У Єліному довго не було церкви. (Колишню ще в 30-ті роки закрили, влаштували там склад, а у війну приміщення згоріло). Святити паски старше покоління вирушало в основному в сусідню Тур’ю, а молодше в цей час святкувало Великдень в лісі.
- Тепер ця традиція уже практично відійшла в минуле, - говорить голова села Ніна Кухаренко. – У селі майже чотири роки діє прекрасна церква. Покровська.
Місцевий священик отець Володимир готується до світлої Христової неділі.
А ми розпитуємо сільчан, чи вірять вони різним пасхальним прикметам і забобонам. В результаті з’ясовуємо таке: замок у церкві на Пасху тепер уже не цілують (за повір’ям, зробивши це, можна було побачити відьму) і на перехресті доріг пасхальних яєць не качають (щоб вискочили чорти і затанцювали).
Зате збереглося переконання, що помирати у Великодню ніч – благо, бо райські врата в цей час не зачиняються. Старше покоління, починаючи з чистого четверга, нічого з дому не виносить і не позичає. А ще – коли вимішують тісто на паски, читають молитви, не беруть на Великдень у руки сіль (щоб упродовж року не потіли руки), гладять пасхальним яйцем корову по хребту, щоб вона не хворіла. З таким яйцем вирушають шукати худобу, яка не прийшла з пасовиська чи заблукала в нетрях. Інакше удача навряд чи буде. На підтвердження розказали випадок, який стався з одним сільчанином (нині він уже покійний) кілька років тому.
У нього якраз на Пасху (уже ввечері) відірвалася з прив’язі корова. Її шукали всією сім’єю. Але марно. Йшли по слідах (по дорозі їх залишав металевий ланцюг, який волочила за собою корова), поки тварина не звернула в ліс. Обдивилися кожен кущ поруч і навколо – нема. Так і не знайшли. Тільки восени щорсівчанин, котрий приїхав у єлінські ліси збирати гриби, виявив у гущавині кістки і ланцюг.
(Існує ще одне повір’я, яке стверджує: якщо людина заблудилася в лісі, перше - наперше треба згадати, з ким вона розговлялась на Пасху, і дорога знайдеться).
– Пектимемо паски, фарбуватимемо яйця – хай там що, свято буде, - кажуть люди.
Дехто планує до Великодня почати садити картоплю. Городи вже орють. Переважно кіньми. Їх у селі 22. Паралельно чепурять будинки і двори.
Великодні прикмети: яка Пасха – така й доля
Якщо на Великдень дiвчина вмиється водою з миски, в якiй лежить червона крашанка, буде красивою i рум’яною. Якщо на Великдень небо ясне та сонячне — це до багатого врожаю i теплого лiта. Коли на Великдень довго спить господар, то виляже пшениця, а якщо господиня — льон. Якщо на другий день Великодня ясна погода – літо буде мокре, якщо хмарна – сухе.
Дівчата, що на виданні, носили у цей день за пазухою освячені писанки, щоб «Божий Дух, що в освяченому яйці сидів, накликав дівці женихів!»
Дівчата займалися чаруванням парубків. Брали два рушники, зав’язували їх вузлом і, не оглядаючись, бігли до річки. Там рушники полоскали, а воду з них викручували в горнятко. Несли ту воду додому, потім давали випити хлопцеві.
Якщо ворожила заміжня жінка, давала випити тієї води своєму чоловікові зі словами: «Так би наші серця злилися, як ті рушники, що вузлом переплелися!».
Деякі завбачливі матусі, у котрих були дівчата на виданні, коли приходили поливальники (на другий день Великодня), непомітно клали під поріг свячену вербову гілку. Вірили: той хлопець-поливальник, котрий, виходячи з хати, спіткнеться об поріг, під котрим лежить гілочка, стане зятем у тій хаті.
- Тепер ця традиція уже практично відійшла в минуле, - говорить голова села Ніна Кухаренко. – У селі майже чотири роки діє прекрасна церква. Покровська.
Місцевий священик отець Володимир готується до світлої Христової неділі.
А ми розпитуємо сільчан, чи вірять вони різним пасхальним прикметам і забобонам. В результаті з’ясовуємо таке: замок у церкві на Пасху тепер уже не цілують (за повір’ям, зробивши це, можна було побачити відьму) і на перехресті доріг пасхальних яєць не качають (щоб вискочили чорти і затанцювали).
Зате збереглося переконання, що помирати у Великодню ніч – благо, бо райські врата в цей час не зачиняються. Старше покоління, починаючи з чистого четверга, нічого з дому не виносить і не позичає. А ще – коли вимішують тісто на паски, читають молитви, не беруть на Великдень у руки сіль (щоб упродовж року не потіли руки), гладять пасхальним яйцем корову по хребту, щоб вона не хворіла. З таким яйцем вирушають шукати худобу, яка не прийшла з пасовиська чи заблукала в нетрях. Інакше удача навряд чи буде. На підтвердження розказали випадок, який стався з одним сільчанином (нині він уже покійний) кілька років тому.
У нього якраз на Пасху (уже ввечері) відірвалася з прив’язі корова. Її шукали всією сім’єю. Але марно. Йшли по слідах (по дорозі їх залишав металевий ланцюг, який волочила за собою корова), поки тварина не звернула в ліс. Обдивилися кожен кущ поруч і навколо – нема. Так і не знайшли. Тільки восени щорсівчанин, котрий приїхав у єлінські ліси збирати гриби, виявив у гущавині кістки і ланцюг.
(Існує ще одне повір’я, яке стверджує: якщо людина заблудилася в лісі, перше - наперше треба згадати, з ким вона розговлялась на Пасху, і дорога знайдеться).
– Пектимемо паски, фарбуватимемо яйця – хай там що, свято буде, - кажуть люди.
Дехто планує до Великодня почати садити картоплю. Городи вже орють. Переважно кіньми. Їх у селі 22. Паралельно чепурять будинки і двори.
Великодні прикмети: яка Пасха – така й доля
Якщо на Великдень дiвчина вмиється водою з миски, в якiй лежить червона крашанка, буде красивою i рум’яною. Якщо на Великдень небо ясне та сонячне — це до багатого врожаю i теплого лiта. Коли на Великдень довго спить господар, то виляже пшениця, а якщо господиня — льон. Якщо на другий день Великодня ясна погода – літо буде мокре, якщо хмарна – сухе.
Дівчата, що на виданні, носили у цей день за пазухою освячені писанки, щоб «Божий Дух, що в освяченому яйці сидів, накликав дівці женихів!»
Дівчата займалися чаруванням парубків. Брали два рушники, зав’язували їх вузлом і, не оглядаючись, бігли до річки. Там рушники полоскали, а воду з них викручували в горнятко. Несли ту воду додому, потім давали випити хлопцеві.
Якщо ворожила заміжня жінка, давала випити тієї води своєму чоловікові зі словами: «Так би наші серця злилися, як ті рушники, що вузлом переплелися!».
Деякі завбачливі матусі, у котрих були дівчата на виданні, коли приходили поливальники (на другий день Великодня), непомітно клали під поріг свячену вербову гілку. Вірили: той хлопець-поливальник, котрий, виходячи з хати, спіткнеться об поріг, під котрим лежить гілочка, стане зятем у тій хаті.
Комментариев нет:
Отправить комментарий