четверг, 14 марта 2013 г.

Бесіда за круглим столом

Ми з кумом Петром любимо поговорити про політику. Сядемо у нього біля телевізора і починаємо. Що там робиться в Америці, в Європі, згадаємо Афганістан. Кум особливо любить Великобританію. Навіть свою маленьку онуку, яка трохи гаркавить, постійно просить повторювати, як звуть екс-прем’єр-міністра цієї країни: скажи та скажи – Маргарет Тетчер.
Іноді кумова жінка приносить нам до телевізора щось перекусити. А до нього у нас завжди щось знаходиться. Якось на наші посиденьки зайшов кумів сват Василь Іванович і розказав ще й про політику у нашому Щорсі. У нас очі на лоба полізли: про те, що за тисячі кілометрів, базікаємо, а того, що поруч, ніби не бачимо.


Ось, наприклад: міська рада у 2013 році планує за рахунок субвенції з держбюджету здійснити капремонт доріг комунальної власності по вулицях Короленка, Некрасова, Щорса, Володарського та Червоноармійській за 1 млн. 352 тис. грн. і реконструкцію мереж зовнішнього освітлення 14-и вулиць за 648 тис. грн.
Пам’ятаю, у минулому році по Червоноармійській і 30 років Перемоги освітлення налагодили, але згодом кілька ліхтарів щезло. Одні казали, що вкрали і повісили на пилорамах та нових фермах, інші – що здали в металобрухт. Знайти їх можна було б, це ж не голка в сіні. Але це – якщо шукати.
– Питання з капремонтом доріг у цьому році точно вирішиться, - переконував сват мого кума Петра – Василь. – Нардеп Ляшко допоможе. Завдяки депутату, мовляв, з держбюджету уже передбачено цільову субвенцію для Щорса в 2 млн. грн. А ще – 10,5 млн. грн. – від іншого депутата – Ігоря Рибакова: для ремонту доріг і реконструкції вуличного освітлення.
Правда, коли дійдуть до Щорса ці кошти, невідомо. Але – робити нічого – сподіватимемось.
Ще один нардеп Петро Симоненко теж намагався допомогти нашому Щорсу, але щось там у нього не вийшло. (Зате на одному з пленумів Щорського райкому Компартії було прийнято постанову, в якій, зокрема, сказано: виконуючи передвиборні обіцянки Компартії України, побажання однодумців, пленум висловлює глибоку вдячність усім, хто займається благоустроєм м.Щорс, особливо голові міськради Р.І. Зубу.
Ще на пленумі розглянули питання про дороги в райцентрі. Управління Державної казначейської служби України доводило до відома громадян, що станом на 11 лютого 2013 р. Щорською міськрадою не надано до Управління платіжного доручення. А міськрада в свою чергу доводила, що через несвоєчасну проплату (з вини казначейської служби) за виконаний у 2012 р. ремонт доріг міськрада не змогла сплатити аванс райавтодору на виконання робіт взимку 2013 р.
Вирішили – начальнику казначейського управління оголосити маленьку догану без занесення в облікову картку.
Вислухавши це все, кум Петро закурив. Похвалив свій самосад і продовжив перервану розмову:
– Чув я: за рахунок міського бюджету облаштовують місця для відпочинку, купують і встановлюють дорожні знаки, вуличні контейнери для сміття.
Сват Петра аж закашлявся:
– Так, за сміття, що виносиш, треба платити по 6,50 з кожного щомісяця. А платити не всі хочуть. Для декого легше викинути сміття деінде.
– Як це не хочуть платити? - додала свої «п’ять копійок» кума. - Мешканці п’ятиповерхівок, що в центрі, точно платять. А інакше за що Щорська ЖЕД буде купувати солярку і зарплату людям платити? Але жителі п’ятиповерхівок не можуть розраховуватись за все місто!
Так, зараз за все треба платити. Закінчились часи, коли діяло правило: все довкола – колгоспне, все довкола – моє. Кожен може укласти договір на вивезення сміття, звернувшись до ЖЕДу.
Кум Петро дістав калькулятор і почав підраховувати:
– Хай у Щорсі, якщо відміну-­ ­сувати заробітчан, що виїхали, 9 тисяч населення. Якщо цю цифру помножити на 6,50, а потім на 12, виходить немала сума.
– А в мене ще одна пропози­ція є, – загорілися очі в кумового свата. – Влітку – у спеку – всі лізуть у річку. Безкоштовно. А якщо ввести плату? Скільки разів заходиш у воду, стільки й плати. А порушиш пр­авило – штраф.
Хай міліція дивиться за цим, протоколи складає. Гроші можна лопатами гребти.
А ви кажете: не хочуть платити за вивезення сміття. Нашим неплатникам, як говорила начальник ЖЕДу Ганна Кошова, просто потрібен великий пряник і довгий батіг.
Георгій ЛЕПНЮК

Комментариев нет:

Отправить комментарий