Ось все і сталося! Вибори відбулися, хвилювання та ажіотаж позаду. Те, що нині відбувається на всеукраїнському рівні, коментувати не хочу. Як-то кажуть, дивіться телевізор, усе побачите.
Після осіннього народного волевиявлення у соліста-гумориста нашого хору „Спадщина” М.М. Тичини з’явилася ідея, як полегшити життя депутатам Верховної Ради, а саме: чом би не вдосконалити голосування в нашому парламенті за допомогою... телефона? Це ж так просто! Виглядатиме ж усе на практиці приблизно так.
Дзвінок з Канарських островів: „Алло, це голова Верховної Ради Гройсман? Доброго дня Вам. Ознайомившись з проектом закону номер такий-то, я вирішив його підтримати. Поставте галочку в протоколі навпроти мого прізвища. Гуд бай!”
Або дзвінок з Кіпру: „Шановний голово Верховної Ради. Як тут тепло, сонце, море, дівчата! Не можу все це кинути. Поставте позначку навпроти мене в списку, що я підтримав усі закони, винесені на розгляд цього тижня. Жодних зауважень не маю”.
Або ще один дзвінок: „...Вас турбує позафракційний депутат з Лондона. Приїхати на сесію не можу. У мене в англійській столиці діти навчаються. Треба їх підтримати і словом, і ділом. Розумієте ж, чужина...”
І з Трускавецького санаторію можуть зателефонувати: „...Це я, нардеп Борис Петрович. З проектом закону ознайомився в Інтернеті, зауважень не вношу. Я за. Одне лише – мінеральна вода „Нафтуся”, озокерит добре впливають на мій хронічний панкреатит. Тож лікар не рекомендує переривати мені процедури. Пропоную ухвалити закон».
Не виключено, що дзвонитимуть навіть з депутатського готелю „Київ”. Приблизно так: „Ви мене чуєте? Це депутат Петро Венедиктович. Пам’ятаєте, той, який не має квартири. Дзвоню Вам, бо щось не хочеться вилазити з теплої ванни. На вулиці холодно, а йти до парламенту – аж 300 метрів. Але моя згода за Ваш законопроект – абсолютна. Позначте там, де треба...”
Ось таку методику голосування пропонуємо ми Верховній Раді. Це і є справжня демократія! Навіщо мучитися у тому залі під куполом? Крики, галас, бійки. Згоди можна добитися різними способами. Ось лише треба створити в парламенті спеціальну службу з прийому телефонних дзвінків від депутатів. І ще – обрати таку президію, як за радянських часів, котра розробляла б проекти законодавства, а народні обранці сиділи б вдома і лише затверджували надіслані документи. Скільки б часу і нервів зекономили.
P.S. Учасники хору „Спадщина” на одній з репетицій обговорили ідею М.М. Тичини й одностайно постановили: „Підтримати її, скерувавши відповідну пропозицію до Верховної Ради”.
Георгій ЛЕПНЮК
P.P.S. Схоже, що ідея цього матеріалу прийшла в голову нашому позаштатному кореспонденту під впливом підготовки до дуже далекої мандрівки у теплі краї. Вже незабаром родичі Георгія Трохимовича відправлять його на відпочинок у дуже далекі і теплі краї – аж у В’єтнам. Сподіваємося, там він поводитиметься не як типовий депутат, а як нормальна людина. Тож після повернення звідти поділиться своїми враженнями та розповість, чи нудьгував за Батьківщиною.
Після осіннього народного волевиявлення у соліста-гумориста нашого хору „Спадщина” М.М. Тичини з’явилася ідея, як полегшити життя депутатам Верховної Ради, а саме: чом би не вдосконалити голосування в нашому парламенті за допомогою... телефона? Це ж так просто! Виглядатиме ж усе на практиці приблизно так.
Дзвінок з Канарських островів: „Алло, це голова Верховної Ради Гройсман? Доброго дня Вам. Ознайомившись з проектом закону номер такий-то, я вирішив його підтримати. Поставте галочку в протоколі навпроти мого прізвища. Гуд бай!”
Або дзвінок з Кіпру: „Шановний голово Верховної Ради. Як тут тепло, сонце, море, дівчата! Не можу все це кинути. Поставте позначку навпроти мене в списку, що я підтримав усі закони, винесені на розгляд цього тижня. Жодних зауважень не маю”.
Або ще один дзвінок: „...Вас турбує позафракційний депутат з Лондона. Приїхати на сесію не можу. У мене в англійській столиці діти навчаються. Треба їх підтримати і словом, і ділом. Розумієте ж, чужина...”
І з Трускавецького санаторію можуть зателефонувати: „...Це я, нардеп Борис Петрович. З проектом закону ознайомився в Інтернеті, зауважень не вношу. Я за. Одне лише – мінеральна вода „Нафтуся”, озокерит добре впливають на мій хронічний панкреатит. Тож лікар не рекомендує переривати мені процедури. Пропоную ухвалити закон».
Не виключено, що дзвонитимуть навіть з депутатського готелю „Київ”. Приблизно так: „Ви мене чуєте? Це депутат Петро Венедиктович. Пам’ятаєте, той, який не має квартири. Дзвоню Вам, бо щось не хочеться вилазити з теплої ванни. На вулиці холодно, а йти до парламенту – аж 300 метрів. Але моя згода за Ваш законопроект – абсолютна. Позначте там, де треба...”
Ось таку методику голосування пропонуємо ми Верховній Раді. Це і є справжня демократія! Навіщо мучитися у тому залі під куполом? Крики, галас, бійки. Згоди можна добитися різними способами. Ось лише треба створити в парламенті спеціальну службу з прийому телефонних дзвінків від депутатів. І ще – обрати таку президію, як за радянських часів, котра розробляла б проекти законодавства, а народні обранці сиділи б вдома і лише затверджували надіслані документи. Скільки б часу і нервів зекономили.
P.S. Учасники хору „Спадщина” на одній з репетицій обговорили ідею М.М. Тичини й одностайно постановили: „Підтримати її, скерувавши відповідну пропозицію до Верховної Ради”.
Георгій ЛЕПНЮК
P.P.S. Схоже, що ідея цього матеріалу прийшла в голову нашому позаштатному кореспонденту під впливом підготовки до дуже далекої мандрівки у теплі краї. Вже незабаром родичі Георгія Трохимовича відправлять його на відпочинок у дуже далекі і теплі краї – аж у В’єтнам. Сподіваємося, там він поводитиметься не як типовий депутат, а як нормальна людина. Тож після повернення звідти поділиться своїми враженнями та розповість, чи нудьгував за Батьківщиною.
Комментариев нет:
Отправить комментарий