Гідний приклад дружби

У Зарічанській сільраді привернула увагу фотографія з неочікуваним дарчим написом: «Жителям села Заріччя з найкращими побажаннями від екіпажу МКС (міжнародна космічна станція – авт.) 27/28».

На знімку – російські космонавти: командир корабля Союз ТМА-21 «Юрій Гагарін» Олександр Самокутяєв, бортінженер Андрій Борисенко та астронавт NASA Рональд Гаран. (Їхній політ тривав з 5 квітня по 16 вересня 2011р.).
- Це фото Олександр Самокутяєв подарував у серпні минулого року, коли приїздив до нас, - розповідає голова села Михайло Козел. – На знак вдячності, що бережемо пам’ять про його друга і однокурсника Романа Єськова.
… Олександр родом із Пермі, Роман – із Кишинева. Познайомило і здружило їх Чернігівське вище військове авіаційне училище льотчиків, куди обидва вступили у 1988 році. У 1992-му Олександр закінчив училище, а Роман назавжди залишився курсантом: загинув при виконанні учбового польоту 17 квітня 1991 року. Йому тоді було лише 20.
Згідно з оприлюдненою інформацією, у літаку під час польоту відмовив двигун. Це сталося якраз над Заріччям. Рятуючи село, Роман «дотягнув» до лугу і катапультувався, коли крен літака сягнув 145 градусів (практично у перевернутому положенні). Навчально - тренувальний Л-39 буквально розпався від удару об землю.
На тому місці за рішенням правління тодішнього колгоспу насипали піщаний пагорб і встановили стелу з іменем героя. Сюди кожного року два десятиліття поспіль у день загибелі Романа Єськова приїжджають його однокурсники. Хоч училище давно розформоване (у 1995 році), хоч у кожного – своє життя і свої проблеми: у справжньої чоловічої дружби – свої правила.
У минулому році були ще і в серпні. Зібрались у Чернігові на 20-річчя випуску з училища і приїхали до Романа.
- Прибули вшанувати його пам’ять зі своїми дружинами і дітьми, - згадує сільський голова. – Це зворушило всіх зарічанців.
… Одна із сільських вулиць перейменована на честь Романа Єськова. Є вулиця, що носить його ім’я і в Чернігові. Вона веде від колишнього 2 КПП в бік аеродрому колишнього училища.

Марія Ісаченко

P.S Вшановували пам’ять Р.Єськова в День Перемоги - 9 травня 1991 року. До цієї події 48-річний агроном колгоспу М.М. Маклюк написав вірша (до речі, першого в житті). Прочитала його на мітингу його дружина – Катерина Тихонівна. Текст вірша попросили кохана дівчина героя і друзі-льотчики.
На знімку: М.М. Маклюк.
Пам’ять
Минають дні і роки пролітають,
А дня того забуть ніхто не зміг,
Тут навіть вільхи з горя посивіли,
Тут навіть камінь плаче край доріг,
Забуть не можна той день суворий,
Як падав льотчик з висоти,
Село під крилами ти врятував від горя,
Але себе не встиг уже спасти.
Зміг Роман у 20 років
Від Заріччя горе відвернуть,
Спасибі матері за сина,
Спасибі училищу за труд.
Якщо міцна солдатська дружба,
То поминайте день той так:
Махніть крилом на цьому місці
Із року в рік, щоб не забуть.
Цей обеліск стоїть тому,
Що він помер, а ми живі.
Твоє, Романе, вмерло все: весна, кохання,
Так й хай же пам’ять не помре.