воскресенье, 8 декабря 2013 г.

З упевненістю в майбутньому

Про таких, як сільський голова із Тихонович А.М. Бондаренко, кажуть: де народився, там і пригодився. Громада обрала його своїм очільником, коли йому було 34 роки. І він не розчарував. Відкритість, щирість у спілкуванні, уміння налагодити стосунки з керівниками трудових колективів, які працюють на території сільради, природна комунікабельність і доброзичливість знайшли відгук у серцях виборців Анатолія Миколайовича.
Сьогодні він дуже затребуваний. Варто було йому з’явитися біля новобудови сільської церкви, як його оточили люди, потекла зацікавлена розмова. Земляки торкнулися місцевих проблем (найбільше непокоїть бездоріжжя), а потім перейшли до подій, що відбуваються у Києві. А.С. Савченко,В.М. Закусилова, Ю.Г. Дідусь, А.М. Бондаренко хотіли почути думку сільського голови, висловити своє бачення майбутнього України.


Таку впевненість вселяє той факт, що із 680 жителів Тихонович 120 – діти. Цьогоріч народилося шестеро нових мешканців села. До місцевої школи ходить 136 учнів (частину привозять із сусідніх сіл). Турботою і увагою оточені три сотні пенсіонерів.



Сільського голову А.М. Бондаренка ми застали біля новобудови: центр населеного пункту вочевидь став гарнішим, чіткіше вималювався завдяки церкві. Невелика, але ошатна споруда храму одразу зробила Тихоновичі чепурнішими й значимішими. Золотий купол, прикрашений ажурним хрестом, осяває все довкола, підноситься над похмурим зимовим днем. Анатолій Миколайович постійно координує дії будівельників і численних добровільних помічників.
- Завдяки народному депутатові України І.О. Рибакову в нашому селі незабаром почне діяти православний храм. Втім уже сьогодні він змінив моїх земляків,- ділиться своїми роздумами А.М. Бондаренко. – Чистішими стали помисли, люди згуртувалися довкола будови. Щодня тут І.М. Циганок. Молода жінка дуже відповідально поставилася до обов’язків церковного старости. Тож сама працює, інших залучає. На будівництві серед добровільних помічників А.С. Савченко, дуже активна молодь села, усі мешканці безвідмовні.
Основні роботи виконують фахівці – бригада будівельників із Західної України. Тихоновичани зібрали подвірно близько 5 тисяч гривень – на харчування спеціалістів. Тим паче, що робочий день у них розпочинається о шостій ранку й часто закінчується близько дванадцятої ночі. Поспішають, щоб до 22 грудня завершити роботи, бо саме на цю дату заплановане освячення храму. Спочатку їжу готували в їдальні свк «Райдуга», а коли польові роботи завершилися, на допомогу прийшла шкільна їдальня. Втім, у вихідні дні обов’язки кухаря на себе добровільно бере Ірина Циганок.
Спорудження сільського храму без перебільшення можна назвати народною будовою. У підсобниках побувало мало не все населення Тихонович. Значну допомогу надає місцевий свк «Райдуга», а його директор А.П. Ігнатенко безвідмовний у техніці, дає харчі. Керівництво лісництва також виявляє всебічну підтримку. Підприємець із сусідньої Гути Студенецької В.Р. Якобчук теж бере активну участь у богоугодній справі. Таким чином депутат І.О. Рибаков згуртував навколо будівництва храму багатьох добрих людей.
На місці, яке раніше бур’яніло, зараз розчистили майданчик, радує око нова споруда, навколо якої ростуть маленькі сосонки. І водночас відкрилася оку симпатична будівля сільської лікарської амбулаторії. Фасад її також недавно пофарбували. Усередину теж приємно зайти: чисто, тепло. Завдяки завідуючому СЛА
Ю.М. Будлянському та акушерці й одночасно медичній сестрі С.М. Дедусь тут панує особлива атмосфера доброзичливості й доброчинності. Напевне, тому у приміщенні так привільно живеться кімнатним рослинам, які буяють пишною зеленню та різноквіттям.
Юрій Миколайович дбає про доросле населення, а Світлана Миколаївна опікується дітьми. Дванадцять тихоновицьких, гутостуденецьких та іванівських малят віком до одного року впізнають добру посмішку тьоті Свєти, легко йдуть до неї на руки. А ще вона ставить крапельниці дорослим (тут обладнано денний стаціонар на три ліжка), завідує аптечним кіоском. Власне, кожен із медпрацівників СЛА береться за будь-яку роботу, для них не існує такого поняття як вихідний день. Напевне, тому найнижча смертність по селах зафіксована саме на Тихоновицькій дільниці. До речі, Ю.М. Будлянський вдячний сільському голові за розуміння проблем лікувальної установи, за увагу й допомогу. Вчасно обладнали нову котельню, поміняли дах, забезпечили паливом тощо.
Тут же в центрі стоїть школа, також одна на кілька довколишніх сіл. За ПРООНівською енергозберігаючою програмою поміняли вікна, як тільки надійдуть кошти, оновлять сайдингом фасад. Уже готовий проект на будівництво шкільної котельні – досі приміщення опалюється грубками. Лише в Тихоновичах підростає близько сорока малят дошкільного віку. Ще більше десятка - в сусідніх селах. Тож гостро постала потреба в дитячому садку. Зараз питанням часу залишається облаштування його в одному з приміщень школи.
А.М. Бондаренко цінує постійні підтримку й розуміння, які він має з боку керівників сільськогосподарського виробничого кооперативу, лісництва, приватних підприємців, що працюють на території сільради. Особливо вдячний сільський голова директору свк «Райдуга» А.П. Ігнатенку. Переважна більшість проблем вирішується за його допомоги. Навіть цьогорічне перевиконання бюджету стало можливим завдяки розширенню сільськогосподарського виробництва та вчасно виплачуваній зарплаті. Господарство перебрало на себе чищення доріг від снігу взимку, закуповує для лікарської амбулаторії ліки на невідкладну допомогу, спонсорує свята на Новий рік, 8 Березня, звичайно ж, на День працівників сільського господарства. Якщо людям потрібні автівка, трактор, зерно, солома чи гній – також не відмовить. Та чи мало трапляється інших потреб? Те ж саме можна сказати й про керівника Тихоновицького лісництва О.П. Сидоренка. Він завжди готовий підставити плече при нагальних потребах. Приватні підприємці
В.В. Пискун, Л.О. Авраменко, А.В. Коротиш, М.М. Авраменко також завжди відгукуються і спонсорують традиційний «вогник» на Міжнародний жіночий день чи розваги на новорічні свята. А завідуюча клубом В.І. Мягка та художній керівник В.О. Федосенко дбають, аби запропоновані програми подобалися всім глядачам.
На думку сільського голови депутатський корпус нині підібрався дуже дієвий і відповідальний. Анатолій Миколайович у всьому може покластися на помічника лісничого В.П. Глуменка, бібліотекаря С.П. Чичко, лаборантку Т.І. Циганок, пенсіонерку з активною громадянською позицією Т. І. Білоус, завідувача СЛА Ю.М. Будлянського, бухгалтера свк Н.В. Авраменко, вчительку О.Л. Савченко та інших. Вони діяльні, мислячі, щедрі на розумні поради, ініціативні. Дуже працездатний і, що важливо, дружний колектив у самій сільраді. І секретар Н.В. Будлянська, і землемір Н.П. Тебенко, і бухгалтер Н.Ф. Мойсеєнко, і техпрацівниця Р.Л. Бебех не підведуть молодого сільського голову. До речі, задоволений він і ставленням до своїх професійних обов’язків поштовиків, соціальних працівників Л.А. Мягкої та Т.М.Іванової, які полегшують життя стареньких та немічних. А молодь може завжди розраховувати на підтримку й допомогу В.В. Рудник – фахівця із центру соціальних служб сім’ї, дітей та молоді.
Хоча є проблеми, які не під силу вирішити сільській владі самотужки. Приміром, громаді вкрай потрібно придбати бензопилу та кущоріз, за допомогою яких можна утримувати в порядку вулиці села, нежилі садиби та кладовище. На рахунку сільради є кошти, а от скористатися ними неможливо. Щодня виникають і інші нагальні потреби, приміром, чекає замовлена для клубу апаратура тощо. Але казначейство не дозволяє скористатися власними грошима. Значну кількість аварійних дерев уже прибрали, але не всі. У планах місцевої влади ще й освітлення вулиць, ремонт доріг. До речі, із скаргою на незадовільний стан шляху від Тихонович до Щорса до нас підходили місцеві жителі. І дійсно, редакційна автівка дорогу до села долала майже годину, об’їжджаючи яму за ямою.
... День швидко котився до вечора, за вікнами сільради сутеніло. Між тим, у сільського голови ще не закінчилися справи – вони кликали його до новобудови, де кипіла робота. На нього чекали сільчани із своїми невідкладними проблемами. Між тим, удома його ждуть кохана дружина й дві донечки, меншій із яких лише кілька місяців. Очільник тихоновицької громади вимірює свій робочий час не годинами, а добрими справами. Вихор турбот щоранку підхоплює його. Не встиг озирнутися, як уже й день минув. А кожного вечора Анатолій Миколайович знову дає собі слово, що цього разу зуміє знайти більше часу для власної родини. Втім, усі мешканці Тихонович уже давно стали членами його сім’ї.
Валентина ВОЛОКУШИНА
Фото автора

Комментариев нет:

Отправить комментарий