Мій знайомий – пенсіонер Микола Іванович – вдівець. Якось він вирішив запросити до себе жінку (скільки ж можна бути самотнім?). Принагідно затіяв ремонт.
Перше – наперше, вирішив переклеїти шпалери: старі давно вигоріли і обшарпались. Коли клеїв їх під самою стелею, стоячи на стільці, його улюблений кіт Кузя, граючись, стрибнув і цапнув його за труси. Від несподіванки Микола Іванович втратив рівновагу, гепнуся на підлогу і зламав ногу.
Ледве доліз до телефона. Швидка – на диво – приїхала і справді швидко. Коли хворого несли на носилках з п’ятого поверху, величезному мордастому санітару захотілось дізнатися, як усе трапилось.
Тамуючи біль, Микола Іванович розказав про бешкетника Кузю. Санітар розреготався і, спіткнувшись, випустив із рук носилки. Бідолаха хворий випав з них і ударився головою об бетонні сходи.
Прийшов до тями вже в салоні швидкої. Тут йому дали випити валер’янових крапель, змили кров з обличчя, як мумію, заснували бинтами. Тут водій почав цікавитись: «Як це Ви, дядьку, втрапили в таку халепу?» Дізнавшись, що сталося, закашлявся від сміху, випустив кермо, машину повело вбік, вона ледь не врізалась в зустрічну.
Всі в швидкій попадали на підлогу, тільки Микола Іванович залишився на носилках. Але це його не врятувало. Санітар-мордоворот упав на нього з такою слою, що зламав ніс.
У лікарню хворого привезли, як з поля бою. У палаті, як це зазвичай буває, почали цікавитись, що трапилось. Навіть жартували: «Тебе, старий, випадково, не з Майдану привезли?» Чоловік заплакав і розказав з усіма подробицями свою історію. Щойно прооперований хворий, що лежав на сусідньому ліжку, так реготав, що порозходилися шви.
Тоді начальник хірургічного відділення перевів Миколу в окрему палату, щоб більше ніхто не постраждав.
… Днями я зайшов провідати Миколу. Він ще не оговтався від пережитого. Ніс розміром з протигаз, червоний, як у п’яниці.
Нога ще як слід не згинається, а в очах – така безвихідь, що вити хочеться.
Каже: як тепер запросити в гості жінку – перелякається ж…
Георгій ЛЕПНЮК
Перше – наперше, вирішив переклеїти шпалери: старі давно вигоріли і обшарпались. Коли клеїв їх під самою стелею, стоячи на стільці, його улюблений кіт Кузя, граючись, стрибнув і цапнув його за труси. Від несподіванки Микола Іванович втратив рівновагу, гепнуся на підлогу і зламав ногу.
Ледве доліз до телефона. Швидка – на диво – приїхала і справді швидко. Коли хворого несли на носилках з п’ятого поверху, величезному мордастому санітару захотілось дізнатися, як усе трапилось.
Тамуючи біль, Микола Іванович розказав про бешкетника Кузю. Санітар розреготався і, спіткнувшись, випустив із рук носилки. Бідолаха хворий випав з них і ударився головою об бетонні сходи.
Прийшов до тями вже в салоні швидкої. Тут йому дали випити валер’янових крапель, змили кров з обличчя, як мумію, заснували бинтами. Тут водій почав цікавитись: «Як це Ви, дядьку, втрапили в таку халепу?» Дізнавшись, що сталося, закашлявся від сміху, випустив кермо, машину повело вбік, вона ледь не врізалась в зустрічну.
Всі в швидкій попадали на підлогу, тільки Микола Іванович залишився на носилках. Але це його не врятувало. Санітар-мордоворот упав на нього з такою слою, що зламав ніс.
У лікарню хворого привезли, як з поля бою. У палаті, як це зазвичай буває, почали цікавитись, що трапилось. Навіть жартували: «Тебе, старий, випадково, не з Майдану привезли?» Чоловік заплакав і розказав з усіма подробицями свою історію. Щойно прооперований хворий, що лежав на сусідньому ліжку, так реготав, що порозходилися шви.
Тоді начальник хірургічного відділення перевів Миколу в окрему палату, щоб більше ніхто не постраждав.
… Днями я зайшов провідати Миколу. Він ще не оговтався від пережитого. Ніс розміром з протигаз, червоний, як у п’яниці.
Нога ще як слід не згинається, а в очах – така безвихідь, що вити хочеться.
Каже: як тепер запросити в гості жінку – перелякається ж…
Георгій ЛЕПНЮК
Комментариев нет:
Отправить комментарий