Щоб будні стали яскравішими

Щоразу, коли буваю на виробничій території ТОВ «МК «Добробут», приємно зворушують душу малюнки на стінах гаражів – симпатичні курчата, які щойно вилупилися з яєць. А з торця будови - величезне настінне панно. Автор цих картин – зять  В.В. Пилипенко й П.І. Капиці професійний художник Олексій Бордусов. Щоразу, приїжджаючи з дружиною до Щорса, він залишає на пам’ять свої твори. Тому й усередині готелю птахопідприємства, де мешкає подружжя керівників, також незвична атмосфера, створена умілими руками Олексія. Яскраві кольори, приємні оку пейзажі – усе сприяє релаксації після важкого й напруженого робочого дня.

Мураль, яка зайняла величезний простір від землі й до даху виробничого приміщення, при спогляданні змушує замислитися над одвічним проблемами людського буття. Як на мене, то панно спонукає задуматися над моральними цінностями: людина має нести  світові добро, дбати про природу, приборкувати стихії вогню і води. Доречно детальніше зупинитися на самому визначенні, що ж таке мураль. Це зображення (панно, графіті, фреска та інші види монументального живопису) великих розмірів. У перекладі з іспанської «muralla» означає «стіна». Можна сказати, що мураль є сучасним аналогом фотошпалер, але тільки на жорсткій основі. Сюжети муралів доволі різноманітні – це можуть бути пейзажі, тварини, квіти, картини відомих художників, сценки з дитячих мультфільмів, довільні малюнки – на що у  кого вистачить хисту й фантазії. До речі, велетенський малюнок нашого співвітчизника Олексія Бордусова, який ми споглядаємо на стіні у птахопідприємстві, свого часу був високо поцінований знавцями й опублікований на сторінках газети «Нью-Йорк таймс».
Усе більшої популярності набуває один із різновидів сучасних муралів – настінний розпис. Кому доводилося останнім часом побувати у Києві, бачив цікаві роботи художників з усіх кінців світу - на деяких будинках величезні малюнки на фасадах багатоповерхових споруд. Здебільшого це оптимістичні картини з національним колоритом. Вони несуть життєрадісність, урізноманітнюють сірість наших буднів. Більше місяця тому майже по всіх українських каналах показали сюжети про іноземного художника. Приїхавши до Києва, він вирішив прикрасити нашу буденність яскравими муралями. На багатоповерховій торцевій стіні, де давно облупилася якась безлика фарба, він почав  малювати усміхнену україночку у квітчаному віночку з різнобарвними стрічками. Важко пояснити, чому у багатьох киян це викликало хвилю обурення. Науковці раптом визнали, що та будова, яка досі нікого не цікавила, є історичною спорудою. Деякі пересічні громадяни повстали проти будь-якого малюнку. Навіть монашка, що проходила мимо, перекинула відра з фарбою. Художник, який хотів подарувати киянам свій оптимізм, був дуже здивований.
Зі своїм другом Олексієм Бордусовим до Щорса приїжджав іспанський художник Алекс Марті Гомес.  В.В. Пилипенко згадує, як його вразили похмурі обличчя наших земляків, постійна заклопотаність, часом навіть агресивність. Валентина Василівна  запропонувала тодішньому міському голові Роману Зубу виділити Алексу для муралі глуху стіну – якомога більшу, - аби намалювати там життєстверджувальний малюнок.  Однак на цю пропозицію почули відмову – мовляв, у нас такого не оцінять і не зрозуміють. Як жаль, що через недолугість наших чиновників ми іноді втрачаємо можливість доторкнутися до новітньої культури, мати  у себе малесенький куточок Європи, просто серед сірих і одноманітних кварталів раптом зустріти величезну мураль, що розвеселить серце і душу.
Та все ж Алекс Марті Гомес залишив нам крапельку свого таланту, коли зобразив несподіваний і до певної міри філософський малюнок. У внутрішньому дворі колишнього комбікормового заводу на довгій стіні – автомат Калашнікова, вималюваний у всіх деталях до найменших дрібниць. Кілька метрів сірої страшної зброї. І раптом несподіване завершення: із смертоносного дула визирає пензлик художника. На думку Алекса це дуже символічно. Нам, українцям, слід змінити ставлення до світу, змінити свою психологію. Потрібно прикрашати світ, спрямувати свої зусилля на те, щоб і ми, і все навколо стало добрішим. Стріляти не злом, а яскравими фарбами.
P.S. У цьому випадку проглядається якась містика: восени 2013-го Алекс Марті Гомес наперед побачив події Майдану, війну на сході України...
Валентина ВОЛОКУШИНА, фото автора