Після ліквідації Катериною ІІ Запорізької Січі у 1775 році лівобережна Україна у складі Малоросійської губернії увійшла до Російської імперії. У 1781 році була поділена на 3 намісництва – Н.Сіверське, Чернігівське і Київське. За козацькою старшиною закріплювались великі земельні володіння, подаровані як царською владою, так і гетьманом, вона уравнювалась з московськими поміщиками, а «заслуженим» надавалось і дворянство.
До старого дворянського роду належала родина Ждановичів, яка мала маєток у Хрінівці. Микола Миколайович Жданович був чи не найвищим авторитетом у колі ліберально настроєних поміщиків, завжди стояв на захисті інтересів селянства. За професією він був лікарем, часто допомагав простим людям безкоштовно, і до нього лікуватись приїжджали з усіх кінців Росії. Сім’я мала трьох синів і чотирьох дочок. Доньки Олена і Віра стали відомими революціонерками, син Яків – видатним істориком, архівістом.
Історія села Петрівка тісно пов’язана з родиною Каневських-Оболонських, які належали до козацької еліти гетьманщини. Останній пан Оболонський на невеличкому підвищенні вправо від в’їзду у Петрівку з боку залізниці мав двоповерховий маєток з колонами і балконом. Недалеко – іподром, який і зараз нагадує про себе віковою липовою алеєю. У його маєтності була винокурня, млин, кінний завод, манеж для навчання коней, конюшні. Родині Оболонських завдячує Петрівка кам’яною Свято-Миколаївською церквою: на прохання 80-річної матері В.Я. Оболонський у 1875 році надіслав 5000 рублів на її будівництво. Ще одна жінка з цього роду А.В. Оболонська опікувалася церковно-приходською школою.
У Смячі знаходилась садиба поміщиці М.Й. Писаревої, на пожертви якої 1 січня 1913 року у селі була відкрита народна бібліотека.
Найбагатшим маєтком із 12 панських хуторів, що входили до Рогізок 1850 року, був маєток поміщиці Софії Федорівни, дружини Матвія Івановича Мороза, військового товариша Чернігівського полку Малоросійського війська. З цього роду вийшов український письменник ХІХ ст. Мороз Данило Костянтинович. А у будинку панів Михнів довгий час була розміщена Рогізківська лікарня. Він і зараз стоїть як пам’ятка тогочасного будівництва.
У Гірську до цього часу зберігається будинок пана Полторацького Петра Миколайовича. Його літня резиденція була розташована на вулиці, яка веде до річки. Пан мав цегельню і до останнього часу зустрічалась в селі цегла з його логотипом. Син Петра Миколайовича – Павло – талановитий лікар, основоположник цілої династії українських лікарів, громадський діяч. З 1914 по 1917 рік у Сновську функціонувала його приватна лікарня на 5 ліжок.
На своїх землях наприкінці ХІХ ст. поселились брати Ренчицькі. Кирило – на хуторі у Піщанці, Дмитро – у Жоведі. Розбудували садиби. Свій будинок Дмитро згодом подарував доньці Софії, де вона жила з чоловіком, відомим математиком, астрономом Платоном Сергійовичем Порецьким. До недавнього часу в ньому розміщувалась сільська школа.
Землі Нових і Старих Борович, Хотунич наприкінці XVIII століття стали власністю Милорадовичів. У Н.Боровичах був побудований цукровий завод, у будинку Милорадовича у 1896 році відбулося урочисте відкриття другокласної церковно-приходської школи.
Про панський маєток Ждановича у Камці і сьогодні нагадують 5 каштанів, живих свідків історії, що залишились від липово-каштанової алеї, посадженої паном власноруч навколо маєтку з нагоди народження сина-первістка. У післявоєнні роки будинок, в якому мешкали Ждановичі, займала Камська семикласна школа.
Н.МОКРОСНОП
До старого дворянського роду належала родина Ждановичів, яка мала маєток у Хрінівці. Микола Миколайович Жданович був чи не найвищим авторитетом у колі ліберально настроєних поміщиків, завжди стояв на захисті інтересів селянства. За професією він був лікарем, часто допомагав простим людям безкоштовно, і до нього лікуватись приїжджали з усіх кінців Росії. Сім’я мала трьох синів і чотирьох дочок. Доньки Олена і Віра стали відомими революціонерками, син Яків – видатним істориком, архівістом.
Історія села Петрівка тісно пов’язана з родиною Каневських-Оболонських, які належали до козацької еліти гетьманщини. Останній пан Оболонський на невеличкому підвищенні вправо від в’їзду у Петрівку з боку залізниці мав двоповерховий маєток з колонами і балконом. Недалеко – іподром, який і зараз нагадує про себе віковою липовою алеєю. У його маєтності була винокурня, млин, кінний завод, манеж для навчання коней, конюшні. Родині Оболонських завдячує Петрівка кам’яною Свято-Миколаївською церквою: на прохання 80-річної матері В.Я. Оболонський у 1875 році надіслав 5000 рублів на її будівництво. Ще одна жінка з цього роду А.В. Оболонська опікувалася церковно-приходською школою.
У Смячі знаходилась садиба поміщиці М.Й. Писаревої, на пожертви якої 1 січня 1913 року у селі була відкрита народна бібліотека.
Найбагатшим маєтком із 12 панських хуторів, що входили до Рогізок 1850 року, був маєток поміщиці Софії Федорівни, дружини Матвія Івановича Мороза, військового товариша Чернігівського полку Малоросійського війська. З цього роду вийшов український письменник ХІХ ст. Мороз Данило Костянтинович. А у будинку панів Михнів довгий час була розміщена Рогізківська лікарня. Він і зараз стоїть як пам’ятка тогочасного будівництва.
У Гірську до цього часу зберігається будинок пана Полторацького Петра Миколайовича. Його літня резиденція була розташована на вулиці, яка веде до річки. Пан мав цегельню і до останнього часу зустрічалась в селі цегла з його логотипом. Син Петра Миколайовича – Павло – талановитий лікар, основоположник цілої династії українських лікарів, громадський діяч. З 1914 по 1917 рік у Сновську функціонувала його приватна лікарня на 5 ліжок.
На своїх землях наприкінці ХІХ ст. поселились брати Ренчицькі. Кирило – на хуторі у Піщанці, Дмитро – у Жоведі. Розбудували садиби. Свій будинок Дмитро згодом подарував доньці Софії, де вона жила з чоловіком, відомим математиком, астрономом Платоном Сергійовичем Порецьким. До недавнього часу в ньому розміщувалась сільська школа.
Землі Нових і Старих Борович, Хотунич наприкінці XVIII століття стали власністю Милорадовичів. У Н.Боровичах був побудований цукровий завод, у будинку Милорадовича у 1896 році відбулося урочисте відкриття другокласної церковно-приходської школи.
Про панський маєток Ждановича у Камці і сьогодні нагадують 5 каштанів, живих свідків історії, що залишились від липово-каштанової алеї, посадженої паном власноруч навколо маєтку з нагоди народження сина-первістка. У післявоєнні роки будинок, в якому мешкали Ждановичі, займала Камська семикласна школа.
Н.МОКРОСНОП
Комментариев нет:
Отправить комментарий