ніша на ринку. Хоча про смаки, звісна річ, не сперечаються. Комусь до вподоби привозний хліб – це факт.
У нашого хлібокомбінату вже не перший рік як налагоджена співпраця з однією чернігівською фірмою, котра постачає борошно. На якість саме її товару нарікань нема. (Бо є приклади, коли деякі постачальники підсовують борошно з трохи пророслого зерна і про його застосування у випіканні хліба й мови бути не може).
Модернізація виробництва в харчовій промисловості дійсно є нагальною потребою. На хлібокомбінаті у Щорсі поступово дооснащують технологічний процес, але в цьому питанні не все так однозначно. Інколи доводиться спостерігати відверто парадоксальні ситуації, коли вітчизняне обладнання продається за утричі (!) більшою ціною, ніж аналогічне імпортне. Однак, попри все щорські пекарі продовжують щодня випікати хліб для земляків і мають сподівання – так буде завжди.