День, наповнений турботами

Завжди дивувалася, як можна на такому виробництві, яким є птахопідприємство, підтримувати такий порядок і чистоту.  А от територія ТОВ «МК «Добробут» доглянута будь-якої пори року. Влітку ще й здивує буйством квітів, вишуканістю клумб. Кімнатні рослини й зараз (тільки в приміщенні) зустрічають смарагдовою зеленню, неймовірними розмірами. З усього видно, що тут їх люблять і докладають багато зусиль, аби вони і взимку радували око. І секрет дуже простий: потрібно любити свою роботу, бути вимогливим до себе і тих, хто працює поряд. До того ж дотримання чистоти, санітарних вимог – одна із запорук успіху. Адже кури – дуже вибаглива птиця, котра чуттєво реагує на чистоту, дотримання режиму й раціону годівлі, якість і збалансованість кормів та наявність у них добавок. Будь-які найменші відхилення призводять до спаду продуктивності, а іноді й навіть до хвороб. Про це добре знають ті, хто працює у птахівництві. А звідси – зажди дбайливо наведений порядок.

(Закінчення. Початок на стор. 1)

Непросто було добитися аудієнції у керівництва птахопідприємства. І не тому, що там некомунікабельні люди. Їм нелегко знайти можливість для невимушеного спілкування. Для ґрунтовної розмови знайшла час заступник директора В.В. Пилипенко. П.І. Капиця - директор – також періодично приєднувався до нас, але його постійно відволікали нагальні справи, ділові телефонні дзвінки, візитери. Словом, усе як завжди – робота не відпускала. Але з усього видно, що це його стихія. Попередні місяці міжсезоння, коли заміняли стару птицю на молодку, поки вона почала нестися, не було реалізації, а відтак і прибутків. Зараз яйця від молодих курей пішли споживачу, з’явилася можливість розрахуватися з постачальниками за корми, добавки тощо.

Звичайно, було б легше, якби підприємство отримало кредит. До речі, Ощадбанк сам запропонував його. Почали збирати документи. А їх із кожним днем вимагали все більше й більше. Ця епопея тривала цілих три місяці, аж поки не стало зрозумілим, що керуючий обласним відділенням банку просто підвів виробничників. Минулого року ТОВ «МК Добробут» обійшлося без кредитів. Нині ж, сподіваючись на ці кошти, планували відремонтувати старе кліткове обладнання, дах тощо.

-  Ми зрозуміли, що зараз кожен поодинці виживає, як може, - констатувала Валентина Василівна. – Добре, що наші партнери із розумінням поставилися до наших проблем. За це ми дуже вдячні Г.Н. Божку, Н.П. Коваленко, М.М. Скоробагатьку, Г.О. Синельнику, Г.П. Корнієнку та багатьом іншим. Ми маємо зерно, добавки тощо. У той же час знаємо, що споживачі розраховують на дешеве яйце. Але якщо підбити витрати на корми, електроенергію, газ, то стане зрозумілим, що на все зросли ціни. А на збитки собі ніхто працювати не стане. Зараз собівартість курочки породи Ломанн Браун-лайт становить 70 гривень, яку також повернути треба. Надзвичайно вдячні ми й учням професійного училища лісового господарства та майстру виробничого навчання Г.Є. Медвєдкіну, які допомогли нам посадити молодих курей.

Про якість яєць, які виробляють у Щорсі, дуже гарно відгукувалися навіть у Львові: «Ми вже забули, яке на смак справжнє яйце». А тим часом продукція не лише смачна, а й екологічно чиста – про це дбають на підприємстві. Посадивши молодку, керівництво вже думає про наступний сезон. Курчат раніше купували в Донецькій області. Із зрозумілих причин цей ринок закрився. Не виключають і такого, що доведеться шукати партнерів за кордоном, бо з роками упевнилися – найперспективніші породи голландської та німецької селекції.

Щороку, в залежності від того, що диктує ринок, птахопідприємство переорієнтується на ту чи іншу продукцію. Зараз займаються виробництвом яєць. І на наступний рік такі ж плани. Минулого сезону на реалізації підрощених бройлерів зазнали збитків, бо пізно вийшли з курчатами на ринок. Трохи вирівнялися за рахунок реалізації дорослої курки по 18-25 гривень за голову. Це дало змогу втриматися підприємству на плаву. Ще мали добрий зиск від вирощування 50 тисяч голів молодих курей для іншого підприємства, завдяки чому покрили свої збитки. Є надія, що до кінця року ТОВ «МК «Добробут» розрахується з боргами. Відчувається брак обігових коштів, але завдяки умілому керівництву та добрим стосункам із партнерами вдається виживати.

- Подали заявки в Украгролізинг на придбання нового кліткового обладнання, - вступає в розмову П.І. Капиця. – У наступному році хочемо модернізувати підприємство. Робота пташниць і слюсарів нелегка, бо багато ручної праці. Завдяки модернізації зведемо птицю із трьох сараїв в один. А люди у нас трудяться чудові. Уже склався стабільний колектив, спеціалісти розуміють, що їх зарплата напряму залежить від того, як спрацюють. Тому не доводиться зайвий раз підганяти чи нагадувати про необхідність дотримання виробничого процесу.

І знову Петро Іванович заспішив з кабінету. Цього разу нагальні справи покликали його до Чернігова. Тим часом Валентину Василівну вже чекали на виробництві. Саме там, у приміщенні, ми зустріли молоде подружжя Любов і Олександра Безручко. Пташниця і слюсар зарекомендували себе як люди сумлінні і відповідальні. У них підростає троє синів – один першокласник, а ще два ходять до дитсадка. Керівники до проблем сім’ї ставляться із розумінням, адже нині непросто піднімати дітей. За ремонтом трактора застали  механізатора Юрія Литвина й без  перебільшення універсального спеціаліста Андрія Симана. Тили адміністрації завжди прикриє бухгалтер Олена Хуторна, яка й дебет із кредитом зведе, й численних відвідувачів прийме, й за квітами догляне.

День (мається на увазі світловий) уже добігав кінця, але справи ніяк не відпускають керівників. Тож робочий день часом у них закінчується далеко за північ. Вони звикли жити в такому ритмі. І хоч рідко, але іноді вдається вирватися з цієї круговерті, щоб побачити світ, пізнати щось нове, відпочити від виробничих проблем. Але про це буде вже інша розповідь.

Валентина ВОЛОКУШИНА

Фото автора