9-річний Діма Сміловець зі Щорса просить у Святого Миколая здоров’я. Щоб знову міг ступати на хвору ногу і не сидіти вдома, а, як раніше, гратися, стрибати, бігати.
Біда з ним сталася 12 жовтня. На перший погляд на рівному місці. У п’ятницю, 11-го, пішов у школу, а наступного ранку почав кульгати. Підскочила температура. «Остеомієліт» (інфекційне захворювання кісткової тканини або кісткового мозку з ураженням елементів кістки) правого стегна, «сепсис» (зараження крові), - зокрема, значиться в діагнозі, який поставили в обласній дитячій лікарні, де хлопчика лікували.
– Два тижні був у реанімації, - розказує про сина 28-річна Юлія Сміловець. – Лікарі не давали ніяких гарантій. Казали: якщо є гроші, купуйте ліки, а як нема – буде - як буде.
Гроші у Юлі були тільки «дитячі» - ті, що отримала після народження донечки (дівчинці трохи більше, ніж півроку). Але вони швидко закінчились, бо кожного дня на лікування йшло більше 2-х тисяч.
Передайте, що доземно кланяюсь усім людям, які прийшли на допомогу, - говорить жінка.
Згадує: приносили навіть по 5-10 грн. Давали, хто скільки міг. Була дорога кожна копійка. У ЗОШ №2, де в 4 класі навчається Діма, гроші збирали і батьки Діминих однокласників, і вчителі. Допомагали родичі, служба у справах дітей, віруючі. Фахівець соціальної роботи Центру для сім’ї, дітей та молоді Наталія Янчевська (під її супроводом перебуває родина Юлії) звернулася в редакцію «Променя» з проханням оголосити через газету збір коштів, аби допомогти матері-одиначці врятувати сина (Юлі не пощастило в особистому житті. На два роки старший від неї чоловік виявився далеко не зразковим сім’янином. Вони розлучилися. Два роки тому він повернувся. Обіцяв, що усвідомив свої помилки. Переконував: усе буде добре. Юля вирішила дати йому шанс. Адже сину потрібен батько. Народилася Настя. Але такої злагоди, як хотілося б, у родині нема. Юля працює прибиральницею на півставки. Про те, яку отримує зарплату, краще не говорити: копійки. Через це не могла оформити кредит).
– Спасибі добрим людям за допомогу, - зі сльозами на очах каже жінка. – Подолати найстрашніше грошей вистачило.
З 13 листопада Діма вдома. Майже до Нового року ставати на ногу йому не можна. (Вчителі приходять до нього – проводять уроки). Попереду – обстеження в обласній лікарні.
«Дай Боже, щоб усе було добре, - каже Юлія. – Бо нова хвиля лікування нам не під силу»…
Марія ІСАЧЕНКО
Біда з ним сталася 12 жовтня. На перший погляд на рівному місці. У п’ятницю, 11-го, пішов у школу, а наступного ранку почав кульгати. Підскочила температура. «Остеомієліт» (інфекційне захворювання кісткової тканини або кісткового мозку з ураженням елементів кістки) правого стегна, «сепсис» (зараження крові), - зокрема, значиться в діагнозі, який поставили в обласній дитячій лікарні, де хлопчика лікували.
– Два тижні був у реанімації, - розказує про сина 28-річна Юлія Сміловець. – Лікарі не давали ніяких гарантій. Казали: якщо є гроші, купуйте ліки, а як нема – буде - як буде.
Гроші у Юлі були тільки «дитячі» - ті, що отримала після народження донечки (дівчинці трохи більше, ніж півроку). Але вони швидко закінчились, бо кожного дня на лікування йшло більше 2-х тисяч.
Передайте, що доземно кланяюсь усім людям, які прийшли на допомогу, - говорить жінка.
Згадує: приносили навіть по 5-10 грн. Давали, хто скільки міг. Була дорога кожна копійка. У ЗОШ №2, де в 4 класі навчається Діма, гроші збирали і батьки Діминих однокласників, і вчителі. Допомагали родичі, служба у справах дітей, віруючі. Фахівець соціальної роботи Центру для сім’ї, дітей та молоді Наталія Янчевська (під її супроводом перебуває родина Юлії) звернулася в редакцію «Променя» з проханням оголосити через газету збір коштів, аби допомогти матері-одиначці врятувати сина (Юлі не пощастило в особистому житті. На два роки старший від неї чоловік виявився далеко не зразковим сім’янином. Вони розлучилися. Два роки тому він повернувся. Обіцяв, що усвідомив свої помилки. Переконував: усе буде добре. Юля вирішила дати йому шанс. Адже сину потрібен батько. Народилася Настя. Але такої злагоди, як хотілося б, у родині нема. Юля працює прибиральницею на півставки. Про те, яку отримує зарплату, краще не говорити: копійки. Через це не могла оформити кредит).
– Спасибі добрим людям за допомогу, - зі сльозами на очах каже жінка. – Подолати найстрашніше грошей вистачило.
З 13 листопада Діма вдома. Майже до Нового року ставати на ногу йому не можна. (Вчителі приходять до нього – проводять уроки). Попереду – обстеження в обласній лікарні.
«Дай Боже, щоб усе було добре, - каже Юлія. – Бо нова хвиля лікування нам не під силу»…
Марія ІСАЧЕНКО
Комментариев нет:
Отправить комментарий