Початок ХХ століття ознаменувався для України, яка була у складі Російської імперії, економічною кризою 1900-1903 рр., подальшою депресією, початком війни з кайзерівською Німеччиною, поширенням ідей більшовизму, посиленням національного руху, подальшим зубожінням селянства (складало понад 91% населення країни).
У березні 1917 року у Сновську створюється комітет громадських організацій (орган російського тимчасового уряду) та Рада робітничих і солдатських депутатів, яка підтримує соціальні ініціативи Центральної Ради, що почала діяти у Києві. За її вимогою приймається ряд рішень і постанов, спрямованих на покращення становища робітників: встановлення 8-годинного робочого дня, підвищення заробітної плати, впровадження безкоштовного медичного обслуговування, покращення житлових умов.
Восени 1917 року починається економічна криза, пов’язана з поганим врожаєм, яка поглиблює кризу політичну. Серед населення зростає невдоволення владою.
У жовтні 1917 року у Петрограді відбулася революція. Центральна Рада, намагаючись не допустити установлення диктатури пролетаріату в Україні, проголошує утворення Української Народної Республіки. На початку грудня 1917 року настрої Сновської Ради можна було вважати проукраїнськими. Але в кінці грудня політична ситуація в країні змінюється. Починається наступ російських радянських військ проти УНР. Сновськ знаходиться на лінії двох основних напрямків (Брянськ і Гомель) їх руху. І стає стратегічним пунктом, який намагаються утримати в своїх руках обидві воюючі сторони.
Центральною Радою до Сновська направляються національні полки «січових стрільців» для стримування наступу загонів армії Муравйова, які через Сновськ йшли на Бахмач і далі на Київ. Національні полки потерпіли поразку, залишили Сновськ.
Сновська Рада була переформатована. Есер Ніколаєвський був відкликаний з посади голови. Головою ради обрано машиніста депо М.Михайловського. До її складу увійшли пробільшовицьки налаштовані робітники. Активізувалась робота по агітації за підтримку більшовицьких революційних ідей.
На початку 1918 року на тлі економічних негараздів, непевної влади, як в країні, так і на території населених пунктів нашого району, спостерігалось свавілля, грабежі, бандитизм, пияцтво. Станція Сновська перетворилась у торговельний дім, де у напівтемряві торгували усім, навіть красою. Але слід відзначити: у цей час великим попитом користуються газети як джерело інформації.
У березні Чернігівщина була окупована кайзерівськими військами. Група революційно налаштованих робітників Сновського депо приєдналась до Семенівського партизанського загону. До її складу входив Микола Щорс, який згодом його очолив.
Чергова зміна влади у Сновську відбулася наприкінці грудня 1918 року, коли селище було звільнене від залишків окупаційних військ загонами Таращанського полку і Української Повстанської (Радянської) дивізії.
Радянська влада була встановлена в селищі на початку січня 1919 року.
У березні 1917 року у Сновську створюється комітет громадських організацій (орган російського тимчасового уряду) та Рада робітничих і солдатських депутатів, яка підтримує соціальні ініціативи Центральної Ради, що почала діяти у Києві. За її вимогою приймається ряд рішень і постанов, спрямованих на покращення становища робітників: встановлення 8-годинного робочого дня, підвищення заробітної плати, впровадження безкоштовного медичного обслуговування, покращення житлових умов.
Восени 1917 року починається економічна криза, пов’язана з поганим врожаєм, яка поглиблює кризу політичну. Серед населення зростає невдоволення владою.
У жовтні 1917 року у Петрограді відбулася революція. Центральна Рада, намагаючись не допустити установлення диктатури пролетаріату в Україні, проголошує утворення Української Народної Республіки. На початку грудня 1917 року настрої Сновської Ради можна було вважати проукраїнськими. Але в кінці грудня політична ситуація в країні змінюється. Починається наступ російських радянських військ проти УНР. Сновськ знаходиться на лінії двох основних напрямків (Брянськ і Гомель) їх руху. І стає стратегічним пунктом, який намагаються утримати в своїх руках обидві воюючі сторони.
Центральною Радою до Сновська направляються національні полки «січових стрільців» для стримування наступу загонів армії Муравйова, які через Сновськ йшли на Бахмач і далі на Київ. Національні полки потерпіли поразку, залишили Сновськ.
Сновська Рада була переформатована. Есер Ніколаєвський був відкликаний з посади голови. Головою ради обрано машиніста депо М.Михайловського. До її складу увійшли пробільшовицьки налаштовані робітники. Активізувалась робота по агітації за підтримку більшовицьких революційних ідей.
На початку 1918 року на тлі економічних негараздів, непевної влади, як в країні, так і на території населених пунктів нашого району, спостерігалось свавілля, грабежі, бандитизм, пияцтво. Станція Сновська перетворилась у торговельний дім, де у напівтемряві торгували усім, навіть красою. Але слід відзначити: у цей час великим попитом користуються газети як джерело інформації.
У березні Чернігівщина була окупована кайзерівськими військами. Група революційно налаштованих робітників Сновського депо приєдналась до Семенівського партизанського загону. До її складу входив Микола Щорс, який згодом його очолив.
Чергова зміна влади у Сновську відбулася наприкінці грудня 1918 року, коли селище було звільнене від залишків окупаційних військ загонами Таращанського полку і Української Повстанської (Радянської) дивізії.
Радянська влада була встановлена в селищі на початку січня 1919 року.
Комментариев нет:
Отправить комментарий