Афганістан – це вже історія. Для кого - героїчна, для кого – трагічна. Але однозначно він став долею для тих, хто пройшов його гірськими дорогами. Афганська війна ввійшла в наше життя і залишиться в пам`яті назавжди.
Всіх учасників бойових дій в Афганістані об`єднує слово «афганець», але кожний з них вніс свою сторінку в історію афганської війни. Сьогоднішня розповідь – про одного з наших земляків Свириденка Івана Васильовича, уродженця с.Тур`я.
Відслуживши в армії після закінчення школи молодших авіаційних спеціалістів бортрадистом авіаційного полку та закінчивши школу прапорщиків, будучи у відпустці на батьківщині, він у червні 1983 року отримує телеграму: «Терміново прибути до місця служби» в м. Братськ Іркутської області. А прибувши, почув від командира, що йому випала честь захищати південні кордони СРСР.Спочатку переліт до Ташкенту, а вже 20 серпня 1983 року – приземлення в Кабулі. Так у життя І.В. Свириденка увійшов Афганістан.
У день приземлення на його очах загинуло зразу вісім хлопців, оскільки несподівано розпочався обстріл, а молоді солдати ще не знали, як правильно вести себе в подібній ситуації. Таке забути просто неможливо. А за весь час його служби в ДРА загинуло шість «бортів» з екіпажами , його побратимів.
Свій перший бойовий виліт І.В. Свириденко здійснив 1 вересня 1983 року на літаку «АН-30» (борт «05»). Екіпаж займався аерофотозйомкою, після чого проводилась дешифровка касет, їх проявлення, і вже по них велись бойові дії. Піднімались на висоту 6000 метрів і пікірували до 1200 метрів, іноді повертаючись з бойового завдання з простріленими крильми літака.
Екіпаж складався з бортрадиста, борттехніка, штурмана, командира, правого пілота та бортмеханіка (місце І.В. Свириденка). Облітали всю територію Афганістану. База знаходилась в Кабулі, жили в бараках у польових умовах, з місцевим населенням відносили були нормальні.
Після «Панджшерської операції» борту «05» радянські десантники подарували величезний необроблений алмаз, який постійно висів у носовій частині літака. На превеликий жаль, вже після демобілізації І.В. Свириденка, новий екіпаж борту «05» загинув. Загинув і алмаз.
У Афганістані Іван Васильович бачив самого М.Т.Калашнікова, творця автомата АК. Створений ним автомат АКСУ ( короткоствольний), під час стрибка з парашутом під дією сили вітру зривало з плеча. І він займався його модернізацією в бойових умовах.
За час проходження служби в ДРА І.В. Свириденко здійснив 410 бойових вильотів, 24 стрибки з парашутом. У повітрі знаходились від 3-х до 6-ти годин. Літали і вдень, і вночі. Востаннє піднявся у небо Афганістану 24 серпня 1984року.
Іван Васильович подарував нашому музею унікальну річ – «Книгу бойових вильотів». Ми йому за це дуже вдячні і бережно її зберігаємо, експонуючи на виставці, приуроченій Дню вшанування учасників бойових дій на території інших держав.
Нещодавно я побувала в Києві. Від імені всіх жителів нашого міста вклонилася пам`ятнику полеглим в Афганістані, а також відвідала музей афганської війни. Те, що там побачила і відчула, – не передати словами. Експозиція вражає. На першому поверсі – фотографії всіх загиблих в Афгані українців. І перше, що я побачила там, – фото нашого загиблого земляка Василя Михальченка. І це серед більше 3000 знімків! Це було потрясінням.Байдужим з музею не виходить ніхто. А біля музею представлена військова техніка (включаючи всім відому «вертушку»), яка приймала участь у бойових діях на території Афганістану. Пам`ять про ту «неоголошену» війну жива.
Р.Сотнікова, науковий співробітник історичного музею
Всіх учасників бойових дій в Афганістані об`єднує слово «афганець», але кожний з них вніс свою сторінку в історію афганської війни. Сьогоднішня розповідь – про одного з наших земляків Свириденка Івана Васильовича, уродженця с.Тур`я.
Відслуживши в армії після закінчення школи молодших авіаційних спеціалістів бортрадистом авіаційного полку та закінчивши школу прапорщиків, будучи у відпустці на батьківщині, він у червні 1983 року отримує телеграму: «Терміново прибути до місця служби» в м. Братськ Іркутської області. А прибувши, почув від командира, що йому випала честь захищати південні кордони СРСР.Спочатку переліт до Ташкенту, а вже 20 серпня 1983 року – приземлення в Кабулі. Так у життя І.В. Свириденка увійшов Афганістан.
У день приземлення на його очах загинуло зразу вісім хлопців, оскільки несподівано розпочався обстріл, а молоді солдати ще не знали, як правильно вести себе в подібній ситуації. Таке забути просто неможливо. А за весь час його служби в ДРА загинуло шість «бортів» з екіпажами , його побратимів.
Свій перший бойовий виліт І.В. Свириденко здійснив 1 вересня 1983 року на літаку «АН-30» (борт «05»). Екіпаж займався аерофотозйомкою, після чого проводилась дешифровка касет, їх проявлення, і вже по них велись бойові дії. Піднімались на висоту 6000 метрів і пікірували до 1200 метрів, іноді повертаючись з бойового завдання з простріленими крильми літака.
Екіпаж складався з бортрадиста, борттехніка, штурмана, командира, правого пілота та бортмеханіка (місце І.В. Свириденка). Облітали всю територію Афганістану. База знаходилась в Кабулі, жили в бараках у польових умовах, з місцевим населенням відносили були нормальні.
Після «Панджшерської операції» борту «05» радянські десантники подарували величезний необроблений алмаз, який постійно висів у носовій частині літака. На превеликий жаль, вже після демобілізації І.В. Свириденка, новий екіпаж борту «05» загинув. Загинув і алмаз.
У Афганістані Іван Васильович бачив самого М.Т.Калашнікова, творця автомата АК. Створений ним автомат АКСУ ( короткоствольний), під час стрибка з парашутом під дією сили вітру зривало з плеча. І він займався його модернізацією в бойових умовах.
За час проходження служби в ДРА І.В. Свириденко здійснив 410 бойових вильотів, 24 стрибки з парашутом. У повітрі знаходились від 3-х до 6-ти годин. Літали і вдень, і вночі. Востаннє піднявся у небо Афганістану 24 серпня 1984року.
Іван Васильович подарував нашому музею унікальну річ – «Книгу бойових вильотів». Ми йому за це дуже вдячні і бережно її зберігаємо, експонуючи на виставці, приуроченій Дню вшанування учасників бойових дій на території інших держав.
Нещодавно я побувала в Києві. Від імені всіх жителів нашого міста вклонилася пам`ятнику полеглим в Афганістані, а також відвідала музей афганської війни. Те, що там побачила і відчула, – не передати словами. Експозиція вражає. На першому поверсі – фотографії всіх загиблих в Афгані українців. І перше, що я побачила там, – фото нашого загиблого земляка Василя Михальченка. І це серед більше 3000 знімків! Це було потрясінням.Байдужим з музею не виходить ніхто. А біля музею представлена військова техніка (включаючи всім відому «вертушку»), яка приймала участь у бойових діях на території Афганістану. Пам`ять про ту «неоголошену» війну жива.
Р.Сотнікова, науковий співробітник історичного музею
Комментариев нет:
Отправить комментарий