Обов’язок батьків – забезпечити своїй малечі щасливе дитинство. А якщо тато чи мама в п’яному угарі часом забувають навіть про їх існування? Тоді на захист дитини стає громадськість, відповідні служби. Завідуюча дитячим відділенням ЦРЛ А.М. Станішевська спостерігала різні життєві ситуації. Саме непростих людських доль торкнулася наша розмова.
– Алло Миколаївно, чи часто Вам доводилося бути свідком драматичних подій сімейного життя?
– За 11 років праці в дитячому відділенні 29 малят із міста та сіл району потрапляли в ситуації, коли соціальні служби вилучали дітей із сімей, де з вини батьків виникала загроза їх здоров’ю і життю. Серед цієї категорії переважають матері-одиначки, а також соціально дезадаптовані сім’ї. Зазвичай їх негативно характеризує сільська громада, адже дорослі люди в таких родинах пиячать, не ведуть домашнє господарство, не приділяють увагу вихованню синів і дочок. 15 таких дітей віком від 1 до 3 років позбавлені батьківського піклування. П’ятеро хлопчиків і дівчаток для дальшого перебування були оформлені до дитячого будинку в Прилуки. Зміни в законодавстві дозволили з лікувальних закладів передавати дітей на виховання до дитбудинків сімейного типу та прийомним батькам. 10 малят із уже згадуваних 15 знайшли свої прийомні родини: хто в наших районі чи області, хто за межами Чернігівщини. Тобто мають нових батьків, нові прізвища, майже у всіх і нові імена.
– Кажуть, що, змінивши ім’я, людина може розраховувати на позитивні зміни своєї долі…
– Можливо. А можливо, що нові батьки, мріючи про дітей, вибрали ці імена для них. Ми помітили закономірність: зазвичай ті сімейні пари, які приїжджали до нас для встановлення контакту, дуже схожі на дітей. Або тато, або мама (здебільшого це молоді люди) мали спільні риси обличчя з прийомними малятами. У подальшому працівники дитячого відділення ЦРЛ не мають контакту з такими сім’ями. І батьки, які всиновили наших малюків, не приїжджають, не показують їх. Ми розуміємо: це їх дитина, тож не акцентуємо увагу на їх сімейних справах.
– Що може послужити причиною для тимчасового вилучення дитини з сім’ї?
– Знову почну із статистики. Із 29 дітей, які проходили у нас реабілітацію, 14 повернулися в рідні сім’ї. Батьки виправилися, суспільство повернуло їм довіру. Але коли поведінка батьків асоціальна, якщо порушуються конституційні права дитини, а дії найрідніших людей несуть загрозу здоров’ю і життю малят – їх тимчасово вилучають із такої родини. Хронічне алкогольне сп’яніння батьків призводить до того, що в хаті холодно й голодно, немає у що вдягнути дитину. Або якщо хтось із батьків перебуває на лікуванні в тубдиспансері тощо – за таких обставин малеча може потрапити до дитячого відділення райлікарні. На жаль, рідко, але буває, що родичі цих дітей (бабусі, тітки) піклуються про них: приходять провідувати, допомагають доглядати, підгодовують. У подальшому, якщо в сім’ї створено належні умови, батьки виправилися, то сільські голови та соціальні працівники із співробітниками відповідних служб клопочуться, аби дітей повернули в сім’ї. Ми подовгу розмовляємо із батьками, перш, ніж повернути малят у родину. Скажу відверто – дуже радіємо, якщо вдалося допомогти налагодити нормальні стосунки в сім’ї.
– Для яких сімей характерні проблеми безвідповідального батьківства?
– Перш за все до нас потрапляють діти матерів-одиначок, тих, що перебувають у цивільному шлюбі, а також якщо було позбавлено батьківських прав відносно попередніх дітей. Усі, хто причетний до вирішення долі дітей, які тимчасово вилучені з сім’ї, зацікавлені, щоб вони жили у рідних батьків. Відібрати дитину та позбавити батьківських прав з вагомих причин можна тільки за судовим рішенням. У подальшому такі кризові родини мають соціальний і медичний супровід. Їх знаємо ми, соціальні працівники, РЦСССДМ, кримінальна міліція, служба у справах дітей РДА. Усі разом співпрацюємо, адже наші зусилля спрямовані на збереження адекватних родинних стосунків і перебування дитини в сім’ї. Якщо тато й мама не виправляються – щоб захистити дитину, діємо за законом. Дуже поодинокі випадки, коли близькі родичі оформлюють опікунство.
– Наведіть, будь ласка, приклад, коли батьки усвідомили свою провину і діти повернулися в сім’ю.
– Ось хоча б останній випадок, що стався в лютому. У сім’ї є умови для проживання дітей, забезпечення усім необхідним: родина має підсобне господарство, побутову техніку, в домі чисто. Але алкоголізм затьмарює свідомість батьків. І тоді малята залишаються бездоглядними. Завдяки виховній роботі батьки зрозуміли, що так жити не можна. Лікуються, кодуються. Односельці взяли їх на поруки. Соціальні працівники й медики постійні гості в цій родині. Діти вже вдома. Дуже сподіваємося, що батьки виправляться.
– Чи всі діти, що проходили у вашому відділенні реабілітацію, здорові?
– Лише одиниці мали незначні відхилення здоров’я, у трьох були серйозні захворювання. Щороку у нас перебуває 2-3 дитини
Від імені колективу відділення хочу висловити вдячність за допомогу жителям Щорса, організаціям, які нам допомагають у забезпеченні малечі усім необхідним. Добрий і гідний наслідування приклад учителів та батьків учнів школи №1: для маленького Ростика, який перебуває у нас близько місяця, вони зібрали й передали кошти. На таких вчинках школярі змалку вчаться добру. Дуже багато людей відгукуються на чужу біду, приносять дитячі суміші, одяг, предмети догляду тощо. Якщо ліками наше відділення забезпечується, то предметів догляду не завжди вистачає. Загалом жителі міста й району дуже чуйні люди. Хто епізодично, а хто й постійно допомагає нам.
У штаті дитячого відділення не передбачений працівник, котрий постійно займався б цими малятами. Між тим, вони у нас перебувають постійно. Тож навантаження падає на медсестер і санітарок. А діти просяться на руки, хочуть поспілкуватися, їх треба винести на вулицю. Вони швидко до цього звикають і потребують уваги. Добре, якщо на зміні дві медсестри. Тоді одна стає «добовою мамою», а інша виконує процедури, призначені трьом десяткам хворих дітей. Але ми любимо всіх, пам’ятаємо кожного малюка, який у складні моменти свого життя побував у стінах дитячого відділення.
– Дякую за розмову.
Інтерв’ю взяла
Валентина ВОЛОКУШИНА
– Алло Миколаївно, чи часто Вам доводилося бути свідком драматичних подій сімейного життя?
– За 11 років праці в дитячому відділенні 29 малят із міста та сіл району потрапляли в ситуації, коли соціальні служби вилучали дітей із сімей, де з вини батьків виникала загроза їх здоров’ю і життю. Серед цієї категорії переважають матері-одиначки, а також соціально дезадаптовані сім’ї. Зазвичай їх негативно характеризує сільська громада, адже дорослі люди в таких родинах пиячать, не ведуть домашнє господарство, не приділяють увагу вихованню синів і дочок. 15 таких дітей віком від 1 до 3 років позбавлені батьківського піклування. П’ятеро хлопчиків і дівчаток для дальшого перебування були оформлені до дитячого будинку в Прилуки. Зміни в законодавстві дозволили з лікувальних закладів передавати дітей на виховання до дитбудинків сімейного типу та прийомним батькам. 10 малят із уже згадуваних 15 знайшли свої прийомні родини: хто в наших районі чи області, хто за межами Чернігівщини. Тобто мають нових батьків, нові прізвища, майже у всіх і нові імена.
– Кажуть, що, змінивши ім’я, людина може розраховувати на позитивні зміни своєї долі…
– Можливо. А можливо, що нові батьки, мріючи про дітей, вибрали ці імена для них. Ми помітили закономірність: зазвичай ті сімейні пари, які приїжджали до нас для встановлення контакту, дуже схожі на дітей. Або тато, або мама (здебільшого це молоді люди) мали спільні риси обличчя з прийомними малятами. У подальшому працівники дитячого відділення ЦРЛ не мають контакту з такими сім’ями. І батьки, які всиновили наших малюків, не приїжджають, не показують їх. Ми розуміємо: це їх дитина, тож не акцентуємо увагу на їх сімейних справах.
– Що може послужити причиною для тимчасового вилучення дитини з сім’ї?
– Знову почну із статистики. Із 29 дітей, які проходили у нас реабілітацію, 14 повернулися в рідні сім’ї. Батьки виправилися, суспільство повернуло їм довіру. Але коли поведінка батьків асоціальна, якщо порушуються конституційні права дитини, а дії найрідніших людей несуть загрозу здоров’ю і життю малят – їх тимчасово вилучають із такої родини. Хронічне алкогольне сп’яніння батьків призводить до того, що в хаті холодно й голодно, немає у що вдягнути дитину. Або якщо хтось із батьків перебуває на лікуванні в тубдиспансері тощо – за таких обставин малеча може потрапити до дитячого відділення райлікарні. На жаль, рідко, але буває, що родичі цих дітей (бабусі, тітки) піклуються про них: приходять провідувати, допомагають доглядати, підгодовують. У подальшому, якщо в сім’ї створено належні умови, батьки виправилися, то сільські голови та соціальні працівники із співробітниками відповідних служб клопочуться, аби дітей повернули в сім’ї. Ми подовгу розмовляємо із батьками, перш, ніж повернути малят у родину. Скажу відверто – дуже радіємо, якщо вдалося допомогти налагодити нормальні стосунки в сім’ї.
– Для яких сімей характерні проблеми безвідповідального батьківства?
– Перш за все до нас потрапляють діти матерів-одиначок, тих, що перебувають у цивільному шлюбі, а також якщо було позбавлено батьківських прав відносно попередніх дітей. Усі, хто причетний до вирішення долі дітей, які тимчасово вилучені з сім’ї, зацікавлені, щоб вони жили у рідних батьків. Відібрати дитину та позбавити батьківських прав з вагомих причин можна тільки за судовим рішенням. У подальшому такі кризові родини мають соціальний і медичний супровід. Їх знаємо ми, соціальні працівники, РЦСССДМ, кримінальна міліція, служба у справах дітей РДА. Усі разом співпрацюємо, адже наші зусилля спрямовані на збереження адекватних родинних стосунків і перебування дитини в сім’ї. Якщо тато й мама не виправляються – щоб захистити дитину, діємо за законом. Дуже поодинокі випадки, коли близькі родичі оформлюють опікунство.
– Наведіть, будь ласка, приклад, коли батьки усвідомили свою провину і діти повернулися в сім’ю.
– Ось хоча б останній випадок, що стався в лютому. У сім’ї є умови для проживання дітей, забезпечення усім необхідним: родина має підсобне господарство, побутову техніку, в домі чисто. Але алкоголізм затьмарює свідомість батьків. І тоді малята залишаються бездоглядними. Завдяки виховній роботі батьки зрозуміли, що так жити не можна. Лікуються, кодуються. Односельці взяли їх на поруки. Соціальні працівники й медики постійні гості в цій родині. Діти вже вдома. Дуже сподіваємося, що батьки виправляться.
– Чи всі діти, що проходили у вашому відділенні реабілітацію, здорові?
– Лише одиниці мали незначні відхилення здоров’я, у трьох були серйозні захворювання. Щороку у нас перебуває 2-3 дитини
Від імені колективу відділення хочу висловити вдячність за допомогу жителям Щорса, організаціям, які нам допомагають у забезпеченні малечі усім необхідним. Добрий і гідний наслідування приклад учителів та батьків учнів школи №1: для маленького Ростика, який перебуває у нас близько місяця, вони зібрали й передали кошти. На таких вчинках школярі змалку вчаться добру. Дуже багато людей відгукуються на чужу біду, приносять дитячі суміші, одяг, предмети догляду тощо. Якщо ліками наше відділення забезпечується, то предметів догляду не завжди вистачає. Загалом жителі міста й району дуже чуйні люди. Хто епізодично, а хто й постійно допомагає нам.
У штаті дитячого відділення не передбачений працівник, котрий постійно займався б цими малятами. Між тим, вони у нас перебувають постійно. Тож навантаження падає на медсестер і санітарок. А діти просяться на руки, хочуть поспілкуватися, їх треба винести на вулицю. Вони швидко до цього звикають і потребують уваги. Добре, якщо на зміні дві медсестри. Тоді одна стає «добовою мамою», а інша виконує процедури, призначені трьом десяткам хворих дітей. Але ми любимо всіх, пам’ятаємо кожного малюка, який у складні моменти свого життя побував у стінах дитячого відділення.
– Дякую за розмову.
Інтерв’ю взяла
Валентина ВОЛОКУШИНА
Комментариев нет:
Отправить комментарий