Під час неспішної розмови з сільським головою Тур’ї Т.М. Мартиненко це твердження постійно повторювалося. Тамара Миколаївна щиро переконана, що лише за підтримки й допомоги багатьох людей вона здатна змінити щось у житті сільської громади.
Минулої осені із трьох достойних претендентів на посаду сільського голови земляки вибрали саме соціального працівника Т.М. Мартиненко. Рівно через рік на виборах до місцевих рад конкурентів їй не було. На виборчу дільницю прийшло 402 чоловіки, з яких 378 підтвердили своє бажання, щоб саме Тамара Миколаївна продовжила свій курс на поліпшення життя у рідній Тур’ї. Очільник громади вдячна односельцям за виявлену довіру. Разом із тим усвідомлює рівень відповідальності. Адже саме з нею земляки пов’язують свої надії на краще майбутнє.
- Перше, що відчула, коли дізналася про перемогу на минулорічних виборах, - пригадує Тамара Миколаївна, - це розгубленість. Досвіду кабінетної роботи, а тим паче в самоврядній гілці влади, не було. І якби не підтримка й постійна готовність підставити своє плече колишнього сільського голови В.І. Чепурка, то навряд чи справилася б. Його допомога у вирішенні великих і малих проблем без перебільшення неоціненна. Так само, як і колишнього секретаря сільради Л.М. Горової, у якої дуже багато навчилася. Навіть після офіційного виходу на пенсію вона ще кілька місяців наставляла нас. І зараз підтримуємо як дружні, так і ділові стосунки. Порівняно недавно пішла на пенсію ще одна людина, котра багато років чесно трудилася на благо сільській громаді – колишній бухгалтер О.П. Кривенко. Усьому колективу (колишньому й нинішньому) вдячна за розуміння і підтримку. Приміром, на посаду секретаря прийшла нова людина - О.Л. Данч. Молода, сучасна жінка на льоту все схоплює, і зараз уже важко уявити іншу людину на цьому місці.
Хоча ніде правди діти, сама Тамара Миколаївна – людина, яка прогресивно мислить. Враховуючи сучасні віяння, перспективу скорої реформи, обставини потребують нових підходів. За рік вона навчилася відстоювати інтереси громади на різних рівнях, аргументувати свої рішення, що не завжди і не всім подобаються. Як дбайлива господиня, вміє розумно розпорядитися коштами, котрі є на рахунку сільської ради. Проїжджаючи повз сільраду, не можна не помітити, як приміщення змінилося на краще – стало ошатнішим і більш сучасним.
Не варто уточнювати у Тамари Миколаївни, як нелегко далося рішення та й сам ремонт сільради. Спочатку привели в порядок фасад – надто вже недоглянутий мав вигляд. Поміняли вікна з фасаду й у кабінеті сільського голови. І зовсім інакше стало в центрі села. У самому приміщенні також усе відремонтоване. Звичайно, капітальних змін зазнали кабінети, через які проходить найбільше людей – бухгалтера, секретаря і голови села. Підвісні стелі, свіжопофарбовані стіни, відновлена підлога, світлі килимові доріжки, сучасні карнизи, інші дрібнички змінили інтер’єр. Ошатніший вигляд тепер у кабінеті дільничного інспектора, актовому залі та холі. Т.М. Мартиненко залишилася дуже задоволена співробітництвом із В.Г. Гордюком та його командою, котра виконувала ремонт.
Своє основне завдання сільський голова вбачає у згуртуванні громади задля поліпшення спільного життя. При найменшій фінансовій можливості розробляють програми підтримки найбільш незахищених односельців. Так, 10 тисяч гривень дуже знадобилися пораненому воїну АТО Станіславу Морозу для складної операції на очах. Минулої середи на сесії сільради депутати проголосували за виділення сільським дітям коштів на новорічні подарунки, а також про звільнення батьків малюків із багатодітних сімей від сплати за відвідування дошкільного закладу Тур’янського НВК. Постійно у полі зору виконкому сільради підтримка школи, лікарні, дитсадка. А соціальні працівники О.В. Чепурко, Г.Л. Клименко та Р.І. Захарченко дбають про літніх людей. Приміром, допомогли їм вчасно оформити субсидії.
І знову Тамара Миколаївна будь-яку власну ініціативу ставить у заслугу своїм активним помічникам. Вона надзвичайно пишається депутатами сільради – їх активною громадянською позицією. Переконана, що нинішній склад депутатського корпусу дуже дієвий. Так само і виконком сільради заслуговує всіляких похвал. Щиро вдячна за підтримку й суттєву допомогу депутатові обласної ради Г.Н. Божку. Він допоміг матеріалами, коли виникла потреба загородити закинуте кладовище. Грейдерування грунтових доріг, копання водойм на пасовищах. Навіть письмовий стіл у робочому кабінеті голови – то подарунок Григорія Никифоровича. А на стіні навпроти гріє око ще один подарунок – картина з рідним поліським пейзажем від С.І. Василечка. І ще багато знаних у районі людей щиро вітали Т.М. Мартиненко із другим обранням на посаду сільського голови, адже це вже – визнання і довіра.
- У нас у селі дуже хороша молодь, - говорить Тамара Миколаївна. – Вона активна завжди, про що не йшлося б. Потрібно провести суботник – будь ласка, потрібно організувати якийсь загальносільський захід - вона тут. У холі сільради на видноті висять грамоти й дипломи, завойовані нашими спортсменами, там же і світлина, на якій спортивна команда.
До молоді у Т.М. Мартиненко особливе ставлення. У 34 роки вона залишилася сама із двома синами на руках. Виростила, вивела в люди, дала вищу освіту, благословила на самостійне життя. Щиро бажає доброї долі не лише рідним дітям, а й усім без винятку:
– Хочу, щоб усі хлопці, які нині в зоні АТО, - ділиться сокровенним, - повернулися до своїх матерів живими і неушкодженими. Хочу, щоб у всіх молодих людей було щасливе майбутнє, щоб щасливими були і їх діти.
Валентина ВОЛОКУШИНА
Фото автора
Минулої осені із трьох достойних претендентів на посаду сільського голови земляки вибрали саме соціального працівника Т.М. Мартиненко. Рівно через рік на виборах до місцевих рад конкурентів їй не було. На виборчу дільницю прийшло 402 чоловіки, з яких 378 підтвердили своє бажання, щоб саме Тамара Миколаївна продовжила свій курс на поліпшення життя у рідній Тур’ї. Очільник громади вдячна односельцям за виявлену довіру. Разом із тим усвідомлює рівень відповідальності. Адже саме з нею земляки пов’язують свої надії на краще майбутнє.
- Перше, що відчула, коли дізналася про перемогу на минулорічних виборах, - пригадує Тамара Миколаївна, - це розгубленість. Досвіду кабінетної роботи, а тим паче в самоврядній гілці влади, не було. І якби не підтримка й постійна готовність підставити своє плече колишнього сільського голови В.І. Чепурка, то навряд чи справилася б. Його допомога у вирішенні великих і малих проблем без перебільшення неоціненна. Так само, як і колишнього секретаря сільради Л.М. Горової, у якої дуже багато навчилася. Навіть після офіційного виходу на пенсію вона ще кілька місяців наставляла нас. І зараз підтримуємо як дружні, так і ділові стосунки. Порівняно недавно пішла на пенсію ще одна людина, котра багато років чесно трудилася на благо сільській громаді – колишній бухгалтер О.П. Кривенко. Усьому колективу (колишньому й нинішньому) вдячна за розуміння і підтримку. Приміром, на посаду секретаря прийшла нова людина - О.Л. Данч. Молода, сучасна жінка на льоту все схоплює, і зараз уже важко уявити іншу людину на цьому місці.
Хоча ніде правди діти, сама Тамара Миколаївна – людина, яка прогресивно мислить. Враховуючи сучасні віяння, перспективу скорої реформи, обставини потребують нових підходів. За рік вона навчилася відстоювати інтереси громади на різних рівнях, аргументувати свої рішення, що не завжди і не всім подобаються. Як дбайлива господиня, вміє розумно розпорядитися коштами, котрі є на рахунку сільської ради. Проїжджаючи повз сільраду, не можна не помітити, як приміщення змінилося на краще – стало ошатнішим і більш сучасним.
Не варто уточнювати у Тамари Миколаївни, як нелегко далося рішення та й сам ремонт сільради. Спочатку привели в порядок фасад – надто вже недоглянутий мав вигляд. Поміняли вікна з фасаду й у кабінеті сільського голови. І зовсім інакше стало в центрі села. У самому приміщенні також усе відремонтоване. Звичайно, капітальних змін зазнали кабінети, через які проходить найбільше людей – бухгалтера, секретаря і голови села. Підвісні стелі, свіжопофарбовані стіни, відновлена підлога, світлі килимові доріжки, сучасні карнизи, інші дрібнички змінили інтер’єр. Ошатніший вигляд тепер у кабінеті дільничного інспектора, актовому залі та холі. Т.М. Мартиненко залишилася дуже задоволена співробітництвом із В.Г. Гордюком та його командою, котра виконувала ремонт.
Своє основне завдання сільський голова вбачає у згуртуванні громади задля поліпшення спільного життя. При найменшій фінансовій можливості розробляють програми підтримки найбільш незахищених односельців. Так, 10 тисяч гривень дуже знадобилися пораненому воїну АТО Станіславу Морозу для складної операції на очах. Минулої середи на сесії сільради депутати проголосували за виділення сільським дітям коштів на новорічні подарунки, а також про звільнення батьків малюків із багатодітних сімей від сплати за відвідування дошкільного закладу Тур’янського НВК. Постійно у полі зору виконкому сільради підтримка школи, лікарні, дитсадка. А соціальні працівники О.В. Чепурко, Г.Л. Клименко та Р.І. Захарченко дбають про літніх людей. Приміром, допомогли їм вчасно оформити субсидії.
І знову Тамара Миколаївна будь-яку власну ініціативу ставить у заслугу своїм активним помічникам. Вона надзвичайно пишається депутатами сільради – їх активною громадянською позицією. Переконана, що нинішній склад депутатського корпусу дуже дієвий. Так само і виконком сільради заслуговує всіляких похвал. Щиро вдячна за підтримку й суттєву допомогу депутатові обласної ради Г.Н. Божку. Він допоміг матеріалами, коли виникла потреба загородити закинуте кладовище. Грейдерування грунтових доріг, копання водойм на пасовищах. Навіть письмовий стіл у робочому кабінеті голови – то подарунок Григорія Никифоровича. А на стіні навпроти гріє око ще один подарунок – картина з рідним поліським пейзажем від С.І. Василечка. І ще багато знаних у районі людей щиро вітали Т.М. Мартиненко із другим обранням на посаду сільського голови, адже це вже – визнання і довіра.
- У нас у селі дуже хороша молодь, - говорить Тамара Миколаївна. – Вона активна завжди, про що не йшлося б. Потрібно провести суботник – будь ласка, потрібно організувати якийсь загальносільський захід - вона тут. У холі сільради на видноті висять грамоти й дипломи, завойовані нашими спортсменами, там же і світлина, на якій спортивна команда.
До молоді у Т.М. Мартиненко особливе ставлення. У 34 роки вона залишилася сама із двома синами на руках. Виростила, вивела в люди, дала вищу освіту, благословила на самостійне життя. Щиро бажає доброї долі не лише рідним дітям, а й усім без винятку:
– Хочу, щоб усі хлопці, які нині в зоні АТО, - ділиться сокровенним, - повернулися до своїх матерів живими і неушкодженими. Хочу, щоб у всіх молодих людей було щасливе майбутнє, щоб щасливими були і їх діти.
Валентина ВОЛОКУШИНА
Фото автора
Комментариев нет:
Отправить комментарий