«Одноосібне поле»

Одноосібники не вступали в колгосп і не віддавали свого майна в колектив. Багатих розкуркулили і забрали худобу та інвентар силою, а бідним втрачати було нічого. Одноосібників радянська влада поставила в скрутне становище.
Знайомі розказували: одноосібникам було заборонено тримати коней, волів, давали всього 0,15 га землі біля хати, колгоспникам – по 0,7 га. Податки на одноосібників накладали майже в два рази більші. Наприклад: їм треба було здати державі м’яса 80 кг, колгоспникам – 40 кг. «Одноосібне поле» в моїй пам’яті збереглося на все життя. Воно називалось «Козакова гора». Починалось це велике поле від криниці біля Кучинівки і тяглось до х.Юрківка до «Красних кімнат». («Красні кімнати» - це будинок з червоної цегли, належав він царському генералу, який жив у Києві, а в Рогізках тримав економію). Після війни частину поля колгосп «Шлях Леніна» орав, сіяв там жито. В 1947 р. під час голоду, коли жито скосили і склали в скирти, люди пішли туди збирати колоски. Пішов і я. Мені тоді було 9 років. Коли потроху назбирали, приїхав на коні об’їзник і примусив повитрушувати колоски. Соціалістичну власність цінували більше, ніж людське життя. В 1949 році на цьому полі ближче до х.Юрківка Кучинівська сільська рада виділила одноосібникам по 0,20 га землі, а одноосібників у Кучинівці було більше 20 сімей. Скільки сімей обробляли ці городи, не пам’ятаю. Пам’ятаю тільки Авраменка Мосія Терентійовича, який цю землю орав коровою.
Ми ж із мамою і старшою сестрою ходили копати землю лопатами і садили картоплю без гною. Влітку картопля вигорала, врожай був слабий, і через два роки ми покинули це поле, яке було десь за п’ять кілометрів від хати.
На початку 50-х Корюківська ЛМС (лісомеліоративна станція) засадила поле лісом. В 2000-х роках я намагався знайти це поле, але марно. Поле вкрите шістдесятилітнім лісом, і ніяких орієнтирів не залишилось. Ніхто його вже не знайде, і люди не будуть знати, що воно таке і було. Про маєток «Красні кімнати» в юнацькі роки мені розказала бабуся з Рогізок. Будинок стояв на березі річки Рогози на високому місці, біля будинку був сад, липові алеї. Після війни у цьому гарному будинку була початкова школа. Згодом в ній учитись перестали, а будинок розібрали. Тепер на цьому місці – пустка, тільки ями, де брали пісок, та зарослі акації.
Ходили чутки, що коли ще будинок стояв, приїздив нащадок генерала і з тайника в стіні забрав золото.
Г.КОВАЛЕВСЬКИЙ,
м.Щорс