Минулого тижня редактор газети „Промінь” О.Компанець знову підняла тему відому й досі надзвичайно актуальну – вартість послуг водопостачання та каналізації у Щорсі. Особливо гостро наведена інформація виглядала у порівнянні діючих у нас тарифів й розцінок по інших райцентрах області. З огляду на резонансність деяких моментів діяльності підприємств житлово-комунального господарства, „Промінь” наводить добірку історій, які повідали наші читачі. Можливо, це така ситуація на небі склалася, так вишикувалися зірки, що увага громадськості зосередилася на комунальній проблематиці?
А.Нагорний, пенсіонер:
- Я – інвалід І-ої групи, ліва нога ампутована вище коліна. Живу сам, по хаті часто пересуваюся на інвалідному візку. Якщо хочу вибратися надвір або на вулицю – потрібен помічник. У моєму будинку є місцева каналізація. Зазвичай двічі на рік я замовляю в „Комунальнику” асенізаційну машину, щоб відкачати нечистоти з ями. Ось і цієї осені зробив так само. (Послуга коштує 207 грн 40 коп.). Одного дня машина заїхала до мого двору і „загула”. Потім водій Мельничук підійшов до вікна хати й сказав, що все відкачав. Я не міг вийти й перевірити зроблене відразу. Лише через пару днів, коли прийшла донька й допомогла вибратися надвір, побачив, що яма більш як на половину повна! Мій телефонний дзвінок до контори „Комунальника” результату не приніс: працівник підприємства М.Архипенко дуже специфічним тоном відповів, що замовник має сам контролювати роботу водія машини. До того ж Мельничук заперечує, ніби він не до кінця відкачав нечистоти. ...У мене тоді постало питання: це що, я сам навмисно потім наповнив яму водою? Яка ж мені від того користь? Хочу, щоб на моєму прикладі мешканці міста пересвідчилися - які методи роботи в окремих працівників ПрАТ „Комунальник”. Та й взагалі, на серці неприємно, коли зіштовхуєшся з таким ставленням до пенсіонера-інваліда.
Коментар з приводу.
А.Дуля, керівник „Комунальника”:
- Я саме перебував у відпустці, коли стався випадок, про який розповів А.Нагорний. Через деякий час ми змогли поговорити й ніби дійшли згоди. Я пообіцяв йому, що відправлю асенізаційну машину до нього у двір ще раз і проблему буде розв’язано. Але згодом А.Нагорний передумав і сказав, що таке питання, як чистка каналізаційної ями, він вирішив іншим способом – найняв людину. Тобто у наших домовленостях уже немає потреби...
Ще один самотній пенсіонер зі Щорса (просив не вказувати в газеті його прізвище) попрохав привернути увагу до такої ситуації. Він також замовив асенізаційну машину для відкачування нечистот з ями, розташованої в його приватному дворищі. Раніше, влітку, така послуга коштувала йому 207 грн 40 коп., проте коли він подзвонив до контори „Комунальника” восени, то йому сказали сплатити 242 гривні. На запитання – чого це „машина подорожчала”, бензин же на заправці став дешевший, жіночий голос розтлумачив: бо до вас приїде велика нова машина. Ось чому. Згодом виявилося, платити більше довелося й деяким іншим знайомим пенсіонерам. Дехто пояснює такі реалії просто: на підприємстві з’явився ще один автомобіль-„діжка”, а керівництво хоче заробляти краще, тож і відправляє у рейс ту одиницю транспорту, яка обходиться замовнику в 242 грн, а не в 207,4. Звісна річ, більшість людей налаштовані на те, щоб економити гроші. Але... Приватна фірма сама вирішує – як їй працювати.
І наостанок. Небайдужим до комунальної теми виявився і багаторічний позаштатний кореспондент нашої газети Г.Лепнюк. Зазвичай він пише матеріали гумористичні або повчальні, але цього разу націлився на очевидний резонанс. Він обурюється „тяжким тягарем” комунальних платежів, який лягає на сімейні бюджети мешканців нашого міста. Щоправда, Георгій Трохимович чомусь оминув своєю увагою минулий номер „Променя”, де можна було прочитати про субсидії. Тепер деякі люди платять за воду по 5-7 гривень на місяць й цілком задоволені державною підтримкою. Але Г.Лепнюк усе ж таки правий в одному – питання тарифоутворення потребує уваги з боку керівництва міста. На жаль, будучи колись депутатом міськради, Г.Лепнюк не встиг присвятити час цій темі, але ж у місті є чимало людей, яким по плечу зрушити питання з місця. Звісна річ, на користь народу.
Олег МІРОШНИЧЕНКО
А.Нагорний, пенсіонер:
- Я – інвалід І-ої групи, ліва нога ампутована вище коліна. Живу сам, по хаті часто пересуваюся на інвалідному візку. Якщо хочу вибратися надвір або на вулицю – потрібен помічник. У моєму будинку є місцева каналізація. Зазвичай двічі на рік я замовляю в „Комунальнику” асенізаційну машину, щоб відкачати нечистоти з ями. Ось і цієї осені зробив так само. (Послуга коштує 207 грн 40 коп.). Одного дня машина заїхала до мого двору і „загула”. Потім водій Мельничук підійшов до вікна хати й сказав, що все відкачав. Я не міг вийти й перевірити зроблене відразу. Лише через пару днів, коли прийшла донька й допомогла вибратися надвір, побачив, що яма більш як на половину повна! Мій телефонний дзвінок до контори „Комунальника” результату не приніс: працівник підприємства М.Архипенко дуже специфічним тоном відповів, що замовник має сам контролювати роботу водія машини. До того ж Мельничук заперечує, ніби він не до кінця відкачав нечистоти. ...У мене тоді постало питання: це що, я сам навмисно потім наповнив яму водою? Яка ж мені від того користь? Хочу, щоб на моєму прикладі мешканці міста пересвідчилися - які методи роботи в окремих працівників ПрАТ „Комунальник”. Та й взагалі, на серці неприємно, коли зіштовхуєшся з таким ставленням до пенсіонера-інваліда.
Коментар з приводу.
А.Дуля, керівник „Комунальника”:
- Я саме перебував у відпустці, коли стався випадок, про який розповів А.Нагорний. Через деякий час ми змогли поговорити й ніби дійшли згоди. Я пообіцяв йому, що відправлю асенізаційну машину до нього у двір ще раз і проблему буде розв’язано. Але згодом А.Нагорний передумав і сказав, що таке питання, як чистка каналізаційної ями, він вирішив іншим способом – найняв людину. Тобто у наших домовленостях уже немає потреби...
Ще один самотній пенсіонер зі Щорса (просив не вказувати в газеті його прізвище) попрохав привернути увагу до такої ситуації. Він також замовив асенізаційну машину для відкачування нечистот з ями, розташованої в його приватному дворищі. Раніше, влітку, така послуга коштувала йому 207 грн 40 коп., проте коли він подзвонив до контори „Комунальника” восени, то йому сказали сплатити 242 гривні. На запитання – чого це „машина подорожчала”, бензин же на заправці став дешевший, жіночий голос розтлумачив: бо до вас приїде велика нова машина. Ось чому. Згодом виявилося, платити більше довелося й деяким іншим знайомим пенсіонерам. Дехто пояснює такі реалії просто: на підприємстві з’явився ще один автомобіль-„діжка”, а керівництво хоче заробляти краще, тож і відправляє у рейс ту одиницю транспорту, яка обходиться замовнику в 242 грн, а не в 207,4. Звісна річ, більшість людей налаштовані на те, щоб економити гроші. Але... Приватна фірма сама вирішує – як їй працювати.
І наостанок. Небайдужим до комунальної теми виявився і багаторічний позаштатний кореспондент нашої газети Г.Лепнюк. Зазвичай він пише матеріали гумористичні або повчальні, але цього разу націлився на очевидний резонанс. Він обурюється „тяжким тягарем” комунальних платежів, який лягає на сімейні бюджети мешканців нашого міста. Щоправда, Георгій Трохимович чомусь оминув своєю увагою минулий номер „Променя”, де можна було прочитати про субсидії. Тепер деякі люди платять за воду по 5-7 гривень на місяць й цілком задоволені державною підтримкою. Але Г.Лепнюк усе ж таки правий в одному – питання тарифоутворення потребує уваги з боку керівництва міста. На жаль, будучи колись депутатом міськради, Г.Лепнюк не встиг присвятити час цій темі, але ж у місті є чимало людей, яким по плечу зрушити питання з місця. Звісна річ, на користь народу.
Олег МІРОШНИЧЕНКО
Комментариев нет:
Отправить комментарий