Друга сесія міськради розпочалася доволі конструктивно. І явка депутатів була майже стовідсоткова – з 26 дійсних народних обранців прийшли 25, а відсутній (О.Гончаренко) заздалегідь написав заяву міському голові О.Медведьову, що через поважну причину не зможе цього дня взяти участь у роботі зібрання.
Спочатку на сесії затвердили регламент. При цьому було оголошено, що тепер усі голосування – поіменні, й виборцям повідомлятимуть, як проголосував кожен депутат з того чи іншого питання. Надалі депутати задовольнили клопотання керівництва ПрАТ „Комунальник” про збереження старих ставок за оренду міського майна. (Нагадаємо – водогони, водокачка, очисні споруди, автомобіль „Нива” і ще багато чого належать міській громаді й міськрада передала все це приватній фірмі в оренду для надання комунальних послуг). Якось мимохідь піднялося й питання тарифів на водопостачання та каналізацію в Щорсі. З реплік депутатів можна було зрозуміти, що якщо в осяжній перспективі керована А.Дулею комерційна структура надумає знову підвищити розцінки на воду, то така ідея не знайде підтримки у міської ради.
Наступним питанням порядку денного стала пропозиція начальника відділу освіти райдержадміністрації Т.Булденко виділити з міського бюджету 25 тисяч гривень на новорічні подарунки учням 1-4 класів міських навчальних закладів. При цьому вона пояснила, що для сільських школярів гроші вже передбачили сільради. Загалом у Щорсі більше п’ятисот дітей навчаються в початкових класах, а ще треба передбачити певну кількість кондитерських наборів для переможців конкурсів, олімпіад тощо і тих, чиї батьки були учасниками антитерористичної операції. (Принагідно депутат О.Преснякова запитала: а чому б не дати додаткові подарунки дітям депутатів міськради? На що мер О.Медведьов відповів – у бюджеті навіть загалом для школярів грошей не вистачає, тож на подібне „сімейне забезпечення” депутатського корпусу кошти витрачати ніхто не буде). Завідуюча відділом бухгалтерського обліку міськради Н.Борсукова розповіла, як після вивчення можливостей міського бюджету вдалося знайти на подарунки 15 тисяч гривень. Т.Булденко на це зауважила – такої суми вистачить менш, ніж для чотирьох сотень дітей. Однак як тоді бути з рештою школярів? Її думку підтримало чимало депутатів. Вони цілком слушно запитували: де ж це справедливість, коли хтось отримає ласощі, а хтось – ні? З огляду на висловлені зауваження Н.Борсукова пообіцяла переглянути стан розрахунків міськради й відшукати ще „тисячі три гривень”. Хоча загалом проблема не зникла, бо до необхідних 25 тисяч „дотягнути” не вдалося. І тут альтернативне рішення запропонувала присутня на сесії депутат райради С.Скідан. Вона звернулася до депутатів-підприємців (а їх у міськраді – добрий десяток) із закликом: давайте скинемося грошима й зберемо для дітей решту необхідної суми. Відповіддю на таку ідею стало мовчання бізнесменів. Натомість один з них - В.Мороз - вніс пропозицію, мовляв, давайте краще зменшимо вартість одного дитячого подарунка з 35 до 30 гривень. Тоді грошей вистачить на всіх... Бачачи такий стан речей, Т.Булденко заявила, що зменшувати кількість цукерок у пакетах ніхто не буде, тож нестачу коштів спробують покрити з видатків на освітянську галузь району.
І ось потім депутати взялися за розгляд відверто суперечливого питання. На сесії зачитали заяву колишнього секретаря міськради В.Москаленко, яка захотіла, щоб їй виплачували й надалі середньомісячну зарплатню, бо, начебто, вона не може повернутися на свою стару посаду директора історичного музею. Коментар з цього приводу надала юристка міськради Л.Терещенко. За її словами, в законодавстві дійсно передбачена норма: якщо людина посіла виборну посаду в органах самоврядування, то у разі не переобрання її на новий строк – вона може повернутися на старе місце роботи. Коли ж з якихось причин це неможливо – міськрада виплачує людині до 6 місяців її середній заробіток. Проте виявилося, що у випадку з В.Москаленко ситуація доволі специфічна. Її колишній роботодавець - начальник відділу культури РДА Н.Добненко (саме їй підпорядкований музей) – повідомила: на посаду директора музею п’ять років тому була прийнята Т.Кліщенко. Але в документах не записали, що вона працюватиме лише той час, доки попередній керівник буде секретарем міськради. Тож, на думку Н.Добненко, можливості повернути В.Москаленко посаду наразі немає, а міськрада повинна виплачувати їй гроші. Після цього в залі засідань спалахнули справжні пристрасті. Юристка Л.Терещенко суто з правової точки зору констатувала: Н.Добненко, як посадова особа, тоді проігнорувала вимоги закондавства і не уклала з Т.Кліщенко строкового трудового договору. Саме через це і виникла неприємна колізія. Дуже компетентно висловилася в цьому контексті й депутат М.Шидловська (фракція БПП „Солідарність”). Спочатку вона поставила присутній у залі В.Москаленко просте запитання: ви вже звернулися із письмовою заявою до свого роботодавця (начальника відділу культури Н.Добненко) про повернення на посаду директора музею? З`ясувалося, що ні, такої заяви ще немає. М.Шидловська продовжила свою думку: вже понад три тижні минуло, як В.Москаленко не є секретарем міськради, однак досі вона не засвідчила свого бажання знову працювати в музеї. Тож чому міськрада повинна платити їй гроші? І ще один момент. Якщо вона не може повернутися на старе місце роботи через помилку чи умисні дії при оформленні документів начальника відділу культури Н.Добненко, то з якого приводу міський бюджет повинен оплачувати чужі помилки? Н.Добненко у запалі заявила, що сподівалася – В.Москаленко й надалі лишиться секретарем міськради. На це М.Шидловська філософськи зауважила: може, хтось комусь і обіцяв посаду на довічно, однак життя склалося інакше й порушувати закон з такої причини аж ніяк не дозволяється...
До речі, велику цікавість викликала у депутатів і сума, яку міськрада може виплатити за 6 місяців В.Москаленко. З’ясувалося – разом з відрахуваннями вона складатиме близько сорока тисяч гривень. Депутат О.Апецько (Радикальна партія) не приховував свого обурення. Він сказав, що ми тут вишукуємо кілька тисяч на подарунки школярам до Новорічних свят, а хтось пропонує „відкромсати” від міського бюджету на користь колишнього посадовця удесятеро більше! Хіба це правильно?Також актуальною виявилася інформація про те, що не так давно сесія обласної ради відмовила колишньому голові М.Звєрєву у виплаті 6-місячної зарплатні. І цей політик відреагував нормально, не ставши вимагати гроші з бюджету.
Загалом питання „грошей для В.Москаленко” майже пересварило частину депутатського корпусу. Коли О.Апецько прямо запитав у Н.Добненко, чому вона неправильно оформила документи при прийомі на роботу Т.Кліщенко, та демонстративно відмовилася розповісти. Мабуть, вона просто не знає, що депутат міськради О.Апецько за законом має абсолютне право вимагати від будь-якого посадовця відповіді на питання, які стосуються життєдіяльності міста. А якщо громадськість не отримає належної інформації, то тоді діяльність начальника відділу культури стане предметом уваги правоохоронних органів.
Щоб прояснити читачам ситуацію, треба нагадати події п’ятирічної давнини. Тоді діючий міський голова Т.Кліщенко з певних міркувань вирішила не брати участь у виборах. Мером міста став О.Грабовський. Він запропонував на посаду секретаря міськради кандидатуру директора музею В.Москаленко (депутата від Партії регіонів). Вона отримала цю посаду. А незабаром Т.Кліщенко призначають директором музею. Співпадіння? Навряд... Виглядає, що все сталося в класичних номенклатурних традиціях взаємопідтримки начальства. У народі в таких випадках кажуть: „Рука руку миє” або „Свій до свого по своє”.
Під час обговорення можливості виплати грошей В.Москаленко деякі депутати дорікали О.Медведьову – навіщо він виніс питання на сесію? (Напевно, за їхньою логікою все треба було зробити тишком-нишком, у форматі кабінетних домовленостей). На це новий мер чесно відповів: його передвиборна програма передбачала відкритість роботи міськради перед громадою, до того ж одноосібне рішення про виділення з міського бюджету великої суми грошей він ухвалювати не буде. Треба радитися з людьми.
Почалося голосування. За пропозицію виплачувати гроші В.Москаленко проголосували Н.Андрущенко, В.Герасименко, В.Мороз (фракція „УКРОП”), Н.Добненко, Г.Кошова, Л.П’ятківська (фракція Аграрної партії), Л.Дутка, В.Криницький („Наш край”), О.Науменко („Батьківщина”), А.Дуля („Опозиційний блок”) і О.Преснякова („Нова держава”). Тобто більшості голосів не назбиралося. Близько 40 тисяч гривень все ж таки залишаться в міській скарбниці. Деякі члени неформальної групи підтримки колишнього секретаря міськради у своїх репліках змальовували ситуацію, коли В.Москаленко, можливо, звернеться до суду. У даному випадку чомусь згадалася народна мудрість – „Не рий іншому яму...” Слід сподіватися, ці слова будуть враховані місцевими політиками в майбутньому.
Олег МІРОШНИЧЕНКО
P.S. У мережі Інтернет на you tube викладено відеофайли з сесії міськради. Кожен бажаючий може їх переглянути і скласти власну думку про цю подію. Адреса для запиту: Щорс. Сесія міськради.
Спочатку на сесії затвердили регламент. При цьому було оголошено, що тепер усі голосування – поіменні, й виборцям повідомлятимуть, як проголосував кожен депутат з того чи іншого питання. Надалі депутати задовольнили клопотання керівництва ПрАТ „Комунальник” про збереження старих ставок за оренду міського майна. (Нагадаємо – водогони, водокачка, очисні споруди, автомобіль „Нива” і ще багато чого належать міській громаді й міськрада передала все це приватній фірмі в оренду для надання комунальних послуг). Якось мимохідь піднялося й питання тарифів на водопостачання та каналізацію в Щорсі. З реплік депутатів можна було зрозуміти, що якщо в осяжній перспективі керована А.Дулею комерційна структура надумає знову підвищити розцінки на воду, то така ідея не знайде підтримки у міської ради.
Наступним питанням порядку денного стала пропозиція начальника відділу освіти райдержадміністрації Т.Булденко виділити з міського бюджету 25 тисяч гривень на новорічні подарунки учням 1-4 класів міських навчальних закладів. При цьому вона пояснила, що для сільських школярів гроші вже передбачили сільради. Загалом у Щорсі більше п’ятисот дітей навчаються в початкових класах, а ще треба передбачити певну кількість кондитерських наборів для переможців конкурсів, олімпіад тощо і тих, чиї батьки були учасниками антитерористичної операції. (Принагідно депутат О.Преснякова запитала: а чому б не дати додаткові подарунки дітям депутатів міськради? На що мер О.Медведьов відповів – у бюджеті навіть загалом для школярів грошей не вистачає, тож на подібне „сімейне забезпечення” депутатського корпусу кошти витрачати ніхто не буде). Завідуюча відділом бухгалтерського обліку міськради Н.Борсукова розповіла, як після вивчення можливостей міського бюджету вдалося знайти на подарунки 15 тисяч гривень. Т.Булденко на це зауважила – такої суми вистачить менш, ніж для чотирьох сотень дітей. Однак як тоді бути з рештою школярів? Її думку підтримало чимало депутатів. Вони цілком слушно запитували: де ж це справедливість, коли хтось отримає ласощі, а хтось – ні? З огляду на висловлені зауваження Н.Борсукова пообіцяла переглянути стан розрахунків міськради й відшукати ще „тисячі три гривень”. Хоча загалом проблема не зникла, бо до необхідних 25 тисяч „дотягнути” не вдалося. І тут альтернативне рішення запропонувала присутня на сесії депутат райради С.Скідан. Вона звернулася до депутатів-підприємців (а їх у міськраді – добрий десяток) із закликом: давайте скинемося грошима й зберемо для дітей решту необхідної суми. Відповіддю на таку ідею стало мовчання бізнесменів. Натомість один з них - В.Мороз - вніс пропозицію, мовляв, давайте краще зменшимо вартість одного дитячого подарунка з 35 до 30 гривень. Тоді грошей вистачить на всіх... Бачачи такий стан речей, Т.Булденко заявила, що зменшувати кількість цукерок у пакетах ніхто не буде, тож нестачу коштів спробують покрити з видатків на освітянську галузь району.
І ось потім депутати взялися за розгляд відверто суперечливого питання. На сесії зачитали заяву колишнього секретаря міськради В.Москаленко, яка захотіла, щоб їй виплачували й надалі середньомісячну зарплатню, бо, начебто, вона не може повернутися на свою стару посаду директора історичного музею. Коментар з цього приводу надала юристка міськради Л.Терещенко. За її словами, в законодавстві дійсно передбачена норма: якщо людина посіла виборну посаду в органах самоврядування, то у разі не переобрання її на новий строк – вона може повернутися на старе місце роботи. Коли ж з якихось причин це неможливо – міськрада виплачує людині до 6 місяців її середній заробіток. Проте виявилося, що у випадку з В.Москаленко ситуація доволі специфічна. Її колишній роботодавець - начальник відділу культури РДА Н.Добненко (саме їй підпорядкований музей) – повідомила: на посаду директора музею п’ять років тому була прийнята Т.Кліщенко. Але в документах не записали, що вона працюватиме лише той час, доки попередній керівник буде секретарем міськради. Тож, на думку Н.Добненко, можливості повернути В.Москаленко посаду наразі немає, а міськрада повинна виплачувати їй гроші. Після цього в залі засідань спалахнули справжні пристрасті. Юристка Л.Терещенко суто з правової точки зору констатувала: Н.Добненко, як посадова особа, тоді проігнорувала вимоги закондавства і не уклала з Т.Кліщенко строкового трудового договору. Саме через це і виникла неприємна колізія. Дуже компетентно висловилася в цьому контексті й депутат М.Шидловська (фракція БПП „Солідарність”). Спочатку вона поставила присутній у залі В.Москаленко просте запитання: ви вже звернулися із письмовою заявою до свого роботодавця (начальника відділу культури Н.Добненко) про повернення на посаду директора музею? З`ясувалося, що ні, такої заяви ще немає. М.Шидловська продовжила свою думку: вже понад три тижні минуло, як В.Москаленко не є секретарем міськради, однак досі вона не засвідчила свого бажання знову працювати в музеї. Тож чому міськрада повинна платити їй гроші? І ще один момент. Якщо вона не може повернутися на старе місце роботи через помилку чи умисні дії при оформленні документів начальника відділу культури Н.Добненко, то з якого приводу міський бюджет повинен оплачувати чужі помилки? Н.Добненко у запалі заявила, що сподівалася – В.Москаленко й надалі лишиться секретарем міськради. На це М.Шидловська філософськи зауважила: може, хтось комусь і обіцяв посаду на довічно, однак життя склалося інакше й порушувати закон з такої причини аж ніяк не дозволяється...
До речі, велику цікавість викликала у депутатів і сума, яку міськрада може виплатити за 6 місяців В.Москаленко. З’ясувалося – разом з відрахуваннями вона складатиме близько сорока тисяч гривень. Депутат О.Апецько (Радикальна партія) не приховував свого обурення. Він сказав, що ми тут вишукуємо кілька тисяч на подарунки школярам до Новорічних свят, а хтось пропонує „відкромсати” від міського бюджету на користь колишнього посадовця удесятеро більше! Хіба це правильно?Також актуальною виявилася інформація про те, що не так давно сесія обласної ради відмовила колишньому голові М.Звєрєву у виплаті 6-місячної зарплатні. І цей політик відреагував нормально, не ставши вимагати гроші з бюджету.
Загалом питання „грошей для В.Москаленко” майже пересварило частину депутатського корпусу. Коли О.Апецько прямо запитав у Н.Добненко, чому вона неправильно оформила документи при прийомі на роботу Т.Кліщенко, та демонстративно відмовилася розповісти. Мабуть, вона просто не знає, що депутат міськради О.Апецько за законом має абсолютне право вимагати від будь-якого посадовця відповіді на питання, які стосуються життєдіяльності міста. А якщо громадськість не отримає належної інформації, то тоді діяльність начальника відділу культури стане предметом уваги правоохоронних органів.
Щоб прояснити читачам ситуацію, треба нагадати події п’ятирічної давнини. Тоді діючий міський голова Т.Кліщенко з певних міркувань вирішила не брати участь у виборах. Мером міста став О.Грабовський. Він запропонував на посаду секретаря міськради кандидатуру директора музею В.Москаленко (депутата від Партії регіонів). Вона отримала цю посаду. А незабаром Т.Кліщенко призначають директором музею. Співпадіння? Навряд... Виглядає, що все сталося в класичних номенклатурних традиціях взаємопідтримки начальства. У народі в таких випадках кажуть: „Рука руку миє” або „Свій до свого по своє”.
Під час обговорення можливості виплати грошей В.Москаленко деякі депутати дорікали О.Медведьову – навіщо він виніс питання на сесію? (Напевно, за їхньою логікою все треба було зробити тишком-нишком, у форматі кабінетних домовленостей). На це новий мер чесно відповів: його передвиборна програма передбачала відкритість роботи міськради перед громадою, до того ж одноосібне рішення про виділення з міського бюджету великої суми грошей він ухвалювати не буде. Треба радитися з людьми.
Почалося голосування. За пропозицію виплачувати гроші В.Москаленко проголосували Н.Андрущенко, В.Герасименко, В.Мороз (фракція „УКРОП”), Н.Добненко, Г.Кошова, Л.П’ятківська (фракція Аграрної партії), Л.Дутка, В.Криницький („Наш край”), О.Науменко („Батьківщина”), А.Дуля („Опозиційний блок”) і О.Преснякова („Нова держава”). Тобто більшості голосів не назбиралося. Близько 40 тисяч гривень все ж таки залишаться в міській скарбниці. Деякі члени неформальної групи підтримки колишнього секретаря міськради у своїх репліках змальовували ситуацію, коли В.Москаленко, можливо, звернеться до суду. У даному випадку чомусь згадалася народна мудрість – „Не рий іншому яму...” Слід сподіватися, ці слова будуть враховані місцевими політиками в майбутньому.
Олег МІРОШНИЧЕНКО
P.S. У мережі Інтернет на you tube викладено відеофайли з сесії міськради. Кожен бажаючий може їх переглянути і скласти власну думку про цю подію. Адреса для запиту: Щорс. Сесія міськради.
Комментариев нет:
Отправить комментарий