На початку травня Ані Пахомовій з Тур’ї виповниться 27. А у неї – п’ятеро дітей. Різниця у віці між нею і старшим сином Льонею – 11 років. Він майже вдвічі вищий від неї (вдався в батька), Максиму – 13, Анжеліці – 9, Євгену – 6, а найменша Настуся тільки навчилася ходити.
… Ані було 19, коли вона вийшла заміж за чоловіка з трьома дітьми. Не всі в селі це зрозуміли, було багато пересудів. Та вони не вплинули на рішення дівчини. Каже: «Взяла на руки Анжеліку, і ніби іскра між нами пройшла». Маленькій було трохи більше року, коли залишилася без мами.
Що це було: жалість до осиротілих дітей і їхнього батька, що в 26 залишився вдівцем, чи вияв милосердя, чи кохання, що прийшло несподівано – звалилося, як сніг на голову, Аня не береться відповісти.
– Мабуть, усе відразу, - посміхається.
Майже відразу почали жити разом. У хаті Станіслава на Андрушах.
Тоді на Аню (старші діти попервах звали її Анюшею – недовго, потім самі вирішили називати мамою) звалилася ціла лавина проблем: звикали одне до одного зі Стасом, багато уваги вимагали діти, втомлювало велике господарство.
Не приховує: кілька разів кидала все і поверталася до мами. Всього на кілька днів. Бо завжди ловила себе на тому, що нудьгує без Пахомових. Після того, як разом зустріли 2007-й, більше не розлучались.
Жили цивільним шлюбом. А через рік отямились: скоро має народитися спільна дитина, а вони не розписані. Спочатку хотіли просто зареєструвати шлюб, та після того, як Аня розповіла Стасу, що, як усі на світі дівчата, з дитинства мріяла про шлюбну білу сукню, він влаштував їй свято. Гроші, які привіз із заробітків напередодні, витратили на весілля. У Ані була і сукня нареченої, і обручка. А рівно через місяць народився Женя. У 2013 – Настуся.
Зі Стасового будинку (він від центру Тур’ї кілометрів за два) сім’я перейшла в дім Аніних батьків – помінялися з ними. Тепер дітям до школи – два кроки.
Живуть дружно, весело. Навіть спільну подорож у минулому році влаштували. До Стасового батька у Курську область. (Чоловік на радощах розмістив знімки в «Однокласниках» - вийшла ціла папка. Назвав її «Мої улюблені онуки»).
Запитую Аню, чи не шкодує про своє рішення, яке прийняла 8 років тому.
– Аніскільки, - посміхається щиро. – У мене хороша сім’я. Діти і чоловік люблять мене, а я – їх.
Старший Льоня в усьому допомагає. Навіть на кухні. Я думаю, це - доля. А від неї не втечеш.
Марія ІСАЧЕНКО
… Ані було 19, коли вона вийшла заміж за чоловіка з трьома дітьми. Не всі в селі це зрозуміли, було багато пересудів. Та вони не вплинули на рішення дівчини. Каже: «Взяла на руки Анжеліку, і ніби іскра між нами пройшла». Маленькій було трохи більше року, коли залишилася без мами.
Що це було: жалість до осиротілих дітей і їхнього батька, що в 26 залишився вдівцем, чи вияв милосердя, чи кохання, що прийшло несподівано – звалилося, як сніг на голову, Аня не береться відповісти.
– Мабуть, усе відразу, - посміхається.
Майже відразу почали жити разом. У хаті Станіслава на Андрушах.
Тоді на Аню (старші діти попервах звали її Анюшею – недовго, потім самі вирішили називати мамою) звалилася ціла лавина проблем: звикали одне до одного зі Стасом, багато уваги вимагали діти, втомлювало велике господарство.
Не приховує: кілька разів кидала все і поверталася до мами. Всього на кілька днів. Бо завжди ловила себе на тому, що нудьгує без Пахомових. Після того, як разом зустріли 2007-й, більше не розлучались.
Жили цивільним шлюбом. А через рік отямились: скоро має народитися спільна дитина, а вони не розписані. Спочатку хотіли просто зареєструвати шлюб, та після того, як Аня розповіла Стасу, що, як усі на світі дівчата, з дитинства мріяла про шлюбну білу сукню, він влаштував їй свято. Гроші, які привіз із заробітків напередодні, витратили на весілля. У Ані була і сукня нареченої, і обручка. А рівно через місяць народився Женя. У 2013 – Настуся.
Зі Стасового будинку (він від центру Тур’ї кілометрів за два) сім’я перейшла в дім Аніних батьків – помінялися з ними. Тепер дітям до школи – два кроки.
Живуть дружно, весело. Навіть спільну подорож у минулому році влаштували. До Стасового батька у Курську область. (Чоловік на радощах розмістив знімки в «Однокласниках» - вийшла ціла папка. Назвав її «Мої улюблені онуки»).
Запитую Аню, чи не шкодує про своє рішення, яке прийняла 8 років тому.
– Аніскільки, - посміхається щиро. – У мене хороша сім’я. Діти і чоловік люблять мене, а я – їх.
Старший Льоня в усьому допомагає. Навіть на кухні. Я думаю, це - доля. А від неї не втечеш.
Марія ІСАЧЕНКО
Комментариев нет:
Отправить комментарий