Земля є основним національним багатством, що перебуває під особистою охороною держави, а право власності на землю гарантується Конституцією України.
Суб’єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні та юридичні особи, держава, територіальні громади.
Право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об’єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Власник також має право використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом і якщо це не порушує прав інших осіб.
Власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі і споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним нормам або
порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовомвідповідного органу державної влади або місцевого самоврядування може постановити рішення, яким забов’язати особу, яка здійснює будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим, або особа, яка здійснила будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно (за рішенням суду) підлягає знесенню за рахунок особи, яка
здійснила це будівництво.
Особа, що здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за рішенням суду за особою, яка здійснила самочинне будівництво на ділянці, що не була відведена для цієї мети. Якщо власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, збудоване нерухоме майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок.
До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення у розмірах, встановлених договором. Якщо житловий будинок, будівля чи споруда розташовані на земельній ділянці, наданій попередньому власнику у користування, то і до нового власника переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка необхідна для їх обслуговування. Право власності на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду.
В.ШЕВЧЕНКО,
начальник
Щорського РУЮ
Суб’єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні та юридичні особи, держава, територіальні громади.
Право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об’єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Власник також має право використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом і якщо це не порушує прав інших осіб.
Власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі і споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним нормам або
порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовомвідповідного органу державної влади або місцевого самоврядування може постановити рішення, яким забов’язати особу, яка здійснює будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим, або особа, яка здійснила будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно (за рішенням суду) підлягає знесенню за рахунок особи, яка
здійснила це будівництво.
Особа, що здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за рішенням суду за особою, яка здійснила самочинне будівництво на ділянці, що не була відведена для цієї мети. Якщо власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, збудоване нерухоме майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок.
До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення у розмірах, встановлених договором. Якщо житловий будинок, будівля чи споруда розташовані на земельній ділянці, наданій попередньому власнику у користування, то і до нового власника переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка необхідна для їх обслуговування. Право власності на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду.
В.ШЕВЧЕНКО,
начальник
Щорського РУЮ
Комментариев нет:
Отправить комментарий