Сьогодні ми пропонуємо читачам «Променя» повернутися до теми якості питної води. Зрештою, це питання традиційно хвилює практично всіх, адже безпосередньо стосується здоров’я кожної людини. Починаємо оповідь про ситуацію з інтерв’ю, що дала газеті Л.А. Первакова – головний санітарний лікар району. Очолювана нею структура уповноважена державою на здійснення контролю за станом води, котру споживають наші земляки.
- Людмило Анатоліївно, з яких джерел здійснюється водопостачання мешканцям Щорського району?
- Передовсім варто сказати, що централізовано вода подається до осель 40,4% споживачів. Тобто послугами водогонів користуються здебільшого мешканці Щорса й певний відсоток – Єліного, Гірська, Нових Борович, Заріччя, Займища та Суничного. Однак, об’єктивно поглянувши на ситуацію, треба констатувати: у сільській місцевості охопленість населення централізованим водопостачанням складає лише 11,6%. Тобто там люди використовують традиційні колодязі та колонки. Якщо вести мову про контроль за якістю води в мережах комунальних підприємств, то, скажімо, у Щорсі ПрАТ «Комунальник» щомісяця надає лабораторії санепідемслужби проби для проведення досліджень, Райсількомунгосп – раз на квартал. Відразу зауважу, що найкращою (за комплексним показником) вода є у райцентрі, та й по сільських водогонах проблем майже нема. Водозабір здійснюється з глибоких свердловин, куди з поверхні землі не потрапляють речовини, котрі можна віднести до небезпечних або шкідливих. (Для прикладу – ті ж таки нітрати). Натомість колодязна вода у багато яких селах й справді годиться хіба що для побутових потреб. Пити її, особливо малим дітям, не рекомендується.
- Такого роду застереження підкріплене висновками спеціалістів?
- Саме так. За усталеною практикою (планово) предметом уваги санепідемслужби є колодязі громадського користування, тобто ті, до яких ходять по воду мінімум 5-7 родин. З року в рік кількість таких джерел водопостачання в сільських населених пунктах зменшується з різних причин. І людей там стає менше, і процес облаштування побуту поміж селян на місці не стоїть – багато хто пробиває у себе на дворі артезіанські свердловини. Ще десяток років тому ми регулярно вивчали якість води у близько двох сотнях колодязів, а 2012-го – вже у 95. На жаль, гранично допустимий рівень вмісту нітратів (50 мг/на 1 дм3) було виявлено у 29.
- А які населені пункти найбільше потерпають від цієї проблеми?
- На таке запитання дати однозначну відповідь складно. Річ у тім, що причини наявності нітратів у верхньому водоносному горизонті «втиснути» до якоїсь чіткої схеми просто неможливо. Інколи трапляються дивні випадки, коли один колодязь дає показник «на нітрати» - гірше нікуди, а другий, розташований лише за кількадесят метрів від нього, цілком нормальний. Але, узагальнюючи наявні дані, ми можемо скласти певну картину. У Смячі фіксувався найвищий рівень вмісту нітратів – 265 (за норми 50). Є проблемні колодязі в Гірську (до 175), Великому Щимелі (112), Петрівці (199), Низківці (146), Старій Рудні (145), Рогізках (55). Натомість у Хотуничах все виглядає більш-менш нормально (33), а в Тихоновичах, Жоведі та Чепельові – навіть добре.
- Що можете сказати про індивідуальні джерела водопостання – ті ж таки колонки у дворах людей?
- Ця категорія водних джерел потрапляє в поле зору наших фахівців в основному з єдиного приводу – це коли майбутня мати приносить пробу тієї води, якою вона користується вдома. Це робиться для того, аби встановити: чи не перевищений у ній вміст нітратів (що становитиме загрозу здоров’ю і навіть життю малюка). У 2012 році з проведених у лабораторії 130 досліджень 36 підтвердили підвищений рівень небезпечних сполук азоту.
- Чи схожа ситуація в інших, передовсім – сусідніх районах нашої області?
- Спілкуючись з колегами на цю тему, можу зробити висновок, що їхнім районам властиві подібні проблеми. Тобто коли вести мову про заходи хоча б часткового подолання «нітратного лиха», стан справ треба буде розглядати в набагато ширшому, регіональному, контексті.
- З якої ж причини більшість грунтових вод Щорсівщини виявилися забрудненими отією «хімією»?
- Певної відповіді науковці ще не дали. Свою роль міг зіграти і людський фактор, але й, власне, внутрішньоприродні процеси не слід скидати з рахунку. Точно можна сказати лише одне: природній процес очищення води здатний розтягнутися на довгі роки. Й саме тому люди повинні з усією серйозністю переоцінити свій вплив на екологічну систему. Зрештою, ми залежимо від води набагато більше, ніж декому здається. Адже нітрати є далеко не єдиною проблемою. Для прикладу: в Кучинівці, Петрівці, Смячі й Старій Рудні дослідження показують перевищення норми вмісту заліза. При потраплянні в організм людини воно, як вільний радикал, може «блукати» там, шкодячи органам і тканинам. Звісно, правильне використання водних фільтрів до певної міри знімає гостроту проблеми, але далеко не повністю…
- Чи належна увага приділялася санепідемслужбою протягом останніх десятиріч вивченню питання якості води?
- Ще у 80-х роках, коли я прийшла на роботу, існували дещо інші пріоритети – контроль за біологічними і бактеріологічними показниками. Проте нині саме життя диктує, на яких напрямках слід зосереджувати свою увагу. Тобто «нітратна проблема» перебуває на пильному контролі у працівників санепідемслужби. І навіть проведена нещодавно реорганізація нашої структури не торкнулася зосередження на тих аспектах роботи, які є життєво важливими для громадян.
- Дякую за розмову.
Інтерв’ю взяв Олег МІРОШНИЧЕНКО
- Людмило Анатоліївно, з яких джерел здійснюється водопостачання мешканцям Щорського району?
- Передовсім варто сказати, що централізовано вода подається до осель 40,4% споживачів. Тобто послугами водогонів користуються здебільшого мешканці Щорса й певний відсоток – Єліного, Гірська, Нових Борович, Заріччя, Займища та Суничного. Однак, об’єктивно поглянувши на ситуацію, треба констатувати: у сільській місцевості охопленість населення централізованим водопостачанням складає лише 11,6%. Тобто там люди використовують традиційні колодязі та колонки. Якщо вести мову про контроль за якістю води в мережах комунальних підприємств, то, скажімо, у Щорсі ПрАТ «Комунальник» щомісяця надає лабораторії санепідемслужби проби для проведення досліджень, Райсількомунгосп – раз на квартал. Відразу зауважу, що найкращою (за комплексним показником) вода є у райцентрі, та й по сільських водогонах проблем майже нема. Водозабір здійснюється з глибоких свердловин, куди з поверхні землі не потрапляють речовини, котрі можна віднести до небезпечних або шкідливих. (Для прикладу – ті ж таки нітрати). Натомість колодязна вода у багато яких селах й справді годиться хіба що для побутових потреб. Пити її, особливо малим дітям, не рекомендується.
- Такого роду застереження підкріплене висновками спеціалістів?
- Саме так. За усталеною практикою (планово) предметом уваги санепідемслужби є колодязі громадського користування, тобто ті, до яких ходять по воду мінімум 5-7 родин. З року в рік кількість таких джерел водопостачання в сільських населених пунктах зменшується з різних причин. І людей там стає менше, і процес облаштування побуту поміж селян на місці не стоїть – багато хто пробиває у себе на дворі артезіанські свердловини. Ще десяток років тому ми регулярно вивчали якість води у близько двох сотнях колодязів, а 2012-го – вже у 95. На жаль, гранично допустимий рівень вмісту нітратів (50 мг/на 1 дм3) було виявлено у 29.
- А які населені пункти найбільше потерпають від цієї проблеми?
- На таке запитання дати однозначну відповідь складно. Річ у тім, що причини наявності нітратів у верхньому водоносному горизонті «втиснути» до якоїсь чіткої схеми просто неможливо. Інколи трапляються дивні випадки, коли один колодязь дає показник «на нітрати» - гірше нікуди, а другий, розташований лише за кількадесят метрів від нього, цілком нормальний. Але, узагальнюючи наявні дані, ми можемо скласти певну картину. У Смячі фіксувався найвищий рівень вмісту нітратів – 265 (за норми 50). Є проблемні колодязі в Гірську (до 175), Великому Щимелі (112), Петрівці (199), Низківці (146), Старій Рудні (145), Рогізках (55). Натомість у Хотуничах все виглядає більш-менш нормально (33), а в Тихоновичах, Жоведі та Чепельові – навіть добре.
- Що можете сказати про індивідуальні джерела водопостання – ті ж таки колонки у дворах людей?
- Ця категорія водних джерел потрапляє в поле зору наших фахівців в основному з єдиного приводу – це коли майбутня мати приносить пробу тієї води, якою вона користується вдома. Це робиться для того, аби встановити: чи не перевищений у ній вміст нітратів (що становитиме загрозу здоров’ю і навіть життю малюка). У 2012 році з проведених у лабораторії 130 досліджень 36 підтвердили підвищений рівень небезпечних сполук азоту.
- Чи схожа ситуація в інших, передовсім – сусідніх районах нашої області?
- Спілкуючись з колегами на цю тему, можу зробити висновок, що їхнім районам властиві подібні проблеми. Тобто коли вести мову про заходи хоча б часткового подолання «нітратного лиха», стан справ треба буде розглядати в набагато ширшому, регіональному, контексті.
- З якої ж причини більшість грунтових вод Щорсівщини виявилися забрудненими отією «хімією»?
- Певної відповіді науковці ще не дали. Свою роль міг зіграти і людський фактор, але й, власне, внутрішньоприродні процеси не слід скидати з рахунку. Точно можна сказати лише одне: природній процес очищення води здатний розтягнутися на довгі роки. Й саме тому люди повинні з усією серйозністю переоцінити свій вплив на екологічну систему. Зрештою, ми залежимо від води набагато більше, ніж декому здається. Адже нітрати є далеко не єдиною проблемою. Для прикладу: в Кучинівці, Петрівці, Смячі й Старій Рудні дослідження показують перевищення норми вмісту заліза. При потраплянні в організм людини воно, як вільний радикал, може «блукати» там, шкодячи органам і тканинам. Звісно, правильне використання водних фільтрів до певної міри знімає гостроту проблеми, але далеко не повністю…
- Чи належна увага приділялася санепідемслужбою протягом останніх десятиріч вивченню питання якості води?
- Ще у 80-х роках, коли я прийшла на роботу, існували дещо інші пріоритети – контроль за біологічними і бактеріологічними показниками. Проте нині саме життя диктує, на яких напрямках слід зосереджувати свою увагу. Тобто «нітратна проблема» перебуває на пильному контролі у працівників санепідемслужби. І навіть проведена нещодавно реорганізація нашої структури не торкнулася зосередження на тих аспектах роботи, які є життєво важливими для громадян.
- Дякую за розмову.
Інтерв’ю взяв Олег МІРОШНИЧЕНКО
Трохи історії…
Газета «Промінь» 20 січня 2007 року в матеріалі «Вода може шкодити здоров’ю» вже привертала увагу читачів до «нітратної проблеми». На той час, за даними санепідемслужби, перевищення вмісту нітратів у колодязній воді було зафіксоване у 12 населених пунктах. Найгірше виглядала ситуація в Смячі, Тур’ї, Кучинівці, Рогізках, Петрівці. До того ж явний «перебір» нітратів фахівці виявили в овочах, вирощених на землях Смяцької, Кучинівської та Рогізківської сільрад. Як бачимо, відтоді майже нічого не змінилося… Приємною стабільністю радують хіба що Клюси – там питна вода майже без нітратів, як була раніше, так лишилася і зараз.
Газета «Промінь» 20 січня 2007 року в матеріалі «Вода може шкодити здоров’ю» вже привертала увагу читачів до «нітратної проблеми». На той час, за даними санепідемслужби, перевищення вмісту нітратів у колодязній воді було зафіксоване у 12 населених пунктах. Найгірше виглядала ситуація в Смячі, Тур’ї, Кучинівці, Рогізках, Петрівці. До того ж явний «перебір» нітратів фахівці виявили в овочах, вирощених на землях Смяцької, Кучинівської та Рогізківської сільрад. Як бачимо, відтоді майже нічого не змінилося… Приємною стабільністю радують хіба що Клюси – там питна вода майже без нітратів, як була раніше, так лишилася і зараз.
Комментариев нет:
Отправить комментарий