– Діти ходять вслід і просять молока чи каші – обоє (п’ятирічний Сергійко та на два роки молодший від братика Артемко – авт.) «молочники», - зітхає 32-річна Оксана Шиш з Кучинівки.
– Більше нічого їсти не хочуть. Кума ділиться молоком, доводиться «розтягувати», давати по трошки.
Свого молока їх позбавила чиясь жадоба і безсердечність: у неділю (23 березня) корову Шишів вкрали просто з сараю.
– Ми нічого не чули, - продовжує жінка. Бо злодії придушили собаку.
Знайшли його того ж ранку із зашморгом на шиї.
– Уже хрипів, ледве врятували, - говорить Оксанина свекруха – 69-річна Ольга Шиш. Вона живе з молодими, допомагає ростити онуків, полоти город, поратися по господарству. Хоча там тепер роботи нема: кабана зарізали раніше, тепер-от корови не стало, залишилися тільки кури.
Хлопчики ведуть показувати сарай, у якому стояла їхня годувальниця Даша. Малий безпорадно розводить руками: нема. Старший намалював в альбомі Бабу Ягу. Каже: це вона вкрала корову. У бабусі – своя версія: це хтось, хто бував у їхньому домі. Чужого б собака не підпустив до себе близько. Буває, на пташок так розходиться, що хоч вуха затуляй.
– Пропажу я виявила, - продовжує розповідь Оксана. – Десь о-пів на сьому 23-го пішла доїти. Доходжу до сараю – мало не остовпіла: двері тільки причинені. Я ж їх сама звечора на залізяку примкнула. Глянула – сарай порожній. У мене й ноги помліли.
Коли жінка прийшла до тями, перше-наперше подзвонила фахівцю із соціальної роботи Тамарі Терещенко.
– Вона – наша найкраща помічниця і порадниця, - каже з вдячністю. – З нею всі проблеми здаються легшими. Дали знати сільському голові Валентині Карась. Вона викликала правоохоронців.
Разом з ними молоді господарі йшли по слідах майже 4 км – до самого центру Кучинівки.
– Сліди корови, - розказують, - було добре видно. Вони були єдині, бо в селі ще худобу на пасовища не виганяли. Вели від двору Шишів. То губилися, коли корову виводили на асфальт, то з’являлися знову.
– Це сліди точно нашої Даші, - витирає сльози Оксана. – Ми їй недавно одне копито підрізали. Відтиск був такий – наче із смужкою. Вона така в нас гарна. Червоно-ряба. Лагідна. Виростили її з телятка. І нам уже трьох теляток привела. Ходила четвертим. Була на п’ятому місяці.
Жінка говорить про свою годувальницю в минулому часі: не вірить, що вона знайдеться. Каже: скоріш за все, зарізали її на м’ясо. Вагітну, і телятка не пожаліли…
– Міліція проводить своє розслідування, а ми провели своє, - розказує голова села Валентина Карась.
Перше-наперше викликали на розмову дядька Оксани Миколу Мелащенка – до його двору вели сліди корови. Вони були виявлені і у сараї, хоч у самого господаря ніякої живності нема.
Чоловік у відповідь повторював тільки одне: сам шокований. Бо, мовляв, починаючи з п’ятниці (21 березня), три доби жив не дома, а в Леоніда Кривенка. Родича і друга по нещастю: в обох дружини померли не своєю смертю. Леонідову вже давно збила машина, а Миколина повісилась рік тому.
– Чим ближче ця дата (10 квітня), тим страшніші сни снилися, - розказував М.Мелащенко. – Навіть вдень покійна почала ввижатися. Пішов до Льоні пом’янути, щоб попустило. Чоловік так розхвилювався, що навіть точку, де брали горілку, ненавмисне виказав: «у Полосьмачки».
У неділю прийшов додому і остовпів: замок на дверях сараю зірваний, а всередині корова наслідила.
Відхрещувалися від причетності до злочину й усі інші родичі потерпілих.
– Нічого не вдієш – треба купувати нову корову, - зітхає Оксана. – Дітей же треба ростити. Уже напитали кілька. Найдешевша коштує 6 тисяч.
Таких грошей у родини нема. Живуть на тимчасові Станіславові заробітки та баби Ольжину пенсію. На Ольгу і вирішили оформити кредит.
– Чоловік працює без трудової, я – в декреті, нам не дають, - розводить руками жінка. На своїх рідних вона не розраховує, хоч вони теж живуть у Кучинівці.
– Шкода дочку, та дати їй нічого, - говорить 53-річна Тамара Шпуренко. – Подивіться, як я живу: електрику відключили, цілу зиму хата стояла з розбитими вікнами – позатуляла їх целофаном, як змогла. Чоловік пиячить. І діти від нього невдачні – ті, що дорослі (два сини і дочка). Хіба тільки з молодшого Андрійка толк буде. Йому 11. Навчається в Щорсі в школі-інтернаті.
– А Оксана?
– Вона від мого першого чоловіка. Він помер, коли їй було всього 7 місяців.
… За словами т.в.о. начальника Щорського РВ УМВС Романа Клименка, наразі по даній справі проводяться слідчі дії - встановлюється особа (чи особи) злодіїв.
Марія ІСАЧЕНКО, фото автора
– Більше нічого їсти не хочуть. Кума ділиться молоком, доводиться «розтягувати», давати по трошки.
Свого молока їх позбавила чиясь жадоба і безсердечність: у неділю (23 березня) корову Шишів вкрали просто з сараю.
– Ми нічого не чули, - продовжує жінка. Бо злодії придушили собаку.
Знайшли його того ж ранку із зашморгом на шиї.
– Уже хрипів, ледве врятували, - говорить Оксанина свекруха – 69-річна Ольга Шиш. Вона живе з молодими, допомагає ростити онуків, полоти город, поратися по господарству. Хоча там тепер роботи нема: кабана зарізали раніше, тепер-от корови не стало, залишилися тільки кури.
Хлопчики ведуть показувати сарай, у якому стояла їхня годувальниця Даша. Малий безпорадно розводить руками: нема. Старший намалював в альбомі Бабу Ягу. Каже: це вона вкрала корову. У бабусі – своя версія: це хтось, хто бував у їхньому домі. Чужого б собака не підпустив до себе близько. Буває, на пташок так розходиться, що хоч вуха затуляй.
– Пропажу я виявила, - продовжує розповідь Оксана. – Десь о-пів на сьому 23-го пішла доїти. Доходжу до сараю – мало не остовпіла: двері тільки причинені. Я ж їх сама звечора на залізяку примкнула. Глянула – сарай порожній. У мене й ноги помліли.
Коли жінка прийшла до тями, перше-наперше подзвонила фахівцю із соціальної роботи Тамарі Терещенко.
– Вона – наша найкраща помічниця і порадниця, - каже з вдячністю. – З нею всі проблеми здаються легшими. Дали знати сільському голові Валентині Карась. Вона викликала правоохоронців.
Разом з ними молоді господарі йшли по слідах майже 4 км – до самого центру Кучинівки.
– Сліди корови, - розказують, - було добре видно. Вони були єдині, бо в селі ще худобу на пасовища не виганяли. Вели від двору Шишів. То губилися, коли корову виводили на асфальт, то з’являлися знову.
– Це сліди точно нашої Даші, - витирає сльози Оксана. – Ми їй недавно одне копито підрізали. Відтиск був такий – наче із смужкою. Вона така в нас гарна. Червоно-ряба. Лагідна. Виростили її з телятка. І нам уже трьох теляток привела. Ходила четвертим. Була на п’ятому місяці.
Жінка говорить про свою годувальницю в минулому часі: не вірить, що вона знайдеться. Каже: скоріш за все, зарізали її на м’ясо. Вагітну, і телятка не пожаліли…
– Міліція проводить своє розслідування, а ми провели своє, - розказує голова села Валентина Карась.
Перше-наперше викликали на розмову дядька Оксани Миколу Мелащенка – до його двору вели сліди корови. Вони були виявлені і у сараї, хоч у самого господаря ніякої живності нема.
Чоловік у відповідь повторював тільки одне: сам шокований. Бо, мовляв, починаючи з п’ятниці (21 березня), три доби жив не дома, а в Леоніда Кривенка. Родича і друга по нещастю: в обох дружини померли не своєю смертю. Леонідову вже давно збила машина, а Миколина повісилась рік тому.
– Чим ближче ця дата (10 квітня), тим страшніші сни снилися, - розказував М.Мелащенко. – Навіть вдень покійна почала ввижатися. Пішов до Льоні пом’янути, щоб попустило. Чоловік так розхвилювався, що навіть точку, де брали горілку, ненавмисне виказав: «у Полосьмачки».
У неділю прийшов додому і остовпів: замок на дверях сараю зірваний, а всередині корова наслідила.
Відхрещувалися від причетності до злочину й усі інші родичі потерпілих.
– Нічого не вдієш – треба купувати нову корову, - зітхає Оксана. – Дітей же треба ростити. Уже напитали кілька. Найдешевша коштує 6 тисяч.
Таких грошей у родини нема. Живуть на тимчасові Станіславові заробітки та баби Ольжину пенсію. На Ольгу і вирішили оформити кредит.
– Чоловік працює без трудової, я – в декреті, нам не дають, - розводить руками жінка. На своїх рідних вона не розраховує, хоч вони теж живуть у Кучинівці.
– Шкода дочку, та дати їй нічого, - говорить 53-річна Тамара Шпуренко. – Подивіться, як я живу: електрику відключили, цілу зиму хата стояла з розбитими вікнами – позатуляла їх целофаном, як змогла. Чоловік пиячить. І діти від нього невдачні – ті, що дорослі (два сини і дочка). Хіба тільки з молодшого Андрійка толк буде. Йому 11. Навчається в Щорсі в школі-інтернаті.
– А Оксана?
– Вона від мого першого чоловіка. Він помер, коли їй було всього 7 місяців.
… За словами т.в.о. начальника Щорського РВ УМВС Романа Клименка, наразі по даній справі проводяться слідчі дії - встановлюється особа (чи особи) злодіїв.
Марія ІСАЧЕНКО, фото автора
Комментариев нет:
Отправить комментарий