Життя дорожчає – це помітила кожна людина, яка заходить до магазинів. І яким чином реагувати на такі реалії – кожен віршує індивідуально. Хтось економить, відмовляючи собі у купівлі деяких товарів. А дехто шукає альтернативу звичним маленьким радощам свого повсякденного існування.
Сьогодні ми пропонуємо читачам „Променя” розповідь про тих, хто у домашніх умовах вирощує тютюн. Звісна річ, редакція аж ніяк не схвалює залежність значної кількості наших земляків від цигарок. Зрештою, куріння вбиває або викликає захворювання на рак. (Принаймні, так стверджує напис на цигаркових пачках). „Промінь” однозначно закликає читачів до здорового способу життя. Але разом з тим, якщо вже комусь досі так і не сила позбутися шкідливої звички – то він має знати про можливі варіанти заощадити кошти. Своїм досвідом у цій сфері поділився мешканець райцентру Леонід Комісаренко.
– Курити я почав у 19 років, коли проходив армійську службу, - ділиться наш співрозмовник своїми спогадами. – Тоді цигарки були доволі доступні. „Родопи” коштували 50 копійок за пачку „БТ” – 70 копійок, а „ширпотреб” без фільтру – „Ватра” або „Прима” - солдати купували за якихось 20. Зараз ситуація відчутно інакша. Найдешевша пачка курива обходиться в 10,5 грн, найдорожча – у 21 грн. Деякі курці можуть „висмалити” за день стандартну „порцію” цигарок, тому кожному на місяць потрібна чимала сума грошей – від 315 до 630 гривень. Особисто для мене це дорого. Близько року тому я вирішив поекспериментувати і придбав так звану електронну цигарку. Вона являє собою капсулу з невеличким акумулятором і відсіком для рідкої суміші – води, нікотину й ароматизатора. Такий пристрій можна курити, вдихаючи випаровування. Виходить відчутно дешевше, ніж звичайні цигарки, але стосовно відчуттів, то вони складають ледве 50% від справжнього куріння. Все ж таки імітація є імітацією. Тому з нинішнього року я вирішив перейти на вирощування тютюну в домашніх умовах. Наголошую: саме тютюну, а не махорки. Тютюн – рослина висотою близько двох метрів з широким листям, добре росте у теплому кліматі, зокрема – в Центральній Америці, Середній Азії. Є сорти, районовані для України. Махорка – такий собі родич тютюну (науково латинською мовою називається Nicotiniana rustica), виростає кущиком півметрової висоти. Добре адаптується до холодних умов і бідних грунтів. Саме тому культивується в помірних географічних широтах. Через простоту вирощування і доступність таким куривом колись забезпечували солдатів радянської армії (на фото).
Отже, спочатку через Інтернет вивчив тему, вдосконаливши свої знання з питань городництва. Потім виписав насіння. Сорт „Вірджинія” купив, а ще якийсь безіменний різновид тютюну мені безкоштовно надіслав у конверті один громадський активіст із Західної України. Цей чоловік започаткував рух за відмову від традиційних тютюнових виробів – через їхню дорожнечу. Добре відомо, що у вартості пачки цигарок велику частку складає акциз. Тож курці, які не хочуть підтримувати таку податкову політику, можуть знайти вихід з такого становища.
Отже, на початку березня я взявся за вирощування розсади. Контейнер наповнив сумішшю з 2/3 перегною й 1/3 лісового грунту. (Землі, де потім не сходитимуть бур’яни і яка є вільною від мікроорганізмів, що спричиняють захворюваність рослин з сімейств хрестоцвітих, пасльонових тощо). Грунт трохи притис, зверху розсипав насіння (воно дуже дрібненьке), знову притис, прикрив усе шаром землі товщиною десь 2 міліметри й щедро полив водою. Потім накрив плівкою – щоб волога надмірно не випаровувалася. Перші сходи з’явилися через два тижні. Коли стебельця піднялися вгору на 5-10 сантиметрів – розсадив їх у пластикові склянки. І вже там рослини міцно вкоренилися й сягнули майже двадцятисантиметрової висоти.
На своєму городі я виділив під тютюн ділянку площею приблизно 25 квадратних метрів. У відкритий грунт пересадив „матеріал” після першого червня, тоді, коли минула загроза нічних заморозків. В інакшому випадку така теплолюбива рослина може сильно постраждати. Також з’ясувалося, що моїм „ворогом” є ведмедка. Ця шкідлива комаха пошкодила кореневища 10% тютюнових кущиків.
Ідеальні умови для плантації – це коли є багато сонця і тепла. Тоді рослини сорту „Вірджинія” сягають майже двохметрової висоти. А ось „західноукраїнський подарунок” виявився нижчим, але листя було більшим, його розмір подекуди складав 40 на 60 сантиметрів.
Як почався серпень – надійшла пора збору врожаю. Коли найнижче листя починає світлішати – його треба обривати. Триває процес поступово, практично до початку вересня.
Сушіння доволі просте – листя нанизується на дріт, мов таранка, й вивішується у темному провітрюваному приміщенні. Щоб продукт правильно „дійшов”, потрібен і спеціальний режим вологості в кімнаті. Наступний етап – „обдерти” листя, звільнивши від жил. (Бо „сміття” додає гіркоти при курінні). Робиться це вручну. (В ідеалі можна придбати спеціальну різачку – для того, аби тютюн виходив смужечками й краще тримався). Деякі люди після цього вже готові „набивати” самокрутки. Але класична технологія передбачає ще один дуже важливий крок – ферментизацію. Подрібнений тютюн кладуть у прогріті скляні банки із закрутками, а перед цим його трохи зволожують сумішшю горілки з медом. Посуд ставлять у каструлю з киплячою водою на повільний вогонь і тримають так декілька годин. Коли процес завершиться – тютюн висипають з банок, сушать.
Я придбав спеціальну машинку для набивки паперових гільз, а гільзи (з фільтром) замовив через Інтернет. Щоб зробити пачку цигарок – треба витратити 15-20 хвилин. Її собівартість складає гривень шість. Нормальна ціна. І хімії в продукції – ніякої. Для себе ж робиш...
Якщо порівнювати сорти „Вірджинія” та „умовно західноукраїнський”, то американський трохи м’якший, тож доводиться їх змішувати для отримання бажаної якості. В майбутньому планую виписати ще деякі сорти, поекспериментувати, підібрати найоптимальнішу суміш. Загалом же врожаю з тютюнової плантації у 25 кв. м одній людині вистачає до наступного сезону. Тож у разі необхідності можна бути повністю незалежним у питанні забезпечення куривом. Та й зекономити чималі гроші. А у наш час це доволі важливо.
Сьогодні ми пропонуємо читачам „Променя” розповідь про тих, хто у домашніх умовах вирощує тютюн. Звісна річ, редакція аж ніяк не схвалює залежність значної кількості наших земляків від цигарок. Зрештою, куріння вбиває або викликає захворювання на рак. (Принаймні, так стверджує напис на цигаркових пачках). „Промінь” однозначно закликає читачів до здорового способу життя. Але разом з тим, якщо вже комусь досі так і не сила позбутися шкідливої звички – то він має знати про можливі варіанти заощадити кошти. Своїм досвідом у цій сфері поділився мешканець райцентру Леонід Комісаренко.
– Курити я почав у 19 років, коли проходив армійську службу, - ділиться наш співрозмовник своїми спогадами. – Тоді цигарки були доволі доступні. „Родопи” коштували 50 копійок за пачку „БТ” – 70 копійок, а „ширпотреб” без фільтру – „Ватра” або „Прима” - солдати купували за якихось 20. Зараз ситуація відчутно інакша. Найдешевша пачка курива обходиться в 10,5 грн, найдорожча – у 21 грн. Деякі курці можуть „висмалити” за день стандартну „порцію” цигарок, тому кожному на місяць потрібна чимала сума грошей – від 315 до 630 гривень. Особисто для мене це дорого. Близько року тому я вирішив поекспериментувати і придбав так звану електронну цигарку. Вона являє собою капсулу з невеличким акумулятором і відсіком для рідкої суміші – води, нікотину й ароматизатора. Такий пристрій можна курити, вдихаючи випаровування. Виходить відчутно дешевше, ніж звичайні цигарки, але стосовно відчуттів, то вони складають ледве 50% від справжнього куріння. Все ж таки імітація є імітацією. Тому з нинішнього року я вирішив перейти на вирощування тютюну в домашніх умовах. Наголошую: саме тютюну, а не махорки. Тютюн – рослина висотою близько двох метрів з широким листям, добре росте у теплому кліматі, зокрема – в Центральній Америці, Середній Азії. Є сорти, районовані для України. Махорка – такий собі родич тютюну (науково латинською мовою називається Nicotiniana rustica), виростає кущиком півметрової висоти. Добре адаптується до холодних умов і бідних грунтів. Саме тому культивується в помірних географічних широтах. Через простоту вирощування і доступність таким куривом колись забезпечували солдатів радянської армії (на фото).
Отже, спочатку через Інтернет вивчив тему, вдосконаливши свої знання з питань городництва. Потім виписав насіння. Сорт „Вірджинія” купив, а ще якийсь безіменний різновид тютюну мені безкоштовно надіслав у конверті один громадський активіст із Західної України. Цей чоловік започаткував рух за відмову від традиційних тютюнових виробів – через їхню дорожнечу. Добре відомо, що у вартості пачки цигарок велику частку складає акциз. Тож курці, які не хочуть підтримувати таку податкову політику, можуть знайти вихід з такого становища.
Отже, на початку березня я взявся за вирощування розсади. Контейнер наповнив сумішшю з 2/3 перегною й 1/3 лісового грунту. (Землі, де потім не сходитимуть бур’яни і яка є вільною від мікроорганізмів, що спричиняють захворюваність рослин з сімейств хрестоцвітих, пасльонових тощо). Грунт трохи притис, зверху розсипав насіння (воно дуже дрібненьке), знову притис, прикрив усе шаром землі товщиною десь 2 міліметри й щедро полив водою. Потім накрив плівкою – щоб волога надмірно не випаровувалася. Перші сходи з’явилися через два тижні. Коли стебельця піднялися вгору на 5-10 сантиметрів – розсадив їх у пластикові склянки. І вже там рослини міцно вкоренилися й сягнули майже двадцятисантиметрової висоти.
На своєму городі я виділив під тютюн ділянку площею приблизно 25 квадратних метрів. У відкритий грунт пересадив „матеріал” після першого червня, тоді, коли минула загроза нічних заморозків. В інакшому випадку така теплолюбива рослина може сильно постраждати. Також з’ясувалося, що моїм „ворогом” є ведмедка. Ця шкідлива комаха пошкодила кореневища 10% тютюнових кущиків.
Ідеальні умови для плантації – це коли є багато сонця і тепла. Тоді рослини сорту „Вірджинія” сягають майже двохметрової висоти. А ось „західноукраїнський подарунок” виявився нижчим, але листя було більшим, його розмір подекуди складав 40 на 60 сантиметрів.
Як почався серпень – надійшла пора збору врожаю. Коли найнижче листя починає світлішати – його треба обривати. Триває процес поступово, практично до початку вересня.
Сушіння доволі просте – листя нанизується на дріт, мов таранка, й вивішується у темному провітрюваному приміщенні. Щоб продукт правильно „дійшов”, потрібен і спеціальний режим вологості в кімнаті. Наступний етап – „обдерти” листя, звільнивши від жил. (Бо „сміття” додає гіркоти при курінні). Робиться це вручну. (В ідеалі можна придбати спеціальну різачку – для того, аби тютюн виходив смужечками й краще тримався). Деякі люди після цього вже готові „набивати” самокрутки. Але класична технологія передбачає ще один дуже важливий крок – ферментизацію. Подрібнений тютюн кладуть у прогріті скляні банки із закрутками, а перед цим його трохи зволожують сумішшю горілки з медом. Посуд ставлять у каструлю з киплячою водою на повільний вогонь і тримають так декілька годин. Коли процес завершиться – тютюн висипають з банок, сушать.
Я придбав спеціальну машинку для набивки паперових гільз, а гільзи (з фільтром) замовив через Інтернет. Щоб зробити пачку цигарок – треба витратити 15-20 хвилин. Її собівартість складає гривень шість. Нормальна ціна. І хімії в продукції – ніякої. Для себе ж робиш...
Якщо порівнювати сорти „Вірджинія” та „умовно західноукраїнський”, то американський трохи м’якший, тож доводиться їх змішувати для отримання бажаної якості. В майбутньому планую виписати ще деякі сорти, поекспериментувати, підібрати найоптимальнішу суміш. Загалом же врожаю з тютюнової плантації у 25 кв. м одній людині вистачає до наступного сезону. Тож у разі необхідності можна бути повністю незалежним у питанні забезпечення куривом. Та й зекономити чималі гроші. А у наш час це доволі важливо.
Комментариев нет:
Отправить комментарий