Зуміє і до сонця доторкнутися чолом!

Завідуюча Суничненською бібліотекою-філією Людмила Барбарич має в собі якийсь чудовий срібний гін, що тягнеться до краси і високості, і перші квітки – свою улюблену роботу і свою дорогу сім’ю.
Ознакою її творчої вдачі є і сама книгозбірня, облаштована з розумінням українських традицій і притаманні лише їй нестандартний підхід до навколишнього світу, уміння залучити до прози й поезії зовсім різних читачів. Як встигає зі Шкробова діставатися до Суничного, тримати три корови, порати чималий город та щодня возити на навчання до Щорської музичної школи доньку – відомо лише їй з чоловіком та ще найближчим рідним і друзям. Думається, витримати такий ритм до снаги людині, яка по-справжньому віддана своїй справі, має до неї хист і величезну працелюбність та працездатність. Про таких, як Людмила, хочеться сказати словами класика: «Зуміє і до сонця доторкнутися чолом…»
Фото Олени КОМПАНЕЦЬ