У Щорському історичному музеї з-поміж інших експонатів зберігаються документи, фотографії, листи періоду Великої Вітчизняної війни, нагороди відомої вчительки М.С. Буденець.
Щоразу споглядаючи їх, згадую цю прекрасну людину, яка стала невід’ємною частиною нашого міста. Цими днями минає 10 років, як її не стало, а здається, що Марія Соломонівна досі з нами – поруч з колегами і учнями, друзями, сусідами, з дітьми та онуками її учнів – з усіма, хто ходить нашими щорськими вулицями, з тими, хто поїхав у далекі далі, але не забув її. Ця людина була центром притягання: мудра і чесна, порядна і красива, велика оптимістка з нелегкою долею (та, не зважаючи на це, з блискучим почуттям гумору), чуйна і добра. Надзвичайно справедлива (готова була відстоювати справедливість і в словесних баталіях, і на мітингах, де часто звучало її прекрасне талановите слово).
За ініціативою Щорського райкому Компартії України - за підтримки районної ветеранської організації, її рідного шкільного колективу – М.С. Буденець було присвоєне звання «Почесна громадянка міста Щорс».
Її життя і праця заслуговують ще більше нагород, найкращою з яких є людська пам’ять, любов і вдячність. Марія Соломонівна була і залишиться Вчителем з великої літери – і для тих, кого вона вчила літературі, і для тих, хто просто знав її, хто працював поруч. Вона була родом з того прекрасного і трагічного покоління, у якому з кожних чотирьох залишився жити тільки один. Марія Соломонівна ніколи не була самотньою. З нею поруч завжди були люди, для яких вона жила. Під час війни – студенткою – була донором, здавала для фронту кров. Донором добра, теплоти і любові вона була і залишиться для кожного, хто спілкувався з нею.
…Людина живе стільки, скільки про неї пам’ятають, згадують з вдячністю. Ви будете з нами довго, дорога Маріє Соломонівно!
Т.КЛІЩЕНКО,
директор історичного музею
Щоразу споглядаючи їх, згадую цю прекрасну людину, яка стала невід’ємною частиною нашого міста. Цими днями минає 10 років, як її не стало, а здається, що Марія Соломонівна досі з нами – поруч з колегами і учнями, друзями, сусідами, з дітьми та онуками її учнів – з усіма, хто ходить нашими щорськими вулицями, з тими, хто поїхав у далекі далі, але не забув її. Ця людина була центром притягання: мудра і чесна, порядна і красива, велика оптимістка з нелегкою долею (та, не зважаючи на це, з блискучим почуттям гумору), чуйна і добра. Надзвичайно справедлива (готова була відстоювати справедливість і в словесних баталіях, і на мітингах, де часто звучало її прекрасне талановите слово).
За ініціативою Щорського райкому Компартії України - за підтримки районної ветеранської організації, її рідного шкільного колективу – М.С. Буденець було присвоєне звання «Почесна громадянка міста Щорс».
Її життя і праця заслуговують ще більше нагород, найкращою з яких є людська пам’ять, любов і вдячність. Марія Соломонівна була і залишиться Вчителем з великої літери – і для тих, кого вона вчила літературі, і для тих, хто просто знав її, хто працював поруч. Вона була родом з того прекрасного і трагічного покоління, у якому з кожних чотирьох залишився жити тільки один. Марія Соломонівна ніколи не була самотньою. З нею поруч завжди були люди, для яких вона жила. Під час війни – студенткою – була донором, здавала для фронту кров. Донором добра, теплоти і любові вона була і залишиться для кожного, хто спілкувався з нею.
…Людина живе стільки, скільки про неї пам’ятають, згадують з вдячністю. Ви будете з нами довго, дорога Маріє Соломонівно!
Т.КЛІЩЕНКО,
директор історичного музею
Комментариев нет:
Отправить комментарий